Справа № 308/7678/19
14 лютого 2020 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 4201907021000061 від 27.06.2019 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Красносілля, Гощанського району, Рівненської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , одруженого, у якого на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, з середньою спеціальною освітою, який з 22.02.2012 проходить військову службу за контрактом на посаді гранатометника гірсько-піхотного відділення гірсько-піхотного взводу гірсько-піхотної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, учасника антитерористичної операції, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за контрактом та проходячи військову службу під час дії особливого періоду у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), порушуючи вимоги ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, через особисту недисциплінованість, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою ухилитися від військової служби в умовах дії особливого періоду, о 08.00 год. 29 травня 2019 умисно не з'явився до розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та ухилявся від її проходження без поважних причин до 27 червня 2019 року, проводячи час на власний розсуд поза місцем служби, не пов'язуючи свою діяльність з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, тобто нез'явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та пояснив суду, що 29.05.2019 умисно не з'явився до розташування підрозділу військової частини та ухилявся від проходження військової служби, у зв'язку з сімейними обставинами. Вказав, що 27.06.2019 він добровільно прибув до військової частини та приступив до виконання своїх службових обов'язків за посадою. У вчиненому злочині розкаявся, не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз'яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються.
Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст.407 КК України, за ознаками нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).
Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винуватого, обставини справи, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд, зокрема враховує особу ОСОБА_4 , а саме те, що він раніше не судимий, проте обвинувачується у вчиненні злочину, яке відноситься до категорії тяжких відповідно до ст.12 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до положень ст.66 КК України, є його щире каяття у вчиненому злочині, те, що він приймав безпосередню участь в АТО, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
За таких обставин суд вважає, що при обранні ОСОБА_4 міри покарання у виді позбавлення волі, можливим застосувати дію ст.75 КК України, з виконанням покладених на нього обов'язків відповідно до ст.76 КК України, оскільки його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Речових доказів та процесуальних витрат по справі немає.
Керуючись ст.ст.349, 371-373, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
На період проходження військової служби нагляд за ОСОБА_4 як особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, здійснюється командиром військової частини НОМЕР_1 , а після звільнення з військової служби - уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1