Справа № 408/7287/16-ц
Провадження № 2/408/10/20
27 січня 2020 року смт. Біловодськ
Біловодський районний суд Луганської області у складі:
головуючого-судді Кускової Т.В.
при секретареві Сіпаковій Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Біловодська цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , 3-я особа Валуйська сільська рада Станично-Луганського району Луганської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
Представник ОСОБА_1 діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи - Валуйська сільська рада Станично-Луганського району Луганської області та служба в справах дітей Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування вимог посилається на те, що шлюб між позивачем та відповідачем розірвано 26 березня 2014 року. Від даного шлюбу сторони мають сина - малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем та знаходиться на її повному матеріальному утриманні.
Вказує, відповідач з 2013 року з ними не проживає з дитиною, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, перестав брати участь у вихованні та утриманні дитини, не спілкується з нею, не переймається її здоров'ям та розвитком.
На підставі викладеного позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 1000 грн 00 коп щомісячно, до досягнення дитиною повноліття з індексацією стягування відповідно до законодавства.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, просила суд розглянути справу без її участі, наполягає на задоволенні позову. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, на задоволені позовних вимог наполягає.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений у встановленому порядку шляхом направлення доручення до компетентного суду Російської Федерації, за викликом якого відповідач до суду не зявився. Причини неявки в судове засідання не повідомив, до суду з заявою про проведення судового розгляду справи без його участі не звертався, клопотань про відкладення судового засідання, чи відзиву на позов, до суду не подавав.
Представник третьої особи Валуйська сільська рада Станично-Луганського району Луганської області в судове засідання не з'явився, просив суд розглянути справу без його участі, проти позовних вимог заперечень немає, до суду надав мотивований висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Представник третьої особи служба у справах дітей Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області в судове засідання не з'явився, просив суд розглянути справу без його участі, проти позовних вимог заперечень немає.
За таких обставин, суд приходить до висновку про вирішення справи у заочному розгляді, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.ч.2,3 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.164 СК України, позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько чи мати вважатимуться такими, що ухиляються від обов'язку по вихованню дитини, коли вони не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість.
Так, судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 01 вересня 2011 року виконавчим комітетом Валуйської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, актовий запис № 70, ОСОБА_5 є батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 26 березня 2014 №430/2067/13-ц шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано.
З довідки про відсутність виконавчого провадження від 16 вересня 2016 року №466, виданої Станично-Луганським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, вбачається, що в Станично-Луганському РВ ДВС ГТУЮ у Луганській області на виконанні відсутнє виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_3 та аліменти з вказаної особи не утримуються.
Валуйською сільською радою Станично-Луганського району Луганської області було винесено мотивований висновок від 01 вересня 2016 року № 55 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно змісту мотивувальної частини висновку встановлено, що на підставі клопотання опікунської ради при виконкомі Валуйської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області було вивчено наявні матеріали, за результатами чого було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 батьківські обов'язки не виконує, не приймає участі в вихованні сина, зв'язку із дитиною взагалі не підтримує, не цікавиться її життям, матеріальної допомоги не надає з жовтня 2012 року. За час проживання з родиною з липня 2011 року по жовтень 2012 року зарекомендував себе з негативної сторони - вживав спиртні напої, не мав постійної роботи. Місце знаходження ОСОБА_3 на теперішній час невідомо.
Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_2 від 28 червня 2017 року, актовий запис № 24, позивач ОСОБА_2 28 червня 2018 року зареєструвала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».
Вирішуючи спір, видається зазначити наступне.
Дитинство в Україні охороняється державою (частина третя статті 51 Конституції України). Пріоритетом у правовому регулюванні сімейних відносин є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (частина друга статті 1, частина третя статті 5 Сімейного Кодексу України. Ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини, Україна визнала, що дитині для повного і гармонійного розвитку особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння.
Згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року №3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухиленні від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Як зауважив Європейський Суд з прав людини ( далі по тексту - ЄСПЛ) у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.
Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним ( п. п. 94-102. рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09).
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд засуджує поведінку та ставлення відповідача до власної дити - малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який ухиляється від виконання батьківських обов'язків стосовно сина та вважає доведеним факт такого ухилення, а тому приходить до висновку про необхідність позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до сина - малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Надаючи оцінку доказам по справі в частині позовних вимог щодо стягнення аліментів, суд приходить до наступного.
Документально підтверджених відомостей про факт спільного проживання з дитиною та надання їй матеріальної допомоги по її утриманню відповідно до ст. 180 СК України відповідач не надав, що дає суду обґрунтовані підстави вважати твердження позивача про відсутність матеріальної турботи відповідача про дитину такими, що відповідають дійсності.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, що була проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВР N 789-XII від 27 лютого 1991року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтею 27 вказаної Конвенції визначено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 3 статті 199 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно частини 1 статті 200 СК України, Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 182 та ч.1,2 ст. 184 СК України та те, що відповідач участі в утриманні своєї дитини в повному обсязі не приймає, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно відповідно до позовних вимог стягнути на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 1000 грн 00 коп щомісячно, до досягнення дитиною повноліття з індексацією стягування відповідно до законодавства.
Дослідивши всі наявні матеріали справи, суд вважає, що всі вимоги по суті позову пред'явлено з урахуванням інтересів дитини, а тому він підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.141, 206,258,259,265,268,430 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 180-182 СК України, суд, -
Позов задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ), відносно його сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Станично-Луганським РВ УМВС України в Луганській області 10 вересня 2008 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1000 грн 00 коп щомісячно, до досягнення дитиною повноліття з індексацією стягування відповідно до законодавства.
Стягнути з ОСОБА_3 користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою у порядку та строки, що передбачені ст. 284 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Біловодський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Кускова Т.В.