Справа №:755/14321/13-ц
"14" лютого 2020 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., за участі секретаря Бурячек О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
10 липня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва (головуючий суддя Гончарук В.П.) постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
16 жовтня 2013 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу, яка занесена до журналу судового засідання, про прийняття зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.
Відповідно до п.9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
12 березня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про залишення без розгляду первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 27 серпня 2018 року, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
07 вересня 2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, передано в провадження судді Савлук Т.В. в порядку визначеному п. 3 ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України.
18 вересня 2018 року суддею Дніпровського районного суду міста Києва Савлук Т.В. постановлено ухвалу про прийняття до свого провадження цивільної справи та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
11 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 направила на адресу суду заяву про відвід головуючого у справі судді Савлук Т.В., яка зареєстрована в канцелярії суду 12 лютого 2020 року за вх.№10331/1, з підстав викладених у письмовій заяві.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом направлення викликів до суду за адресою, вказаною у позовній заяві.
Представник відповідача - адвокат Чертков І.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про відвід судді, вважає подано до суду заяву про відвід судді безпідставною та необґрунтованою, розцінює процесуальну поведінку позивача як зловживання процесуальними правами та спрямовану на затягування розгляду справу по суті.
Вислухавши думку учасників справи, оцінивши наведені позивачем підстави для відводу судді, суд приходить до наступного.
За змістом положень ст. 39 Цивільного процесуального кодексу України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно положень п. 1 ч. 2 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.
Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов'язується настання необхідного результату. Такі дії, однак, мають повністю штучний характер, подібно тому, як удавана угода у цивільному праві вчиняється лише для цілей прикриття іншої угоди.
Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу (п.1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України).
Згідно ч.3 ст. 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Частиною 4 цієї ж статті визначено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 неодноразово подавались заяви про відвід судді, які визнанні судом не обґрунтованими та відмовлено у їх задоволенні (ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 24 січня 2019 року (а.с. 21-24 т4), від 22 лютого 2019 року (а.с.59-60 т.4), від 19 березня 2019 року (а.с.135 т.4), від 09 квітня 2019 року (а.с.169-170 т.4), від 31 травня 2019 року (а.с.217-219 т.4), від 15 липня 2019 року (а.с.17-20 т.5), від 09 серпня 2019 року ( а.с.66-68 т.5), які за своїм змістом відтворюють інформацію викладену в попередніх заявах про відвід судді, а наведені позивачем підстави зводяться до незгоди позивача з процесуальними рішеннями судді, що слугувало підставою для відмови у задоволені заяв про відвід судді.
17 вересня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу, якою дії позивача ОСОБА_1 щодо повторного звернення із заявою про відвід головуючому у справі - судді Савлук Т.В. з підстав, що вирішено судом, - визнано зловживанням процесуальними правами.
Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва Савлук Т.В. датовану13 вересня 2019 року, зареєстрована в канцелярії суду 16 вересня 2019 року вх.№58436/1, - залишено без розгляду.
13 грудня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу, якою дії позивача ОСОБА_1 щодо повторного звернення із заявою про відвід головуючому у справі - судді Савлук Т.В. з підстав, що вирішено судом, - визнано зловживанням процесуальними правами.
Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва Савлук Т.В. датовану 25 листопада 2019 року, зареєстрована в канцелярії суду 13 грудня 2019 року вх.№80461/1, - залишено без розгляду.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність в діях позивача ОСОБА_1 ознак зловживання процесуальними правами щодо подачі до суду заяви про відвід головуючого у справі судді з підстав, які вже вирішено судом, що є діями, спрямованими на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду цивільної справи, та може свідчити про навмисне перешкоджання проведення судового засідання та розгляду клопотань, поданих учасниками процесу, які потребують вирішення лише в судовому засіданні з урахуванням позиції учасників справи.
Таким чином, за відсутності нових об'єктивних обставин, якими не можуть бути суб'єктивні тлумачення позивачем норм процесуального права задля отримання бажаного судового рішення, що є діями, які суперечать завданню цивільного судочинства в частині своєчасного розгляду і вирішення справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав сторін спірних правовідносин, суд залишає заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді без розгляду у порядку ч. 3 ст. 44 ЦПК України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 44, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Дії позивача ОСОБА_1 щодо повторного звернення із заявою про відвід головуючому у справі - судді Савлук Т.В. з підстав, що вирішено судом, - визнати зловживанням процесуальними правами.
Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Києва Савлук Т.В. датовану 11 лютого 2020 року, зареєстрована в канцелярії суду 12 лютого 2020 року вх.№10331/1, - залишити без розгляду.
Відповідно до положень ч.2 ст.353 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. (п.4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України)