1Справа № 335/11834/19 2/335/516/2020
13 лютого 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Жечевої А.В., представника відповідача Вардзєлової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Національна комісія що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про захист прав споживача шляхом визнання пунктів правочину недійсними та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Національна комісія що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про захист прав споживача шляхом визнання пунктів правочину недійсними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між нею, ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» було укладено Кредитний договір № 1912640215405. Договір було укладено через подачу заявки на сайті Відповідача в мережі інтернет. Згідно умов Відповідача, останній надав позивачу споживчий кредит у розмірі 8000 грн., а позивач зобов'язалась повернути кошти та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених у Кредитному договорі.
Однак, при оформленні кредиту, з невідомих причин, позивачу не була надана електронна копія Кредитного договору для ознайомлення із його умовами, деякі з них просто викладені на сторінках сайту Відповідача. За умовами Відповідача, за користування споживчим кредитом позивач зобов'язана сплатити на користь Відповідача визначені договором проценти від суми кредиту, однак Відповідачем не була надана вся інформація про умови надання кредиту, а також не було надано доказів надання позивачу підтвердження укладення Кредитного договору після його укладення, а тому у позивача не було можливості ознайомитися з умовами Кредитного договору, щоб вивчити всі його положення, для того щоб прийняти зважене рішення, часу на таке ознайомлення було недостатньо. Окрім того, відповідно до запропонованих умов Відповідача у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений у Кредитному договорі, клієнт зобов'язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 2 % від суми несвоєчасного виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання умов Кредитного договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за Договором включно. Разом із тим, згідно ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаних споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Позивач просить суд визнати пункт(и) Кредитного договору № 1912640215405, щодо нарахування процентів за користування кредитом - недійсними з моменту укладення такого Кредитного договору, визнати пункт(и) Кредитного договору № 1912640215405, щодо нарахування пені за невиконання обов'язків за Кредитним договором - недійсними, з моменту укладення Кредитного договору; зобов'язати ТОВ «Служба миттєвого кредитування» скасувати нараховані ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами та пеню за неналежне виконання зобов'язань за Кредитним договором № ОК-00103482, зобов'язати ТОВ «Служба миттєвого кредитування» надати ОСОБА_1 відповідний гарантійний лист, відповідно до якого вона зможе погасити прострочену заборгованість за Кредитним договором № ОК-00103482 без безпідставно нарахованих процентів за користування кредитними коштами, та пені за неналежне виконання зобов'язань.
Ухвалою судді від 22.10.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано у ТОВ «Служба миттєвого кредитування» докази за клопотанням позивача.
04.11.2019 року надійшов відзив ТОВ «Служба миттєвого кредитування» на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, позов не визнав та зазначив, що Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач начебто «не надав на ознайомлення позивачу кредитний договір перед отриманням кредитних коштів» та що «часу на ознайомлення з договором було недостатньо». Своїм твердженням про недостатність часу на ознайомлення позивач сам спростовує свої твердження про ненадання йому кредитного договору. Твердження ж позивача про недостатність часу на ознайомлення з договором не відповідає дійсності, а тому відсутні підстави для визнання недійсним пункту договору, яким встановлено розмір процентів. Також, зазначав, що Позивач стверджує, що, як зазначено у кредитному договорі, у разі неповернення кредиту у строк, клієнт зобов'язаний «виплатити Товариству пеню в розмірі 2% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання...».Таке твердження позивача не відповідає дійсності та умовам, викладеним у договорі. При виникненні заборгованості ОСОБА_1 зобов'язалась сплатити неустойку у вигляді штрафу у розмірі 3% від суми виданого кредиту та пеню у розмірі 1 % від суми заборгованості починаючи з першого дня заборгованості». Таким чином в договорі відсутні умови щодо виплати пені у розмірі 2%, як то стверджує позивач. Щодо посилання позивача на ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» в розрізі недійсності пункту договору про нарахування пені, то стаття 3 Закону визначає сферу його дії. Так згідно пп.1 статті 3 Закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця. Відповідно до умов оспорюваного договору його укладено на 16 днів. Тобто сфера дії даного Закону не розповсюджується на спірні правовідносини, і тому наведені норми не можуть слугувати підставою для визнання пункту договору про нарахування пені за невиконання зобов'язань недійсним.
08.11.2019 року від третьої особи до суду надійшли пояснення, в якому третя особа зазначала, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» є фінансовою установою, свідоцтво про реєстрацію фінансової установи АВ 931638, виключним видом діяльності є надання фінансових послуг. Згідно до ст. 21 Закону України "Про споживче кредитування", споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Ухвалою суду від 22.01.2020 року визнано явку представника ТОВ «Служба миттєвого кредитування», обов'язковою у судове засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з на 11 годину 00 хвилин 13 лютого 2020 року. Зобов'язано ТОВ «Служба миттєвого кредитування» надати в судове засідання інформацію у вигляді довідки про те, чи укладалися ТОВ «СМК" з ОСОБА_1 інші договори, окрім договору від 06.05.2019 року № 1912640215405, у тому числі і на суму 8000,00 грн. та чи укладався з ОСОБА_1 Кредитний договір № ОК-00103482, якщо так надати інформацію щодо дати його укладення та копію вказаного Договору. Витребувано у ТОВ «Служба миттєвого кредитування»: розрахунок остаточної суми заборгованості ОСОБА_1 , включаючи суму основної заборгованості, неустойки та процентів та період їх нарахування за кредитним договором від 06.05.2019 року № 1912640215405.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, 02.01.2020 року надала заяву про розгляд справи у її відсутність (02.01.2020 вх. №116).
Представник відповідача Вардзєлова О.В у судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, зазначила, що між ТОВ «СМК» та ОСОБА_1 було укладено лише один кредитний договір № 1912640215405 від 06.05.2019 року на суму 3700 грн. Договір, який зазначено у позові ОК-00103482, або будь-які інші договори з ОСОБА_1 не укладалися, а тому вимоги позивача щодо цього договору є безпідставними. Зазначила, що доводи позивача про ненадання на ознайомлення позивачу кредитний договір перед отриманням кредитних коштів та недостатній час для ознайомлення з цим договором є безпідставними, оскільки укладення електронного договору передбачає можливість ознайомитися з його умовами як підстава для отримання коштів, обмежень у часі немає, і лише після підтвердження ознайомлення з умовами договору, виникає можливість отримати кошти. Примірник договору, паспорту кредиту направляється позичальнику на електронну адресу і позикодавцю роз'яснюється його право отримати копію договору у письмовій або електронній формі за своїм вибором. Позивачу було направлено копію договору в електронній формі. Також зазначив, що позивач здійснював погашення заборгованості, з заявами про зміну, розірвання договору не звертався, протягом 14 днів не відкликав свою згоду на укладення договору, користується кредитним коштами. Окрім того, в договорі відсутні умови щодо виплати пені у розмірі 2%, як то стверджує позивач, а згідно розрахунку за цим договором пеня дорівнює 1850 грн., тобто не перевищує половини суми, одержаних споживачем за таким договором, як то передбачено ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», а тому підстави для визнання договору в частині нарахування пені відсутні. Щодо процентів за договором представник відповідача зазначив, що позивачем не доведено що йому не була надана вся інформація про умови кредиту, позичальник погодився на умови договору, виконував договір, вони його влаштовували, допустив порушення взятого на себе зобов'язання і продовжує користуватися кредитними коштами, а з урахуванням специфіки такої короткострокової позики- 16 днів, у разі належного і своєчасного виконання договору, жодні проценти нараховані не були б, і наразі ТОВ «СМК» взагалі до суду з позовом про стягнення будь-якої заборгованості не зверталося. З огляду на зазначено просить у задоволенні позову відмовити.
Третя особа, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у судове засідання не з'явилася, представник третьої особи у поданих поясненнях на позов просить розглянути справу у відсутність третьої особи.
Заслухавши пояснення представника відповідача, суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.
За правилами статей 2,12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до ч. ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За змістом ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Згідно з ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За положеннями ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено перелік інформації, про яку споживача повинен повідомити кредитор перед укладенням договору.
За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Верховний Суд України у своїй постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-1341цс15 та Верховний Суд у постановах від 25 січня 2018 року у справі №475/704/15-ц, від 21 лютого 2018 року у справі №641/3576/16-ц, від 12 квітня 2018 року у справі №591/3625/16-ц, від 03 травня 2018 року у справі №221/1660/16-ц, від 16 липня 2018 року у справі №686/1871/16-ц зазначив, що Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
В судовому засіданні встановлено, що 06 травня 2019 року між сторонами укладено кредитний договір №1912640215405, шляхом підписання ОСОБА_1 онлайн заяви- анкети для отримання кредиту та ознайомлення з Умовами надання та обслуговування кредитів, відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач отримав в кредит грошові кошти у розмірі 3700 грн. 00 коп., строк кредитування 16 днів до 21.05.2019 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1184,00 грн.(а.с.60,62); 2 % за кожен день користування кредитом (730 відсотків річних або 732 відсотки річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний(а.с.60,62). Дата початку нарахування процентів 06.05.2019 року. При виникненні заборгованості визначено неустойку у вигляді штрафу 3% від суми виданого кредиту та пеню 1% від суми заборгованості починаючи з першого дня заборгованості (а.с.60-62).
Вказаний кредитний договір є договором приєднання і складається із заяви-анкети ОСОБА_1 для отримання кредиту і Умов надання та обслуговування кредитів.
Відповідач, подавши Заяву-анкету, яка відповідно до п. 1.6, 2.1 Умов є пропозицією (офертою) клієнта про укладання договору і, яка була акцептована позивачем, шляхом видачі грошових коштів, прийняв на себе зобов'язання за кредитним договором.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Згідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Зі змісту оспорюваного електронного договору вбачається, що він підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних його умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Умови кредитного договору викладені чітко та з повною інформацією стосовно умов кредитування. ОСОБА_1 погодилась з умовами кредитування, підписала заяву-анкету для отримання кредиту. На момент укладення оспорюваного договору 06.05.2019 р. та протягом 14 днів не відкликала свою згоду на укладення Договору з дня його укладення вона не заявляла додаткових вимог щодо його умов, як в не зверталася до відповідача із заявою про зміну договору або його розірвання.
Факт надання відповідачем позивачу коштів позивачем не оспорюється. Так, згідно з довідками ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 30.10.2019 (а.с.57,58) позивач здійснила оплату в рахунок оплати за кредитним договором 1912640215405 з підтвердженням перерахування з карти оплати 24.05.2019 11:38:59 у розмірі 1 589, 00 грн., тобто, здійснивши часткову оплату, позивач підтвердила факт укладання договору та факт існування заборгованості за ним перед відповідачем.
Доказів, які б свідчили про наявність будь-якого впливу на ОСОБА_1 чи введення її в оману працівниками ТОВ «Служба миттєвого кредитування», що могло б вплинути на її вільне волевиявлення при укладенні кредитного договору, суду не надано.
Жодних доказів того, що при укладенні договору позивач була обмежена у часі, у зв'язку з чим вона не мала можливості в повній мірі ознайомитись з умовами кредитного договору матеріали справи не містять та позивачем не надано.
Крім того у разі незгоди з умовами кредитного договору позивач не був позбавлений можливості скористатися своїм правом, визначеним ч. 6 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якого, споживач маж право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.
Суд також зауважує, що окрім позовної заяви та заяви про витребування доказів, копії паспорта, позивачем ОСОБА_1 суду жодного доказу надано не було, позивач у судове засідання також не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Окрім того, посилання у позовній заяві ОСОБА_1 про отримання за договором від ТОВ «СМК» у кредит грошових коштів у розмірі 8000,00 грн. жодним доказом позивачем не підтверджено і спростовано розрахунком заборгованості, копією електронного договору та паспорту споживчого кредиту, який надано відповідачем.
В обґрунтування вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним пункту договору щодо нарахування процентів зазначила, що відповідач не надав на ознайомлення позивачу кредитний договір перед отриманням кредитних коштів та що часу на ознайомлення з договором було недостатньо, а також процитовано ст. 12,18 Закону України «Про захист прав споживачів» без будь-якого обґрунтування порушення цих норм Закону з боку відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» положення цієї статті не застосовуються до договорів, укладених поза торговельними або офісними приміщеннями, і які стосуються: 1) договорів споживчого кредиту. Отже, з урахуванням характеру правовідносин між сторонами, посилання позивача на ч.6 ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними.
Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що договір було укладено у електронному вигляді на підставі Закону «Про електронну комерцію».
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Алгоритм укладення кредитного договору розміщений на сайті, з використанням якого було укладено спірний договір. Згідно алгоритму, після заповнення своїх даних та верифікації своєї картки для подальшого отримання коштів, клієнт в особистому кабінеті в розділі «Позика» на калькуляторі вибирає бажану суму позики і термін. Там же відображається інформація про термін повернення, і суми повернення. Перш ніж отримати позику, клієнт зобов'язаний ознайомитися з правилами та умовами позики переглянувши їх по посиланню і підтвердити свою згоду, поставивши відповідну галочку в пункті «З Правилами й умовами надання позики ознайомлений, і підтверджую направлення оферти у відповідності до запропонованої редакції, а також згоду на обробку персональних даних, в тому числі на передачу даних в бюро кредитних історій.» Далі, після подачі заявки, клієнт отримує унікальний код підтвердження оформлення позики через СМС на свій мобільний номер вказаний при реєстрації на сайті bistrozaim.ua СМС відправляється через зовнішній сервіс СМС-розсилок Turbo-SMS/ Після отримання СМС, клієнт повинен внести отриманий код на сайті, і таким чином підтвердити подачу заявки. Саме в цей час клієнт бачить повний текст кредитного договору, сформований на підставі наданих ним даних, має можливість вивчити та завантажити його текст, а лише потім підтвердити заявку на кредит. У разі позитивного рішення про видачу позики, система генерує унікальний код, який використовується уповноваженою особою ТОВ «МК» для підтвердження підписання кредитного договору у порядку, визначеному ст. 11,12 Закону «Про електронну комерцію», після цього система переводить клієнту на карту суму зазначену у заявці.
Правила надання грошових коштів у кредит перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
В договорі містяться умови надання кредиту, а саме: сума, термін, розмір та умови нарахування процентів за користування кредитними коштами, розмір та умови нарахування штрафних санкцій у разі порушення умов повернення кредиту, позичальник підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та роз'яснено право безкоштовно отримати копію проекту договору у письмовій чи електронній формі за своїм вибором (а.с. 60-62)
Договір укладений в електронному варіанті і без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою Логіна і Пароля без фіксації погодження позичальника з умовами договору, без отримання Паспорту споживчого кредиту, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Тому укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 , ч.2 ст. 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Таким чином, законодавством встановлено, що розмір процентів за кредитним договором визначається в договорі.
Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї.
Розмір та умови надання та повернення грошових коштів, а також сплати процентів (плати за користування кредитом), у тому числі черговість погашення заборгованості, визначаються за домовленістю сторін у кредитному договорі, що відповідає принципу свободи договору (правова позиція, що була висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі №6-845цс15 та Верховним Судом у постанові від 25 січня 2018 року у справі №475/704/15-ц).
ОСОБА_1 , підпиcавши договір добровільно і свідомо погодилася з його змістом, зокрема, з умовами, які визначають розмір плати за користування кредитом, механізмом її нарахування у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником взятих на себе за договором зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту. Позивач на момент укладення договору не заявляла заперечень чи додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала умови кредитного договору та не інформувала працівників ТОВ'СМК» про неможливість виконання своїх зобов'язань за договором.
Щодо ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» які зазначені у позовній заяві, відносно вимог про визнання недійсним пункту про нарахування процентів, 2 % за кожен день користування кредитом, то встановлено, що кредитні кошти були надані позивачу на 16 календарних днів, при цьому позивач не заперечує, що має місце прострочення ним повернення кредитних коштів отриманих у визначений термін, проте вважає, що нарахування процентів за користування кредитними коштами з боку відповідача порушує його права споживача, однак отримавши кредит у розмірі 3700 грн. на 16 календарних дні з оплатою за користування ним 1184,00 грн., позивач частково погасив кредит відповідно до умов кредитного договору і будь-яких питань стосовно недійсності пунктів цього договору з його боку не виникало, що також свідчить про належне розуміння ним всіх умов договору і відсутність з боку відповідача введення його в оману або порушення його прав як споживача.
Згідно з ч. 2 ст. 1056 ЦК України, позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.
Однак позивачем не доведено відсутність будь-якої необхідної інформації щодо детального розпису сукупної вартості кредиту, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності процесу, чим не виконав вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідженими в судовому засіданні документами встановлено, що укладений між сторонами договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому виконувала їх, розмір процентів, тип процентної ставки, порядок їх сплати вказані у заяві-анкеті, підписній позичальником, а також в Умовах надання та обслуговування кредитів, Паспорті споживчого кредиту, з якими позичальник ознайомилась при підписанні заяви-анкети, твердження позивача про недостатність часу на вивчення договору спростовується вищенаведеним та процедурою укладення електронних договорів, тим паче, позивач здійснював перерахування коштів на погашення заборгованості.
Отже, позивачем не доведено підстав для визнання недійсним вказаного пункту договору, а саме з підстав ненадання інформації про умови кредитування, якими встановлено розмір процентів, а тому виходячи з меж заявлених вимог і підстав позову, вимоги позивача в частині цих вимог недоведені, а позивач був проінформований про всі істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів, у зв'язку із чим, зазначена вимога задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги позивача про визнання недійсним пункт(и) Кредитного договору № 1912640215405, щодо нарахування пені за невиконання обов'язків за Кредитним договором - недійсними, з моменту укладення Кредитного договору судом встановлено наступне.
Згідно зі ст. ч.2 ст. 1056-1 ЦК України зобов'язанням позичальника за кредитним договором є повернення кредиту та сплата процентів, про що зазначено в заяві-анкеті та Умовах надання та обслуговування кредитів.
В разі невиконання цього зобов'язання ст. 549 ЦК України встановлена сплата неустойки - компенсація невиконання зобов'язань за договором.
Так, у позовній заяві позивач зазначає про те, що, як зазначено у кредитному договорі, у разі неповернення кредиту у строк, клієнт зобов'язаний «виплатити Товариству пеню в розмірі 2% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання...».
Таке твердження позивача не відповідає дійсності та умовам, викладеним у договорі.
Так, договором, що оспорюється, передбачено: «При виникненні заборгованості зобов'язуюсь сплатити неустойку у вигляді штрафу у розмірі 3% від суми виданого кредиту та пеню у розмірі 1 % від суми заборгованості починаючи з першого дня заборгованості».
Згідно до ст. 21 Закону України "Про споживче кредитування", сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Як видно із розрахунку заборгованості за цим договором станом на 29.01.2020 року пеня за договором ОСОБА_1 нараховувалася лише з 22.05.2019 року по 02.06.2019 року, надалі її нарахування не здійснювалося, і загалом розмір пені за цим договором дорівнює 1850 грн., тобто не перевищує половини суми, одержаних споживачем за таким договором, як то передбачено ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», штраф за договором взагалі не нараховувався і згідно розрахунку становить 0 грн., а тому з огляду на наведене позивачем не доведено наявності підстав для визнання договору в частині нарахування пені недійсним.
Окрім того, позивач у позові не зазначив і у судовому засіданні не довів, що розмір компенсації невиконання зобов'язань за кредитним договором у вигляді пені 1% від суми заборгованості починаючи з першого дня заборгованості є несправедливим з огляду на положення ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування», на які посилається у позові, оскільки, як зазначено вище, розмір неустойки за договором не перевищує 50% вартості продукції, а тому суд вважає необхідним відмовити у задоволені цих вимог, враховуючи ненадання ОСОБА_1 належних та допустимих доказів на його обґрунтування та доведеність та невстановлення судом таких обставин.
Вимоги позивача заявлені як похідні щодо зобов'язання ТОВ «Служба миттєвого кредитування» скасувати нараховані ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами та пеню за неналежне виконання зобов'язань за Кредитним договором № ОК-00103482 та вимоги про зобов'язання ТОВ «Служба миттєвого кредитування» надати ОСОБА_1 відповідний гарантійний лист, відповідно до якого вона зможе погасити прострочену заборгованість за Кредитним договором № ОК-00103482 без безпідставно нарахованих процентів за користування кредитними коштами, та пені за неналежне виконання зобов'язань не підлягають задоволенню, оскільки, позивачем не надано доказів на підтвердження укладення Договору з відповідачем № ОК-00103482, жодних підстав щодо заявлених вимог за Договором № ОК-00103482 у викладі фактичних обставин у позові не наведено, як і не встановлено судом факту укладення Договору № ОК-00103482.
Так, згідно довідки вих№26 від 29.01.2020 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» між ТОВ «СМК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1912640215405 від 06.05.2019 року. Інші договори відсутні.
Окрім того, суд зауважує, що відповідно до змісту ст. 15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права (ст. ст. 4, 5,13 ЦПК України). Зі змісту ст. ст. 13, 49 ЦПК України позивачеві належить право визначення предмета і підстав позову, проте вимоги про зобов'язання скасувати проценти та пеню, а також надати гарантійний лист відповідно до якого позивач зможе погасити прострочену заборгованість без безпідставно нарахованих процентів за користування кредитними коштами, та пені за неналежне виконання зобов'язань не відповідає вимогам законодавства за своїм характером правовідносин має іншу правову природу, ніж та, що склалась між сторонами у даній справі, а питання щодо розміру заборгованості стосуються виконання умов договору і у разі, якщо позичальник вважає, що йому невірно нараховано суму боргу, він не позбавлений права звернутись до фінансової установи щодо здійснення перерахунку або повернення надлишково сплаченої суми.
Згідно з вимогами ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державі та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України або договором.
Згідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд встановивши обставини справі і надавши оцінку цим правовідносинам, виходячи із меж заявлених позовних вимог, які за змістом ст..13 ЦПК України суд не вправі змінювати, відмовляє у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 2,4,5,81,89,261,263-265,268,273 ЦПК України ,
У позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Національна комісія що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про захист прав споживача шляхом визнання пунктів правочину недійсними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 13.02.2020 року
Повне рішення складено 17.02. 2020 року.
Суддя: Ю.В. Апаллонова