Справа № 344/15060/19
Провадження № 2/344/955/20
17 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Шамотайла О.В.,
секретаря Устинської Н.С.,
представників позивачів ОСОБА_1 , представника третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа на стороні позивача Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
Позивачі звернулися в суд із позовною заявою про визнання відповідача, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, зокрема квартирою АДРЕСА_1 . Свої вимоги сторона позивача мотивувала тим, що вони є наймачами спірної квартири, крім позивачів у вказаній квартирі зареєстрований також ОСОБА_5 . Відповідно до тверджень позивача, у вказаній квартирі відповідач не проживає останніх три роки, однак реєстрація місця проживання залишається за даною адресою.
Як вбачається із поданої до суду позовної заяви, жодних особистих речей відповідача немає, на думку позивачів, відповідач втратив інтерес до даного житлового приміщення як до свого постійного проживання. Крім того, реєстрація відповідача у даній квартирі тягне за собою понаднормові витрати по оплаті житлово-комунальних послуг, які ж відповідач не оплачує.
Враховуючи те, що позивачі не мають можливості належним чином здійснювати своє право користування квартирою у зв'язку із реєстрацією в ній відповідача, вони звертаються до суду з даним позовом, в якому просять суд визнати відповідача таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням.
В судовому засіданні представник позивачів просив позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві, а в подальшому подав заяву про подальший розгляд без його участі, просив позов задовольнити.
Представник третьої особи на стороні позивача Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області, яка є власником спірної квартири, так як квартира не приватизована і належить до комунальної власності територіальної громади, в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, вважаючи, що стороною позивача не доведено належними та допустимим доказами наявність правових підстав для задоволення позову, а в подальшому подала заяву про подальший розгляд справи без її участі, просила в задоволенні позову відмовити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, відзиву щодо вимог позову суду не подав.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що спірним жилим приміщенням є квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (а.с. 33) квартира АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста.
В спірній квартирі, окрім позивачів на даний час зареєстрований і відповідач, що підтверджується довідкою №02-02/3413 від 04.07.2019 року, а також запитом суду (а.с.5, 35).
У своїх позовних вимогах позивачі вказують про те, що відповідач у будинку не проживає, обов'язків по оплаті комунальних послуг жодних не здійснює, у зв'язку з чим просять усунути їм перешкоди у здійсненні права користування квартирою шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Факт не проживання відповідача у спірній квартирі підтверджують свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відповідно до показань яких випливає, що відповідач останні 5-6 років не проживає за спірною адресою, про чинення йому перешкод з боку позивачів свідкам не відомо, вдома за спірною адресою свідки або не були (свідок ОСОБА_6 ), або були ще до смерті ОСОБА_8 (свідок ОСОБА_7 ), речей відповідача там не бачили, а відповідача останній раз свідок ОСОБА_7 бачила після травня 2019 року, тобто після смерті його матері - ОСОБА_8 .
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Оскільки спірна квартира перебуває у комунальній власності територіальної громади міста, то до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Житлового кодексу Української РСР, зокрема норми ст. 71-72 вказаного кодексу.
Так, ст. 71 ЖК УРСР регламентує збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.
При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках:
1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров'я та перебувають на лікуванні в медичних закладах або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми - на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в медичних закладах, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою;
2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;
3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;
4) виїзду у зв'язку з виконанням обов'язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов'язків;
5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;
6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;
7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.
Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім'ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.
У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.
Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік законодавством Союзу РСР і Української РСР може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.
У ст. 72 ЖК УРСР встановлено порядок визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз наведених норм передбачає, що якщо тимчасова відсутність особи перевищила 6 місяців, члени сім'ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутися з позовом про визнання її такою, що втратила право на користування приміщенням.
При цьому, в даному конкретному спорі члени сім'ї, які виступають позивачами прохають суд визнати відповідача таким, що втратив право на користування приміщенням, а представник власника спірної квартири, що виступає і наймодавцем заперечує проти вказаного позову.
З долученої до матеріалів справи відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 24.10.2019 року, що була витребувана за клопотанням сторони позивача випливає, що відповідач востаннє перетинав кордон з відміткою на в'їзд на територію України 20.05.2019 року та в напрямку виїзд з України 19.07.2019 року (а.с.51), а вже 20.08.2019 року сторона позивача звертається в суд із вказаним позовом.
При цьому суд вказує і таке.
У разі відсутності особи понад шість місяців при розгляді позову про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суди повинні ретельно досліджувати обставини справи, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Такі вимоги містяться і в роз'ясненні пленуму Верховного суду України "Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України''.
У відповідності з наведеним вище та п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли з практики застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 р. за №2, доказами вибуття наймача можуть бути будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення іншого договору на невизначений строк, тощо).
Висновок суду щодо відсутності особи понад шість місяців повинен ґрунтуватися на доказах (письмових актах, складених за участю представників наймодавця та сусідів про відсутність відповідача в конкретний день, а також показів свідків - сусідів) і такі докази суд оцінює в сукупності з іншими доказами по справі.
Щодо показань свідків, допитаних в судовому засіданні, то слід вказати, що судом не було встановлено об'єктивних, чітких та несуперечливих показань свідків, які необхідні для встановлення об'єктивної істини в справі при винесенні законного та обґрунтованого рішення. На переконання суду показання всіх допитаних свідків не дають змогу однозначно та беззаперечно встановити зв'язок між поясненнями сторін і спірними правовідносинами, та фактично є неспроможними підтвердити чи спростувати наявні у справі письмові докази та пояснення сторін, а тому оцінюються судом критично.
Суд констатує, що тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шість місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача або члена його сім'ї не потребує згоди інших членів сім'ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шести місяців.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач в останнє виїхав 19.07.2019 року, а в суд із позовом сторона позивача звернулася 20.08.2019 року, вказуючи про постійну відсутність відповідача за місцем реєстрації в спірній квартирі починаючи з 2005 року і по даний час, маючи на увазі дату звернення до суду, тобто 20.08.2019 року, однак наведене, як встановлено судом не відповідає дійсності і спростовується матеріалами справи.
Відтак, враховуючи всі обставини справи в їх сукупності слід відмовити в задоволенні позовних вимог в зв'язку з їх недоведеністю.
Враховуючи вищевикладене, на підставі на підставі ст.ст.2-5,12, 76-81, 119, 141,259, 263-265,268, 273, 354 ЦПК України суд, -
У задоволенні позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.В. Шамотайло