Дата документу 06.02.2020
Справа № 937/9725/19
Провадження № 2/937/869/20
2020 рік
06 лютого 2020 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого: судді Дараган Л.В.
за участю секретаря судового засідання: Данчук К.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Сєров Михайло Іванович,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання.
В позові зазначено, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 березня 2017 року з відповідача на користь позивача було стягнуто суму заборгованості в розмірі 14692 гривні 13 копійок. Однак, до теперішнього часу рішення суду не виконано, грошові кошти позивачу не повернуті. Позивач зазначає, що, в зв'язку з тривалим простроченням повернення грошових коштів та невиконанням рішення суду, відповідач повинен сплатити йому інфляційні втрати і три проценти річних від простроченої суми. Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму інфляційних втрат в розмірі 3673 гривні 00 копійок та суму процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 1140 гривень 00 копійок, а також понесені витрати по сплаті професійної правничої допомоги в розмірі 1200 гривень 00 копійок.
ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечують.
В судове засідання відповідач не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки про виклик за адресою його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, визнає його неявку неповажною та вважає можливим ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи та здійснення судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Згідно рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 березня 2017 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості суму заборгованості в розмірі 14692 гривні 13 копійок, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 гривень 00 копійок, а всього суму в розмірі 15332 гривні 13 копійок. Зазначене судове рішення набрало законної сили 28 березня 2017 року.
На виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 березня 2017 року, 07 квітня 2017 року позивачем був отриманий виконавчий лист, який в подальшому був ним пред'явлений до виконання в порядку, визначеному для виконання судових рішень.
Згідно довідки про розмір заборгованості, виданої Мелітопольським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 18 листопада 2019 року, станом на 01 листопада 2019 року заборгованість по виконавчому листу № 320/400/17-ц від 07 квітня 2017 року виплачена не була та становить суму заборгованості у розмірі 14692 гривні 13 копійок, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 гривень 00 копійок, а всього 15332 гривні 13 копійок.
ІV. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичайного ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було встановлено судом, на підставі рішення суду у відповідача виникло зобов'язання щодо сплати на користь позивача грошових коштів в розмірі 14692 гривні 13 копійок.
Отже, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення грошової суми в розмірі та у валюті, які визначені в судовому рішенні.
В подальшому, в порушення зобов'язання, покладеного судовим рішенням, відповідач не виконав належним чином зобов'язання з погашення суми заборгованості, грошові кошти в розмірі 14692 гривні 13 копійок позивачу не сплатив, що згідно вимог ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язань.
Таким чином, вбачається, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язання.
До теперішнього часу відповідач суму заборгованості позивачу не сплатив, в примусовому порядку визначена судовим рішенням грошова сума з відповідача на користь позивача не стягнута.
Таким чином, в зв'язку з тим, що відповідач покладені на нього судовим рішенням зобов'язання виконує неналежним чином, а також враховуючи, що виконання в примусовому порядку рішення суду, яким була стягнута грошова сума, не припиняє правовідносин сторін щодо повернення грошових коштів, що за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням, і не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, тому, відповідно до вимог чинного цивільного законодавства, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача суму інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми, оскільки відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання перед позивачем.
З приводу тієї обставини, що стягнення грошових коштів за судовим рішенням є грошовим зобов'язанням, за прострочення виконання якого ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачена цивільно-правова відповідальність, то суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Так, за змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України вбачається, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів. Положення ч. 3 ст. 510 ЦК України визначають, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Таким чином, правовідношення, в якому з однієї сторони судовим рішенням стягнуті на користь іншої сторони грошові кошти, а інша сторона має право вимагати відповідної сплати цієї суми грошових коштів, тобто, в якому передбачено сплату грошей, є грошовим зобов'язанням. Саме до останнього виду грошових зобов'язань належить і стягнення грошових коштів на підставі судового рішення, що являє собою цивільно-правове зобов'язання, а також має ще й грошовий характер, оскільки рішенням суду визначена грошова сума - належні до стягнення грошові кошти в розмірі 14692 гривні 13 копійок. Крім того, ст. 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Тому суд приходить до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі судового рішення є грошовим зобов'язанням і на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Разом із цим, із наданим позивачем розрахунком суми інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми боргу не можна погодитись, оскільки він обрахований не вірно, тому суд вважає за необхідне провести власний розрахунок в межах зазначеного позивачем періоду.
Так, сума індексу інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 07 квітня 2017 року по 31 жовтня 2019 року, складає: 100,90 % х 101,30 % х 101,60 % х 100,20 % х 99,90 % х 102,00 % х 101,20 % х 100,90 % х 101,00 % х 101,50 % х 100,90 % х 101,10 % х 100,80 % х 100,00 % х 100,00 % х 99,30 % х 100,00 % х 101,90 % х 101,70 % х 101,40 % х 100,80 % х 101,00 % х 100,50 % х 100,90 % х 101,00 % х 100,70 % х 99,50 % х 99,40 % х 99,70 % х 100,70 % х 100,70 % = 125,033 % х 14692 гривні 13 копійок = 18370 гривень 05 копійок - 14692 гривні 13 копійок = 3677 гривень 92 копійок.
При цьому, враховуючи положення ч. 1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, оскільки позивач в поданій ним позовній заяві зазначає належну до стягнення з відповідача суму індексу інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 3673 гривні 00 копійок, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми індексу інфляції за час прострочення виконання грошового зобов'язання в межах заявлених позивачем позовних вимог, тобто в розмірі 3673 гривні 00 копійок.
Крім того, 3 % річних від простроченої суми за час прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 07 квітня 2017 року по 31 жовтня 2019 року, складає: 14692 гривні 13 копійок х 3,00 % / 100 % / 365 днів х 937 днів прострочення = 1131 гривня 00 копійок.
Таким чином, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають вказані вище суми інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми, оскільки відповідачем було прострочено виконання грошового зобов'язання перед позивачем.
На підставі вищевикладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат в розмірі 3673 гривні 00 копійок та суми трьох процентів річних від простроченої суми за час прострочення в розмірі 1131 гривня 00 копійок, а в іншій частині позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на правничу допомогу в розмірі 1200 гривень 00 копійок. Крім того, судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768 гривень 40 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 19, 141, 263 - 265, 280 - 282 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму інфляційних втрат в розмірі 3673 (три тисячі шістсот сімдесят три) гривні 00 копійок, суму трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення в розмірі 1131 (одна тисяча сто тридцять одна) гривня 00 копійок та понесені витрати на сплаті правничої допомоги в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок, а всього 6004 (шість тисяч чотири) гривні 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування та ім'я сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.
Суддя: