Справа № 758/8146/18
Категорія 47
про відмову в забезпеченні позову
03 вересня 2018 року місто Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого - судді Ларіонової Н.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
Позивач звернувся до районного суду із вказаним позовом, в якому просить: 1) поділити квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 73,2 кв.м., жилою площею 41,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між позивачем та відповідачем; 2) визнати за позивачем та відповідачем право власності на 2/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 73,2 кв.м., жилою площею 41,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 3) визнати за відповідачем право власності на 1/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 73,2 кв.м., жилою площею 41,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 03.09.2019 р. провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.
Одночасно з позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить забезпечити позов шляхом: до вирішення спору по суті і набрання судовим рішення законної сили, накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 73, 2 кв.м., жилою площею 41, 10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 19 грудня 2003 року.
Позовна заява обґрунтована ти, 09 червня 2001 року між сторонами було укладено шлюб, під час якого 19.12.2003 р. придбано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 73, 2 кв.м., жилою площею 41, 10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру зареєстровано за відповідачем, хоч квартира придбавалась за спільні кошти подружжя за 162 565 гри. 00 коп. Від шлюбу сторони мають малолітню дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наразі існує спір щодо поділу квартири, та відсутня згода щодо її поділу. При цьому, позивач зазначає, що відповідач погрожував продати вказану квартиру без її на це згоди, з огляду на що просила накласти арешт на спірну квартиру.
На підставі ст.153 ч.1 ЦПК України заява розглянута без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали заяви та матеріали цивільної справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст.ст.149, 150 ч.1 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має на звернутися до суду.
Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначає, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 Сімейного кодексу України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
А відтак, майно, яке набуте подружжям за час шлюбу є спільним сумісним майном подружжя, а будь-яке відчуження такого майна може бути здійснено за наявності згоди на це іншого з подружжя. Доказів на підтвердження відчуження майна подружжя суду не надано.
Посилання позивача на існування підстав вважати, що відповідач може відчужити спірне майно на користь третіх осіб є лише її припущеннями та не підтверджені жодними доказами.
Позивачем не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.150-153, 258-260, 261, 353 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) -
В задоволені заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 15 днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н. М. Ларіонова