Справа № 755/10493/19
"17" лютого 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Гаврилової О.В.
за участю секретарів - Головатюк І.І., Передрій І.В.
учасники справи:
позивача - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Домітращук І.М.;
відповідач - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до начальника першого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Добрянка» Чернігівського прикордонного загону Дегтярьова Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, -
До Дніпровського районного суду м. Києва звернулась представник позивача ОСОБА_1 адвокат Домітращук І.М. з позовом про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до заявлених позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №012072 від 24 червня 2019 року, винесену ОСОБА_3 , про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 24 червня 2019 року начальником першого відділення Дегтярьовим Володимиром Олександровичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №012072 на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП у розмірі 3 400,00 грн. Позивач не погоджується з указаною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що постанова про накладання адміністративного стягнення не несе в собі будь-якого доказового значення у вчиненні правопорушення, не містить у собі фактичних даних, які використовуються для встановлення обставин справи відповідно до принципу об'єктивної істини. Вважає, що встановлені обставини є порушенням процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме права на захист, що є істотним порушенням як законів України, так і п.п. "a", "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідачем не було надано до оскаржуваної постанови жодних доказів які б підтвердили порушення позивачем ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». (а.с.29-35)
15 липня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 22 жовтня 2019 року підтримала адміністративний позов, просила його задовольнити та пояснила, що 12 вересня 2018 року вона приїхала з Києва до станиці Луганська та нею було здійснено перетин кордону та через тиждень в зворотному напрямку перетнула кордон ст. Луганська - 2. 24 червня
2019 року, при перетині позивачем кордону з Чернігівської області в Білорусь, її допитували прикордонники, повідомили, що позивач порушила пункт перетину та що треба сплатити штраф. Позивачем під диктовку прикордонників було написано текст, проте позивач не розуміла, що від неї вимагають.
Представник позивача - адвокат Домітращук І.М. в судовому засіданні просила адміністративний позов задовольнити, надала пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві та додатково пояснила, що постанова не може бути доказом вчинення правопорушення, в оскаржуваній постанові правопорушення не конкретизовано, до неї не долучені докази.
Відповідач начальник першого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Добрянка» Чернігівського прикордонного загону Дегтярьов В.О. в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву не скористався.
Разом з тим, від Відділу прикордонної служби «Добрянка» Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України надійшла належним чином завірена копія матеріалів щодо накладення адміністративного стягнення №012072 на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Суд, вислухавши пояснення позивача, її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою п.1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст.55 Конституції України та статтею 6 КАС України.
Судом встановлено, що протоколом про адміністративне правопорушення ПнРУ №012072 від 24 червня 2019 року встановлено, що 24 червня 2019 року, о 19 годині
00 хвилин на території митному посту Нові Яриловичі в Чернігівській області, Ріпкінського району, була виявлена громадянка ОСОБА_1 , яка у вересні 2018 року в порушення ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», заїхала на територію України поза контрольними пунктами в'їзду/виїзду згідно БД «Ризик - перетин», тобто вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП (а.с.80).
В протоколі про адміністративне правопорушення ПнРУ №012072 від 24 червня 2019 року містяться пояснення ОСОБА_1 відповідно до змісту яких, остання не знала, що перетинати кордон з непідконтрольною територією неможна (а.с. 80 зворот).
З рапорту начальника впс «Добрянка» Сайко Олександра вбачається, що
24 червня 2019 року, о 19 годині 00 хвилин, на виїзді з України була виявлена
ОСОБА_1 , яка у вересні 2018 року в порушення ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» заїхала на територію України поза контрольними пунктами в'їзду/виїзду згідно БД «Ризик - перетин» (а.с.79).
Того ж дня начальником першого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Добрянка» Чернігівського прикордонного загону Дегтярьовим В.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №012072 на ОСОБА_1 , визнано її винною у вчиненні адміністративного порушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00грн.
Згідно ч. 1 ст. 204-2 КУпАП передбачена відповідальність за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
У відповідності до змісту ст.222-2 КУпАП справи про адміністративні правопорушення за ст.204-2 КУпАП розглядають органи Державної прикордонної служби України та накладають стягнення.
Нормою статті 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Оскаржувана постанова складена та вручена позивачу 24 червня 2019 року, що підтверджується її власним підписом. Адміністративний позов направлено до суду
03 липня 2019 року.
За таких обставин позивач звернувся до суду із позовом у строки, передбачені статтею 289 КУпАП.
Як убачається з витягу з Бази даних «Ризик-перетин», щодо громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спрацював «Ризик-перетин» (а.с.81).
Відповідно до витягу з Бази даних «Відомості про осіб, які перетнули ДКУ»,
10 вересня 2018 року ОСОБА_1 перетнула кордон України в напрямку виїзд на пункті пропуску «Гоптівка», а 18 вересня 2018 року - в напрямку в'їзд на пункті пропуску «КПВВ Станиця-Луганська-2» (а.с.82).
Пункт пропуску через державний кордон України «Гоптівка» знаходиться на кордоні з Російською Федерацією та розташований у Харківській області.
КПВВ Станиця-Луганська-2 - пункт пропуску через лінію розмежуванні в Луганській області.
Відповідно до змісту ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» в'їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в'їзду-виїзду. Командувач об'єднаних сил у разі реальної загрози життю та здоров'ю осіб, які перетинають лінію розмежування, має право обмежити в'їзд цих осіб на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей на період існування цієї загрози. Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України. Перебування в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях осіб, не залучених до проведення таких заходів, може тимчасово бути обмежено на період проведення таких заходів Командувачем об'єднаних сил. Законні вимоги посадових осіб, залучених до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, є обов'язковими для громадян і посадових осіб.
Відповідно до Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №367 від 04 червня 2015 року, контрольний пункт в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї - спеціально виділена територія на автомобільному шляху, залізничній станції з комплексом будівель, спеціальних, інженерних, фортифікаційних споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види державного контролю і пропуск осіб, що в'їжджають на тимчасово окуповану територію України та виїжджають з неї, а також транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
В'їзд на тимчасово окуповану територію України та виїзд з неї здійснюються через контрольні пункти.
Додатком 1 до Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї затверджено перелік контрольних пунктів в'їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї, контрольні пункти в'їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення - "Каланчак", "Чаплинка", "Чонгар", контрольні пункти в'їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для залізничного сполучення - "Херсон", "Мелітополь", "Вадим", "Новоолексіївка".
Отже, 10 вересня 2018 року ОСОБА_1 перетнула державний кордон України та виїхала до території Російської Федерації, проте 18 вересня 2018 року повернулась до території України через пункт пропуску КПВВ Станиця-Луганська-2 з тимчасово окупованою територію України, порушивши ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» - перетнувши кордон між Російською Федерацією та тимчасово окупованою територію поза межами контрольних пункті в'їзду-виїзду, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Щодо посилань сторони позивача на відсутність доказів щодо порушення позивачем ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Позивач будучи присутньою при складанні протоколу про адміністративне правопорушення ПнРУ №012072 від 24 червня 2019 року, будучи повідомленою про розгляд справи про адміністративне правопорушення, надавши письмові пояснення, не заявляла клопотань та не виявила бажання користуватися юридичною допомогою адвоката, що підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Також згідно із ст. 279 КУпАП начальник першого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Добрянка» Чернігівського прикордонного загону Дегтярьов В.О., як посадова особа, яка уповноважена розглядати від імені Державної прикордонної служби України справи про адміністративні правопорушення розглянув справу у відповідності до вимог КУпАП.
Доводи сторони позивача про те, що викладене в протоколі та оскаржуваній постанові правопорушення є не конкретизованим, суд вважає безпідставними, оскільки, враховуючи, що позивачем було здійснено перетин кордону між Російською Федерацією та тимчасово окупованою територію України поза межами контрольних пункті в'їзду-виїзду, орган, що розглядав справу про адміністративне правопорушення (орган Державної прикордонної служби України) був позбавлений можливості точно встановити дату та час такого перетину, який відбувся у період з 10 по 18 вересня 2018 року та правильно вказав в постанові про вчинення правопорушення саме у вересні 2018 року.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями КУпАП, а відтак адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника першого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Добрянка» Чернігівського прикордонного загону Дегтярьова Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 204-2 КУпАП, Порядком в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №367 від 04 червня 2015 року, Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», статтями 5, 19, 20, 72, 77, 78, 90, 241-246, 286 КАС України, -
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1
( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до начальника першого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Добрянка» Чернігівського прикордонного загону Дегтярьова Володимира Олександровича (місцезнаходження: 15011, Чернігівська область, Ріпкинський район, смт. Добрянка, площа Центральна, 29) про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень - відмовити.
Відповідно до ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.п. 15.5 п.15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя :