печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4136/20-к
29 січня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, ОСОБА_6 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-
Старший слідчий слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів у межах строку досудового розслідування.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що у провадженні СВ Печерського УП ГУ НП в м. Києві перебуває кримінальне провадження №12019100060005263 від 29.11.2019 за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановлений досудовим розслідуванням час, вступили у злочинну змову між собою з метою спільного здійснення таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням до приміщення квартири АДРЕСА_1 . 30.11.2019 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
24.01.2020 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
24.01.2020 року постановою керівника Київської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_8 продовжено строк проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні до трьох місяців, а саме до 29.02.2020 року.
24.01.2020 року постановою керівника Київської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_8 продовжено строк проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні до трьох місяців, а саме до 29.02.2020 року.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 покладається необхідність запобігти спробам:переховуватись від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить те, що ОСОБА_5 , будучі раніше неодноразово судимим за вчинення в тому числі майнових злочинів, маючи не знаяту та не погашену у законному порядку судимість, будучі обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, вчинив тяжке кримінальне правопорушення за яке передбачена безальтернативна міра покарання у вигляді позбавлення волі уразі його засудження, що саме по собі вказує на те, що підозрюваний може здійснити спроби до переховування від слідчого, прокурора та суду з метою уникнення настання кримінальної відповідальності. Окрім того, слідством встановлено факти неявки ОСОБА_5 на повістки про виклик на конкретний час та дату, що також дає підстави вважати про існування зазначеного ризику; незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки з копій матеріалів клопотання, що вручені підозрюваному, йому стало відомо анкетні відомості потерпілого, а також оскільки наразі не допитано усіх свідків вчинення кримінального правопорушення у тому числі понятих, які бачили, як ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вчиняють кримінальне правопорушення, що вказує на те, що існує ризик впливу підозрюваного на вказаних осіб шляхом погроз, умовляння, залякування чи підкупу з метою зміни чи дачі неправдивих показів такими особами; вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий в тому числі й за подібні злочини проти власності та наразі відносно нього направлені обвинувальні акти за вчинення тотожних злочинів проти власності, що вказує на те, що підозрюваний належних висновків для себе не робить, не виправляється та, будучи на волі, може продовжити вчиняти корисливі та майнові злочини. Окрім того, фактом існування зазначеного ризику є те, що підозрюваний суспільно-корисною працею не займається, легальних доходів не має, міцних соціальних зв'язків не має.
Вказані ризики є реальними, стійкими, триваючими. Вони не зменшились, існують на теперішній час та, з урахуванням ч. 2 ст. 183 КК України,- виправдовують даний запобіжний захід підозрюваному.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити з викладених в клопотанні підстав. Вказав на те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України виключають можливість застосування менш суворого запобіжного заходу стосовно підозрюваного, оскільки такі заходи не зможуть забезпечити належний рівень гарантії доброчесності його поведінки.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вказав на необгрунтованість підозри. Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, просив відмовити у задоволенні клопотання. Заслухавши пояснення прокурора в обґрунтування клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, вивчивши клопотання та долучені до нього документи приходжу до наступного висновку. Судовим розглядом встановлено, що у провадженні СВ Печерського УП ГУ НП в м. Києві перебуває кримінальне провадження №12019100060005263 від 29.11.2019 за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
30.11.2019 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
24.01.2020 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 30.11.2019, протоколом огляду місця події від 30.11.2019, протоколам допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , протоколами затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, протоколом проведення обшуку від 30.11.2019, протоколом огляду відеозапису, протоколами допиту підозрюваних та іншими доказами у кримінальному провадженні.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи лише з фактичних даних, що в містяться в матеріалах клопотання, приходжу до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.
Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. Слідчий суддя приходить до висновку щодо недоведеності слідчим та прокурором наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України в даному кримінальному провадженні. Слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні заявлено ризики того, що ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить те, що ОСОБА_5 , будучі раніше неодноразово судимим за вчинення в тому числі майнових злочинів, маючи не зняту та не погашену у законному порядку судимість, будучі обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, вчинив тяжке кримінальне правопорушення за яке передбачена безальтернативна міра покарання у вигляді позбавлення волі уразі його засудження, що саме по собі вказує на те, що підозрюваний може здійснити спроби до переховування від слідчого, прокурора та суду з метою уникнення настання кримінальної відповідальності. Окрім того, слідством встановлено факти неявки ОСОБА_5 на повістки про виклик на конкретний час та дату, що також дає підстави вважати про існування зазначеного ризику; незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки з копій матеріалів клопотання, що вручені підозрюваному, йому стало відомо анкетні відомості потерпілого, а також оскільки наразі не допитано усіх свідків вчинення кримінального правопорушення у тому числі понятих, які бачили, як ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вчиняють кримінальне правопорушення, що вказує на те, що існує ризик впливу підозрюваного на вказаних осіб шляхом погроз, умовляння, залякування чи підкупу з метою зміни чи дачі неправдивих показів такими особами; вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий в тому числі й за подібні злочини проти власності та наразі відносно нього направлені обвинувальні акти за вчинення тотожних злочинів проти власності, що вказує на те, що підозрюваний належних висновків для себе не робить, не виправляється та, будучи на волі, може продовжити вчиняти корисливі та майнові злочини. Окрім того, фактом існування зазначеного ризику є те, що підозрюваний суспільно-корисною працею не займається, легальних доходів не має, міцних соціальних зв'язків не має.
Однак слідчий та прокурор належним чином не обґрунтували і не довели в судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Крім того, прокурором необґрунтовано неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, щодо даних про його особу, в їх сукупності. Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції прозахист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована абозатримана особа має правона судовий розгляд справиупродовж розумного строку чизвільнення із під варти. Таке звільнення маєбути обґрунтоване гарантіями явкидо суду. При цьому, відповідно до усталеноїпрактики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зробленіза результатами сукупного аналізуобставин злочину та особистостіпідозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного підчас розслідування злочину (наявність або відсутність спробухилення від органів влади) поведінки підозрюваного підчас попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Більше того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані. Клопотання органу досудового розслідування про наявність в кримінальному провадженні ризиків, які обумовлюють доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою фактично обґрунтовано лише тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого злочину, який є особливо тяжким. Проте, сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою. Доводи клопотання слідчого в тій частині, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,2, 3, 5 ст. 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об'єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені. Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя має право застосувати до підозрюваного інший, більш м'який запобіжний захід. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. В рішенні «Єлоєвпроти України» Європейський судз прав людини повторює, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чизатриманим особам право наперегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалось затримання. Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини «Ходорковський проти Роси», при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошення видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними. Розглядаючи клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить те, що ОСОБА_5 , будучі раніше неодноразово судимим за вчинення в тому числі майнових злочинів, маючи не знаяту та не погашену у законному порядку судимість, будучі обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, вчинив тяжке кримінальне правопорушення за яке передбачена безальтернативна міра покарання у вигляді позбавлення волі уразі його засудження, що саме по собі вказує на те, що підозрюваний може здійснити спроби до переховування від слідчого, прокурора та суду з метою уникнення настання кримінальної відповідальності. Окрім того, слідством встановлено факти неявки ОСОБА_5 на повістки про виклик на конкретний час та дату, що також дає підстави вважати про існування зазначеного ризику;незаконно впливати на потерпілих та свідків, оскільки з копій матеріалів клопотання, що вручені підозрюваному, йому стало відомо анкетні відомості потерпілого, а також оскільки наразі не допитано усіх свідків вчинення кримінального правопорушення у тому числі понятих, які бачили, як ОСОБА_7 та ОСОБА_5 вчиняють кримінальне правопорушення, що вказує на те, що існує ризик впливу підозрюваного на вказаних осіб шляхом погроз, умовляння, залякування чи підкупу з метою зміни чи дачі неправдивих показів такими особами; вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий в тому числі й за подібні злочини проти власності та наразі відносно нього направлені обвинувальні акти за вчинення тотожних злочинів проти власності, що вказує на те, що підозрюваний належних висновків для себе не робить, не виправляється та, будучи на волі, може продовжити вчиняти корисливі та майнові злочини. Окрім того, фактом існування зазначеного ризику є те, що підозрюваний суспільно-корисною працею не займається, легальних доходів не має, міцних соціальних зв'язків не має. В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)). Отже, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дані про особу підозрюваного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має визначене місце проживання, його сімейний стан, міцні соціальні зв'язки, за місцем постійного проживання характеризується позитивно, з огляду на відсутність належного обґрунтування існуючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України в самому клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не доведено належним чином наявність таких ризиків і прокурором під час розгляду справи, слідчим суддею не встановлено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам. На підставі вище викладеного, слідчий суддя не встановив підстав щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки обставин необхідності тримання особи під вартою в даному конкретному випадку немає, а тому до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 23-00 години до 06-00 години наступної доби, строком на один місяць, та саме такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього, процесуальних обов'язків визначених частиною 5 ст. 194 КПК України та який в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в тому числі і тих, які прокурор вважає пріоритетними. Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, ОСОБА_6 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 23-00 години до 06-00 години наступної доби, строком на один місяць до 29.02.2020 року включно.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, та зобов'язати його: - прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду на визначений час; - не відлучатися з населеного пункту в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду. Визначити строк дії ухвали до 29.02.2020 року включно. Ухвалу в частині застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 03.02.2020 року о 14-00 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1