Справа № 755/12169/19
1-кп/755/80/20
"13" лютого 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019100040003487 від 28 квітня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з професійно-технічною освітою, незаміжньої, непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
28.04.2019 року приблизно о 17 годині 30 хвилин інспектор патрульної поліції УПП ДПП ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно з інспектором патрульної поліції УПП ДПП ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючи в автопатрулі РУБІН-409 з обслуговування Дніпровського району м. Києва безпосередньо реалізуючи повноваження поліції, передбачені п. 10 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 40-41, ст.379), згідно якого поліція вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях. При цьому, виконуючи свої службові обов'язки в Дніпровському районі м. Києва, за адресою: м. Київ, б-р Праці, 2/27, ними було зупинено водія марки «Ауді», н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який здійснював рух заднім ходом по вулиці з одностороннім рухом, порушуючи цим Правила дорожнього руху.
У подальшому, 28.04.2019 року приблизно о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_6 підійшов до водійських дверцят автомобіля, водій ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відкрив вікно, інспектор ОСОБА_6 , відчувши запах алкоголю від водія, назвав водію причину зупинки та попросив пред'явити документи, передбачені п. 2.1. ПДР, а саме посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на що водій відмовився.
В цей момент з передніх та задніх сидінь автомобіля вийшли пасажири, які знаходились в стані алкогольного сп'яніння, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Так, ОСОБА_3 підійшла до дверей водія та намагалась забрати у водія ОСОБА_9 ключі від автомобіля. В цей час ОСОБА_10 також підійшов до водійських дверей автомобіля. В цей момент ОСОБА_3 двома руками штовхнула інспектора УПП ОСОБА_6 , чим вчинила опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
Опір - це активна фізична протидія здійсненню відповідними працівниками своїх обов'язків. Коло обов'язків, здійсненню яких вчиняється опір, залежить від виду потерпілого, якому вчиняється опір.
Після цього між інспектором УПП ОСОБА_6 та ОСОБА_3 став ОСОБА_10 , та фізично стримував ОСОБА_3 , яка вела себе агресивно. Та в подальшому через плече ОСОБА_10 , ОСОБА_3 нанесла правою рукою удар інспектору УПП ОСОБА_6 в область голови. Інспектором УПП ОСОБА_6 , відповідно до ст. 44 ЗУ «Про поліцію», для подолання фізичного опору, який чинила ОСОБА_3 , було застосовано фізичну силу.
В цей час, заспокоюючи ОСОБА_3 , ОСОБА_10 відвів її від працівників патрульної поліції. Через деякий час ОСОБА_3 підійшла до ОСОБА_6 , який в цей час спілкувався з водієм автомобіля ОСОБА_9 , та перешкоджала працівнику поліції виконувати службові обов'язки. В цей момент ОСОБА_7 підійшла до ОСОБА_3 , яка в свою чергу переключила свою увагу на інспектора УПП ОСОБА_7 та нанесла удар правою рукою по лівій руці інспектора УПП ОСОБА_7 , після чого інспектор УПП ОСОБА_7 , схопила за руки в області зап'ястків, потім ОСОБА_3 схопила інспектора УПП ОСОБА_7 за форменний одяг та намагалась завдати удару в область голови. Побачивши дану подію, інспектор УПП ОСОБА_6 підбіг на допомогу інспектору УПП ОСОБА_7 та, намагаючись затримати ОСОБА_3 , вони втрьох впали на землю, де ОСОБА_3 продовжувала чинити опір працівникам поліції. В подальшому ОСОБА_3 було затримано та відповідно до ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію» до останньої було застосовано спецзасіб - кайданки, а на місце події було викликано слідчо-оперативну групу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та було затримано ОСОБА_3 у порядку ст. 208 КПК України.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнала в повному обсязі, щиро розкаялася та пояснила, що дійсно 28.04.2019 року вона разом з хлопцем та друзями відпочивали на природі, де вони вживали алкогольні напої, після чого вирішили змінити місце свого відпочинку та сіли до автомобіля, за кермом був її хлопець. Приїхавши на нове місце до них підійшли працівники поліції та повідомили, що їм надійшов виклик проте, що особи в стані алкогольного сп'яніння керують транспортним засобом, після чого почали складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП на її хлопця. Під час оформлення протоколу між нею та працівниками поліції виникла сутичка, в ході якої вона вдарила ОСОБА_6 рукою в область обличчя та своєю рукою вдарила по руці ОСОБА_7 . Після сутички з працівниками поліції її було затримано. Також ОСОБА_3 зазначила, що заявлений цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 вона визнає частково, а саме на суму 1 000 гривень.
Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні відмовився від поданого ним цивільного позову та просив його не розглядати.
Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала поданий нею цивільний позов та просила його задовольнити в повному обсязі, оскільки, діями обвинуваченої їй було завдано значних моральних страждань.
Таким чином, показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши всім учасникам кримінального провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченої ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов'язків, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочину невеликої тяжкості, особу обвинуваченої, яка незаміжня, офіційно не працює, раніше не судима, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також враховує її вік та стан здоров'я.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої, згідно ст. 67 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а тому суд вважає за доцільне призначити їй покарання в межах санкції ч. 2 ст. 342 КК України у виді штрафу. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нею нових злочинів.
Речові докази відсутні.
Також підлягає вирішенню цивільний позов.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України та ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Частина 1 ст. 128 КПК України передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Що стосується моральної шкоди, яку потерпіла ОСОБА_7 просить стягнути з обвинуваченої, то при вирішенні цього питання суд керується роз'ясненнями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», із внесеними змінами, згідно якої, при визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить з тяжкості душевних страждань потерпілих, яких вони зазнали, їх тривалості, можливості відновлення і змін у їх життєвих стосунках, часу та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Разом з тим, суд враховує вимоги розумності та справедливості, необхідності дотримання норм чинного законодавства щодо їх меж. Тому в частині відшкодування моральної шкоди позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням їх співмірності та завданих моральних страждань.
Що стосується поданого потерпілим ОСОБА_6 цивільного позову щодо відшкодування йому моральної шкоди в розмірі 14 000 гривень, то суд приходить до висновку про необхідність залишити його без розгляду, оскільки потерпілий ОСОБА_6 під час судового розгляду від нього відмовився.
Процесуальні витрати не понесені.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку становить 1 700 гривень.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути з засудженої ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 3 000 (три тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасникам кримінального провадження роз'яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.
Суддя: