Дата документу 14.02.2020
Справа № 334/9655/15-ц
Провадження № 6/334/64/20
14 лютого 2020 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого - судді Добрєва М.В., при секретарі Череп М.О., розглянувши подання старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа,
встановив:
Старший державний виконавець Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1 до виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням.
За змістом подання, боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , - судове рішення самостійно не виконує.
У зв'язку з наявністю в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовими рішеннями, що є підставою для тимчасового обмеження її у праві виїзду за кордон, з підстав, передбачених ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, державний виконавець просить задовольнити подання.
В судовому засіданні старший державний виконавець Дорошенко А.О. присутній не був, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, подання підтримує.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явились, за змістом ч.4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Розглянувши подання, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню у зв'язку із таким.
Порядок вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за поданням державного виконавця врегульовано ч.1, ч.3 ст. 441 ЦПК України, відповідно до якої тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 6 ЗУ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли, він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно з п. 19 ч.2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Інші підстави звернення державного виконавця з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України під час примусового виконання рішення суду законом не передбачені.
Судом встановлено на підставі доказів, досліджених в судовому засіданні, що на примусовому виконанні Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перебуває виконавче провадження № 59456534 про стягнення грошових коштів з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на суму 32 492,90 гривень, яка повинна бути виплачена з урахуванням обов'язкових внесків та платежів.
Звертаючись із поданням до суду, державний виконавець зазначив, що підставою такого звернення є наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовими рішеннями.
Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити АІС та НАІС «Автомобіль» за боржником не зареєстровано жодного транспортного засобу. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Реєстру прав власності на нерухоме майног, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавцев право власності на нерухоме майно та земельну ділянку майно належне боржнику на праві власності наявне, а саме: квартира АДРЕСА_2 , але згідно п.7 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» якщо сума боргу не перевищує двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати звернення стягнення на житло боржника, земельну ділянку не здійснюється. Арешт на майно накладено.
Направлявся виклик державного виконавця, втім, відомості про його вручення у матеріалах справи відсутні, як і відсутня інформація про вручення постанови про відкриття виконавчого провадження в порушення ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Однак, відмовляючи у поданні, суд виходить з того, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а в разі ухилення від їх виконання.
Відповідно до Узагальнення ВСУ судової практики щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (ст. 377-1 ЦПК) від 11.10.2016 року, ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Судом встановлено, що у поданні відсутні відомості про обізнаність боржника на час звернення до суду із наявністю виконавчого провадження. Також, відсутні дані щодо роз'яснення боржнику його обов'язків; докази на підтвердження факту умисного ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань; інформація щодо встановлення боржнику строків добровільного виконання зобов'язань за рішенням суду або іншого органу.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у Листі від 01.02.2013 року "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України", ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Виконання всіх передбачених чинним законодавством виконавчих дій з боку державного виконавця не переконує суд, в цьому випадку, в наявності умисного та злісного ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов'язань за рішеннями суду.
У зв'язку із викладеними обставинами, суд дійшов висновку про те, що подання є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 247, 258-261, 441 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа відмовити.
Копію ухвали суду надіслати сторонам у справі.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її оголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Добрєв М. В.