79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
27.06.07 Справа № 18/284
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючої-судді Дубник О.П.
суддів Орищин Г.В.
Якімець Г.Г.
При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.
розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Торговий дім «Вінніфрут»»відкритого акціонерного товариства «Вінніфрут»(далі ДП «ТД «Вінніфрут»»ВАТ «Вінніфрут») без номера від 13.01.06р.
на постанову господарського суду Рівненської області від 26.12.2005р.
у справі №18/284
за позовом ДП «ТД «Вінніфрут»» ВАТ «Вінніфрут», м.Рівне
до відповідача Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м.Рівне, м.Рівне
про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 05.10.05р. №0004842341/0/23-124
за участю представників
від позивача - Копач Р.І. - представник (дов. у справі);
від відповідача - Прищепа О.С. -представник (дов. у справі).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.06р. у справі №18/284 скасовано ухвалу Львівського апеляційного господарського від 20.02.06р. у цій справі, якою на підставі ч.6 ст.186 КАС України залишено апеляційну скаргу ДП «Торговий дім «Вінніфрут»»ВАТ «Вінніфрут»без розгляду, та направлено справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо прийняття такої апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції ухвалою від 28.02.07р. відкрив провадження у справі №18/284.
Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду, про оголошені перерви сторони повідомлялись належним чином..
Права та обов'язки згідно ст.ст. 49, 51 КАС України роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало.
Постановою господарського суду Рівненської області від 26.12.2005р. у цій справі (суддя Гудак А.В.) частково задоволено позов ДП «ТД «Вінніфрут»»ВАТ «Вінніфрут»до ДПІ у м.Рівне та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій від 05.10.05р. №0004842341/0/23-124 в частині застосування абз.2 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»щодо строків сплати суми фінансових санкцій з моменту його прийняття. В задоволені решти позову відмовлено.
Постанова суду в частині відмови в задоволені позовних вимог мотивована п.п.1.1, 2.2 Інструкції «Про порядок обліку платників податків», затвердженої наказом ДПА України №80 від 19.02.98р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.98р. за №172/261, із змінами та доповненнями, ч.1 ст.3, п.1 ст.17, п.п.1, 12 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 01.06.2000р. №1776-Ш, із змінами та доповненнями (далі Закон №1776-Ш), на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про безпідставність вимог позивача, яким порушено вищенаведені норми законодавства, оскільки операції, що проводились Рівненською філією ДП «ТД "Вінніфрут"»не є оптовою продажею товарів з відстрочкою платежу і, відповідно, ці операції мали проводитись через реєстратори розрахункових операцій.
Щодо скасування судом першої інстанції рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004842341/0/23-124 від 05.10.05р. в частині застосування абз.2 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про" порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-Ш, то такий констатував неправомірність застосування податковим органом до спірних правовідносин положень вказаного Закону щодо визначення граничного строку сплати штрафних санкцій та застосування наслідків їх несплати, так як цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.
З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ДП «ТД «Вінніфрут»» ВАТ «Вінніфрут»оскаржило судове рішення в частині незадоволених позовних вимог, як прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, наполягаючи на тому, що операції з оптової продажі товарів з відстрочкою платежу, де місце розрахунку не збігається з місцем продажу товарів, які мали місце в даному випадку, підпадають під дію п.12 ст.9 Закону №1776-Ш і не вимагають обов'язкового застосування реєстратора розрахункових операцій.
Крім того, апелянт зазначає, що готівкові кошти приймались не на складі позивача і не на підприємствах, які цей товар купували, а в бухгалтерії позивача, товар доставлявся транспортом позивача до покупця, готівкові кошти приймались не повною сумою, а частково (тобто, одна поставка за накладною оплачувалась кількома етапами), що свідчать про те, що ці операції не можуть трактуватися, як розрахункові, а є виключно погашенням дебіторської заборгованості по поставленим раніше товарам, тому останній просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:
суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ч.1 ст.195 КАС України).
Актом перевірки №07423-00-25249751 від 27.09.05р. «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Рівненською філією ДП «ТД «Вінніфрут»»ВАТ «Вінніфрут»за період з 01.07.03р. по 30.06.05р.»зафіксовано порушення позивачем ч.1 ст.3 Закону №1776-Ш, а саме: згідно прибуткових касових ордерів та записів в касових книжках в касу підприємства було оприбутковано готівкові кошти в сумі 100264 грн. за продаж продукції, яка не являється продукцією власного виробництва.
На підставі акту перевірки Рівненська ОДПІ 05.10.05р. прийняло рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004842541/0/23-124, яким згідно з ч.1 ст.3, п.1 ст.17 Закону №1776-Ш, п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у вигляді штрафу в розмірі 501320 грн.
Цим же рішенням визначено, що визначені суми штрафних (фінансових) санкцій підлягають сплаті у 10-денний термін від дня отримання цього рішення відповідно до абз.2 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-Ш.
Зокрема, перевіряючими в ході перевірки встановлено, що Рівненська філія ДП «ТД «Вінніфрут»»ВАТ «Вінніфрут»у спірний період займалась торгівлею продукцією власного виробництва, без застосування реєстратора розрахункових операцій.
Згідно приписів ст.3 Закону №1776-Ш суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Відповідно до ч.3 ст.2 Закону №1776-Ш розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, плата за продукцію, яку реалізовував позивач була здійснена, про що свідчать наявні у справі прибуткові касові ордери та записи в касових книжках на суму 100264 грн.
З прибуткових касових ордерів (ф КО-1) вбачається, що підставою сплати готівки було погашення дебіторської заборгованості.
Однак, апелянт стверджує, що Рівненська філія ДП «ТД «Вінніфрут»»ВАТ «Вінніфрут»здійснювала оптову торгівлю вищенаведеними товарами згідно з договорами поставки, якими передбачено оплату товарів частково на протязі певного періоду (відстрочка платежу), що не заперечується податковим органом та підтверджується договорами поставки, накладними на відгрузку товару, товаро-транспортними накладними та касовими ордерами (наявні у справі). При цьому, термін відстрочки платежу становить від 2 до 37 днів, що також вказано і в додатку №2 до акту перевірки.
Крім того, оплачуючи товар частково, ні постачальник (позивач), ні покупець не могли визначити за яку саме частину товару проведено розрахунок.
Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо), (ч.12 ст.9 Закону №1776-Ш).
Згідно з вимогами п.4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України №614 від 01.12.00р. (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.01р. за №107/5298) реєстрація продажу товару (оплати послуги) через реєстратор розрахункових операцій проводиться одночасно з розрахунковою операцією.
Отримання готівкових коштів від дебітора за раніше реалізований товар є позареалізаційною операцією, на що прямо вказано в постанові Національного банку України №637 від 15.12.04р. «Про ведення касових операцій в національній валюті".
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.99р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.99р. за №725/4018, передбачено, що дебітори - це юридичні або фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, а дебіторська заборгованість - це сума заборгованості підприємству на певну дату.
Враховуючи вищенаведені норми права, в даному випадку мала місце сплата коштів за раніше отриманий згідно договорів поставки товар, що є погашенням дебіторської заборгованості (позареалізаційні операції).
Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що вищевказані операції не є розрахунковими в розумінні положення ч.3 ст.2 Закону №1776-Ш, а реєстратори розрахункових операцій не застосовуються при здійсненні позареалізаційних операцій, тому висновок суду першої інстанції є безпідставним, а спірне рішення від 05.10.05р. №0004842341/0/23-124 про застосування штрафних (фінансових) санкцій неправомірним.
Суд апеляційної інстанції відзначає, що, зважаючи на преамбулу Закону №2181-Ш, застосування відповідачем цього Закону в частині термінів сплати визначених штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним, про що вірно зазначено місцевим господарським судом. Однак, разом з тим, відмовляючи позивачу в позові, місцевий господарський суд неправомірно послався на Інструкцію «Про порядок обліку платників податків», затвердженої наказом ДПА України №80 від 19.02.98р. (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.98р. за №172/261), із змінами та доповненнями, оскільки, як уже зазначалось вище, в даному випадку спір стосується, чи мали місце порушення позивачем вимог законодавства, що регулює готівковий обіг.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню.
На підставі вищенаведеного, керуючись п.п.6, 7 розділу VII, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, ч.5 ст.254 КАС України -
Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу задоволити.
2. Постанову господарського суду Рівненської області від 26.12.2006р. у цій справі скасувати і прийняти нову постанову. Позов задоволити. Скасувати рішення Рівненської ОДПІ від 05.10.05р. №0004842341/0/23-124 про визначення ДП «Торговий дім «Вінніфрут»»ВАТ «Вінніфрут»штрафних (фінансових) санкцій в сумі 501320 грн. Присудити ДП «Торговий дім «Вінніфрут»» ВАТ «Вінніфрут»судові витрати 127,50 грн., про що місцевому господарському суду видати виконавчий лист.
3. Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст.211, 212 КАС України.
Головуюча-суддя О.П. Дубник
суддя Г.В. Орищин
суддя Г.Г.Якімець