Справа № 404/370/18
Номер провадження 2/404/151/19
30 січня 2020 року м. Кропивницький
Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючої судді - Варакіної Н.Б.
при секретарі - Уманенко Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 61 980,66 грн.
В обґрунтування вимог зазначає, що 05.05.2011 позивач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, в зв'язку з чим підписав заяву б/н про отримання кредиту в розмірі 23 000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач станом на 04.01.2018 порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість на загальну суму 61 980,66 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 32 918,99 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом -7685,01 грн., пені - 17 949,01 грн., а також штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) - 2927,65 грн. Просить стягнути суму боргу та сплачений судовий збір в розмірі 1762 грн.
Представник позивача Закалашнюк О.С. в судовому засіданні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позові.
Представник відповідача -ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що позивач отримала кредитні кошти, але з картки були зняті кошти невідомими особами без використання самої кратки. На телефон відповідача 27.02.2017 надійшов дзвінок зі служби безпеки АТ КБ «ПриватБанк» про те, що картку заблоковано, оскільки шахраї хотіли зняти кошти з картки. Наступного дня, 28.02.2017 відповідач повідомила банк, що 22.02.2017 з її картки, без її участі зняті кошти через інтернет магазин для придбання товару на загальну суму 6473,56 грн. відповідач неодноразово зверталась з заявами до АТ КБ «Приват Банк» для прийняття відповідних заходів з цього приводу. Крім того, ОСОБА_1 звернулась 04.03.2017 до Кропивицького ВПГУНП в Кіровоградській області про те, що невідома особа шахрайським шляхом з її банківської кредитної картки заволоділа грошовими коштами в сумі 6582 грн. зазначена заява внесена в ЄРДР за № 12017120020002598 з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України. Після цього відповідач звернулась із письмовою заявою до голови АТ КБ «ПриватБанк» з проханням не нараховувати відсотки за користування кредитом та вжити заходи щодо стягнення виниклої заборгованості з винних осіб. З виписки про рух коштів на рахунку відповідача за період з 01.01.1999 по 06.10.2019, наданої позивачем вбачається, що навіть після блокування картки, з неї проводилось періодичне оплата за товар у березні, квітні, травні, червні, липні, серпні , вересні та жовтні 2017 року, на що банком уваги не було звернено та продовжувались нараховуватися проценти за користування кредитом та штрафні санкції. Крім того, кредит отримувався у розмірі 23000 грн, а із розрахунку вбачається, що тіло кредиту становить 32918 грн. походження такого розміру тіла кредиту є незрозумілим. Просила у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.05.2011 відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» для отримання кредитної картки.
Із анкети-заяви вбачається, що відповідач надав згоду на те, що заява позичальника, разом з пам'яткою клієнта, запропонованими банком Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами - складає між позичальником і банком Договір про надання банківських послуг.
У заяві також зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті банку, і відповідач зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За правилом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в межах кредитного ліміту.
Позивач вважає, що відповідач порушив умови договору, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 04.01.2018 становить 61 980, 66 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 32 918,99 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом -7685,01 грн., пені - 17 949,01 грн., а також штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) - 2927,65 грн.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Із наданої банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 31.01.2017 відповідач за кредитним договором не мала.
Позивач зазначає, що 22.02.2017 з її картки, списані кошти через інтернет магазин для придбання товару на загальну суму 6473,56 грн. про це дізналась від працівників банку, коли на телефон, 27.02.2017, надійшов дзвінок зі служби безпеки «ПриватБанк» про те, що картку заблоковано, оскільки шахраї хотіли зняти кошти з картки.
В подальшому, кожного 22 числа у період з березня по жовтень 2017 року проводилось списання коштів за покупку товару.
Позивач, 06.03.2017 звернулась з заявою до директора АТ «ПриватБанк» з проханням повернути кошти, які без її волі та відома списані з картки. Позивач відмовив у задоволенні заяви.
Крім того, 06.04.2017 позивач звернулась з заявою до Кропивницького ВПГУНП в Кіровоградській області про те, що невідома особа шахрайським шляхом з її банківської кредитної картки заволоділа грошовими коштами в сумі 6582 грн. зазначена заява внесена в ЄРДР за № 12017120020002598 з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 190 КК України.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
За змістом пунктів 8, 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», яка діяла на момент списання спірних коштів банк, як емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Згідно з умовами договору клієнт зобов'язаний не допускати використання карток будь-якими іншими особами, зберігати у таємниці ПІН-коди, паролі та іншу інформацію, розголошення якої може призвести до фінансових втрат клієнта та банку, у разі втрати картки негайно повідомляти про це контакт-центр банку, не ініціювати проведення операцій із застосуванням карток у разі, якщо це може призвести до порушення недотримання вимог чинного законодавства України.
Доказів, які б вказували, що кошти були зняті самим відповідачем матеріали справи не містять та не були надані позивачем. Також відсутні докази про те, що відповідач втрачав свою кредитну картку, надавав її для користування іншим особам або повідомляв комусь ПІН -код. Ці обставини відповідач заперечує.
Також, за цим фактом було порушено кримінальне провадження.
Крім того, на прохання відповідача провести службове розслідування щодо викрадення коштів з її рахунку, банк, в порушення пункту 10 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, не розглянув подану нею заяву. Не надано результатів такого розслідування і до суду.
Відповідно до п.6 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками», відповідач, як тільки виявила факт платіжних операцій, які вона не виконувала, негайно повідомила банк в спосіб, передбачений договором.
Банк не надав достатніх доказів, що користувач картки - ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, тому позов задоволенню не підлягає.
Зазначена правова позиція викладена ВС у постанові від 14.02.2018, справа № 127/23496/15-ц.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 525-526, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 265, 268, 281-284 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Рішення суду складено 06.02.2020.
Суддя Кіровського Н. Б. Варакіна
районного суду
м.Кіровограда