Справа № 404/8797/19
Номер провадження 2/404/2345/19
17 лютого 2020 року м. Кропивницький
Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:
головуючої судді - Панфілової А.В.
при секретарі - Проскурні О. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 8393,64грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 06.11.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір , відповідно до якого Банк надав кредит №KGNLRX07830050 у розмірі 1216, 60 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмір 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06. 05. 2008 року.
Позичальник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Станом на день смерті позичальника його заборгованість перед Банком за зазначеним кредитним договором становила 8393,64грн., яка складається з заборгованості за відсотками в сумі 4237,37 грн., заборгованість з комісії -481,86 грн., заборгованість по пені -3674,41 грн.
Вказується, що спадкоємцем після смерті позичальника ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , яка проживала разом зі спадкодавцем на день його смерті та з заявами про відмову від спадщини в установлений 6-місячний строк не зверталась. Заборгованість за кредитним договором входить до складу спадщину і відповідно до ст.1281 ЦК України Банк 11.09.2018 року направив претензію кредитора до нотаріальної контори, була відкрита спадкова справа.
13. 09. 2018 року Кропивницькою міською державною нотаріальною конторою №2, зазначено, що спадкоємці померлого ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк»
04.08.2019 року Банк направив відповідачу як спадкоємцю лист-претензію щодо сплати заборгованості, але останні залишили її без задоволення, а тому просить задовольнити позов повністю та стягнути сплачений судовий збір в сумі 1921 грн.
До судового засідання представником позивача надано клопотання про розгляд справи без їх участі та підтримку позовних вимог (а. с. 39).
Відповідач до судового засідання надала відзив на позовну заяву з посиланням, що померлий позичальник ОСОБА_2 є її братом , на момент отримання кредиту по кредитному договору був зареєстрований по АДРЕСА_1 а фактично проживав по АДРЕСА_2 , що свідчить в зазначені анкеті позичальника. Та постійно проживала на момент відкриття спадщини не за місцем реєстрації позичальника, а за фактичною адресою проживання у квартирі по АДРЕСА_3 .
Таким чином із позичальником ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини мали різні адреси фактичного постійного проживання, а наявність штампу в паспорті про однакову реєстрацію не є достатнім доказом спільного постійного проживання. та 21. 07. 2017 року знялась з реєстрації по АДРЕСА_1 .
Вказується , що брат був лише зареєстрованим у належному їй житлі , яке на давний час є відчуженим нею згідно договору , брат не залишив жодного майна для його спадкування , помер перебуваючи в СІЗО м. Кропивницького , а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Згідно ст. 223ЦПК України, суд вирішує справу розглядати за даної явки і наявних матеріалів у справі.
Судом встановлено наступні факти.
06.11.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір , відповідно до якого Банк надав кредит №KGNLRX07830050 у розмірі 1216, 60 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмір 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06. 05. 2008 року.
Позичальник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть ( а.с. 14).
Станом на день смерті позичальника його заборгованість перед Банком за зазначеним кредитним договором становила 8393,64грн., яка складається з заборгованості за відсотками в сумі 4237,37 грн., заборгованість з комісії -481,86 грн., заборгованість по пені -3674,41 грн.
Згідно роз'яснення Кропивницької міської державної нотарівальної контори №2 ( а.с. 27) спадкова справа заведена за заявою банку , інші спадкоємці з заявами не зівертались, відповідач стверджує про відсутність майна у боржника , фактичну реєстрацію боржника у належному їй житлі.
Заборгованість за кредитним договором входить до складу спадщину і відповідно до ст.1281 ЦК України Банк 11.09.2018 року направив претензію кредитора до нотаріальної контори, була відкрита спадкова справа.
04.08.2019 року Банк направив відповідачу як спадкоємцю лист-претензію щодо сплати заборгованості, але останні залишили її без задоволення.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1,3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.
Згідно з ст.1281 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини) спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно з ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог Банку.
При цьому, суд виходить з того, що за змістом зазначених вище норм матеріального права при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі №320/6489/16-ц.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначив відповідача, обґрунтувавши це тим, що вона прийняла спадщину після смерті позичальника ОСОБА_2 за законом відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки на момент його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Однак, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Основною умовою для визнання спадкоємця таким, що своєчасно прийняв спадщину, є факт його постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не факт однакового місця реєстрації за адресою, за якою зареєстрований спадкодавець. Також, сам факт реєстрації місця проживання відповідача за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме відповідач є спадкоємцем та прийняла після померлого ОСОБА_2 спадщину.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Жодних доказів того, що відповідач ОСОБА_1 на час відкриття спадщини дійсно постійно фактично проживала з останньою та прийняла спадщину після його смерті, позивачем не надано, у зв'язку з чим суд вважає такі твердження позивача недоведеними.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Лист Кропивницької міської державної нотаріальної контори №2 від 18. 07. 2018 року не дає можливості встановити ті обставини, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог. Будь-якої іншої відповіді нотаріальної контори стосовно спадкової справи та спадкоємців померлого позивачем суду не надано.
Позивачем суду взагалі не надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом або за законом, чи отримала майно боржника в інший спосіб.
При цьому, суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Жодних документів, які б підтверджували родинні зв'язки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивачем суду не надано, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити до якої черги спадкоємців за законом може належати відповідач та чи має він взагалі право на спадкування після смерті ОСОБА_2 .
Жодних доказів того, що відповідач не була усунута від спадкування іншими спадкоємцями позивачем суду також не надано.
Таким чином, позивачем у справі не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76, 81 ЦПК України на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 та прийняла спадщину після його смерті, а отже і не має підстав стверджувати, що відповідач успадкувала зобов'язання за кредитним договором та має відповідати за зобов'язаннями померлого ОСОБА_2 і задовольнити вимоги кредиторів останнього.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Положеннями статті 1282 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову повністю, оскільки позивачем у справі не доведено, що відповідач є спадкоємцем ОСОБА_2 та що вона прийняла спадщину після його смерті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № KGNLRX07830050 від 06.11.2006 року є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
Згідно ст. ст.134,142 ЦПК України судові витрати залишити по фактичному їх понесенні сторонами.
Керуючись ст.15,16,627,629,1054,1216-1218,1223,1268,1269,1281,1282 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,280,282 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) про стягнення заборгованості відмовити повністю.
Судові витрати залишити по фактичному їх понесенні сторонами.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня підписання суддею рішення .
Суддя Кіровського А. В. Панфілова
районного суду
м.Кіровограда