Провадження № 11-кп/803/70/20 Справа № 180/560/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 лютого 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42019040330000016 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Марганець Дніпропетровської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 09 листопада 2018 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 2 роки з покладанням обов'язків,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, в частині суворості призначеного покарання та призначити йому покарання не пов'язане з реальним позбавленням волі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що вину у вчиненому злочині визнав повністю та пояснював, що він дійсно не мав можливості сплачувати аліменти, тому що було тяжке матеріальне становище.
Також судом не було враховано, що в нього вагітна цивільна дружина, яку направляли в генетичний центр на обстеження та лікування, що також потребувало значну суму грошей.
Посилається на те, що на теперішній час він не офіційно працевлаштований та має можливість сплачувати аліменти.
Вказує на те, що перебуваючи в місцях позбавлення волі, він не зможе заробляти гроші та сплачувати аліменти, а тому є всі підстави для застосування до нього покарання не пов'язаного з позбавленням волі.
Крім того, вважає, що при призначенні йому покарання суд не мав підстав застосовувати до нього положення ст. 71 КК України, оскільки платити аліменти він потрібен був з 23 лютого 2018 року, а попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів - 18 вересня 2018 року, отже, вчинив правопорушення до засудження його вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2018 року, тобто не в період відбування іспитового строку.
Вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 164 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, на підставі ч.1 ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком приєднано невідбуту частину покарання за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2018 року, та остаточно призначено обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2019 року виправлено описку в другому абзаці резолютивної частини вироку Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року, виключено зазначення “частково, у вигляді 6 місяців”, та викладено її в наступній редакції: “На підставі ч.1 ст.71, ст.72 КК України, за сукупністю вироків, приєднати до покарання за даним вироком невідбуту частину покарання за вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09.11.2018 року і призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки”, далі за текстом.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 , на підставі судового наказу Марганецького міського суду Дніпропетровської області 15 березня 2018 року зобов'язаний щомісячно сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь матері ОСОБА_9 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 23 лютого 2018 року до повноліття дитини.
Однак, будучи усвідомленим про необхідність сплачувати аліменти на утримання дитини, незважаючи на попередження державним виконавцем про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дитини, протягом тривалого часу, з 23 лютого 2018 року по 13 березня 2019 року, ОСОБА_7 умисно, злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, жодної матеріальної допомоги не надавав, будь-яких заходів по сплаті заборгованості не вживав, на неодноразові попередження державного виконавця про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів не реагував, про отримання доходу державного виконавця не повідомляв.
В результаті тривалого ухилення від виконання покладених на нього судом обов'язків, за вищезазначений період, що складає 1 рік 18 днів, утворилась заборгованість з виплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, яка складає 21 584 гривні 87 копійок.
Обвинувачений ОСОБА_7 повідомлений про розгляд його апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції на 10.00 годин 10.02.2020 року, про що свідчить поштове повідомлення (а.п. 115), а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 в його відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Висновок суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 за кримінальним законом та доведеність його вини в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Відповідно до положень ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Як витікає з вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Що стосується виду та розміру призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, то при його призначенні судом першої інстанції були враховані: тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості злочину; дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має задовільну характеристику; обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття; обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Враховуючи те, що обвинувачений, будучи судимим, вчинив злочин під час іспитового строку, дає підстави колегії суддів вважати обґрунтованим призначення судом першої інстанції покарання з урахуванням ст.ст. 71, 72 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки ОСОБА_7 як такому, що на шлях виправлення не став і вчинив новий злочин за ч. 1 ст. 164 КК України.
Твердження обвинуваченого щодо безпідставності застосування до нього ст.71 КК України, оскільки він був попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів - 18.09.2018 року, тобто до ухвалення вироку Марганецьким міським судом Дніпропетровської області від 09.11.2018 року, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки, відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 ухилявся від сплати аліментів з 23.02.2018 року по 13.03.2019 року, отже, після ухвалення вироку Марганецьким міським судом Дніпропетровської області від 09.11.2018 року обвинувачений продовжив вчиняти кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КК України, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 вчинив злочин під час іспитового строку.
Крім того, апеляційним переглядом встановлено, що судом першої інстанції врахована обставина, на яку посилається обвинувачений у своїй апеляційній скарзі, при призначенні покарання, а саме, визнання вини, про що свідчить встановлена судом обставина, яка пом'якшує покарання - щире каяття, а тому вказана обставина не підлягає повторному врахуванню.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_7 на те, що на його утриманні перебуває вагітна дружина, яка потребує лікування, на підтверджується чого надані обвинуваченим акт про його проживання з ОСОБА_10 , довідка про її вагітність та направлення її на обстеження і лікування, не можуть бути взяті до уваги, оскільки за зазначеною в акті про проживання адресою адресат тривалий час був відсутній, на що вказують відмітки на конвертах, які направлялись на адресу обвинуваченого.
Твердження обвинуваченого про те, що на теперішній час він не офіційно працевлаштований, а тому має можливість сплачувати аліменти, також не може бути взято до уваги, оскільки зазначене не підтверджується будь-якими доказами, ані щодо працевлаштування, ані щодо сплати аліментів.
Також, колегія суддів вважає, що вказані обвинуваченим обставини не можуть бути підставами для призначення йому покарання із застосуванням ст.ст. 75, 69 КК України, враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, а також особу обвинуваченого, який раніше судимий, вчинив злочин в період іспитового строку, а тому виправлення ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
З урахуванням викладеного, обставин, що можуть істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, ОСОБА_7 не наведено, а тому підстави для застосування більш м'якого покарання відсутні.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що підстави для пом'якшення покарання, призначеного на підставі ст.71 КК України відсутні, оскільки ОСОБА_7 має судимість за попереднім злочином.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для його виправлення та не вбачає підстав для задоволення вимог його апеляційної скарги, вважаючи доводи обвинуваченого не обґрунтованими.
Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства, які є безумовною підставою для скасування або зміни вироку в матеріалах кримінального провадження не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року - залишити без задоволення.
Вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 травня 2019 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4