Справа №№ 148/2661/14-к
Іменем України
11 лютого 2020 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
за участі сторін кримінального провадження :
прокурора ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11
потерпілого ОСОБА_12
обвинуваченого ОСОБА_13
захисника ОСОБА_14
свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,
ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,
ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина матеріали кримінального провадження № 12014020310000103 від 24.02.2014 по обвинуваченню ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною середньою освітою, розлученого, на утриманні одна неповнолітня дитина, непрацюючого, раніше судимого:
- 20.06.2003, Гайсинським р/с, за ст. ст. 185 ч.3, 289 ч.2, 304, 70 КК України до 5 років п/в;
- 20.12.2011, Гайсинським р/с, за ст. 185 ч.2, 75 КК України до 2 років п/в, з встановленням іспитового строку на 1 рік;
- 19.11.2012, Гайсинським р/с, за ст. 296 ч.1, 75 КК України до 3 років п/в, з встановленням іспитового строку на 2 роки;
- 20.01.2014 Бершадським районним судом Вінницької області за ст.289 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна зі звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 3 роки;
- 17.11.2015 Гайсинським районним судом Вінницької області за ст.296 ч.4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, вирок виконувався самостійно, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 289 ч.2 КК України,
ОСОБА_13 , будучи раніше судимим 20.01.2014 Бершадським районним судом Вінницької області за ст. 289 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим терміном на 3 роки, на шлях виправлення не став та маючи непогашену судимість за вчинення ним злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, повторно вчинив умисний корисливий злочин.
Зокрема, в ніч з 23.02.1014 на 24.02.2014 гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , перебуваючи в с. Клебань, Тульчинського р-ну, побачивши автомобіль марки «ВАЗ 21053» д.н. НОМЕР_1 бежевого кольору, що знаходився на території домогосподарства, що розташоване по АДРЕСА_2 та який належить ОСОБА_12 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 та підійшовши до вказаного автомобіля, без дозволу власника шляхом відкриття дверей, умисно проник в автомобіль, тобто незаконно заволодів ним, після чого завів його та поїхав по вул. Кооперативній, де здійснив зіткнення з парканом дитячого садка, в результаті чого пошкодив автомобіль. Після зіткнення з парканом ОСОБА_13 поїхав з с. Клебань та залишив вказаний автомобіль на узбіччі відрізку автошляху сполученням Маньківка - Заозерне, Тульчинського р-ну, покинув автомобіль та втік з даного місця.
Обвинувачений ОСОБА_13 свою вину в скоєнні даного кримінального правопорушення не визнав і суду пояснив, що 23.02.2014 він приїхав орендовану квартиру, з роботи з хлопцями, з якими працював. Вони сіли повечеряти, випили, скільки не пам'ятає. Потім він пішов в центр с. Клебань до бару. Там сидів з хлопцями віддихав, взяв собі бутилу пива. Коли кафе закривалось, він вийшов на вулицю, де побачив машину, він підійшов до неї та спитав, де можна відпочити. Йому відповіли, що вони не місцеві. На пропозицію хлопців, він сів в машину і поїхав з ними в якесь йому незнайоме село, яке знаходилось поблизу с. Клебань, їхали десь хвилин 15. Там вони також відпочивали, вживали спиртне. Він там переночував, прокинувся в чужій хаті. В будинку були ще крім нього якісь хлопці. Де він знаходився він не запитав, так як був сильно випивший. 24.02.2014 його завезли на квартиру в с. Клебань. В той день він на роботу не пішов. На наступний день він з хлопцями пішов на роботу. Коли вони повернулися з роботи, то хазяйка повідомила, що їх шукає міліція. Коли вони повечеряли, зайшли працівники міліції та почали питати прізвище ім'я та по-батькові, хто звідки. Він повідомив, що судимий і по якій статті. Тоді один з них сказав: «Що тепер зрозуміло, хто викрав машину», сказали розказувати, що це він зробив. Вивели його з квартири, посадили в машину і повезли до якогось чоловіка. Там поговорили з якимось чоловіком, який потім підійшов до машини і сказав: «Він». Його завезли у відділок, забрали телефон, а потім відпустили, сказали йти.
Також вказав, що він був одягнений в зелену спортивну куртку, чи був він у шапці не пам'ятає, машину не викрадав, в гр. ОСОБА_28 він цигарки не брав, в с. Гутах машиною не керував. З ким відпочивав він не знає, одного з хлопців чув, що звали ОСОБА_29 . Про те, що він їздив в інше село повідомляв слідчого.
Потерпілий ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що в лютому 2014 року, дати він не пам'ятає, ввечері він загнав своє авто на подвір'я і пішов додому відпочивати. Зранку, коли дружина завела дитину до дитсадка, повернувшись, вона запитала його, де машина. Вийшовши на подвір'я, він виявив, що її нема. Подумав, що може хтось із знайомих так з ним пожартував. Взяв сусіда ОСОБА_30 та з ним об'їхав знайомих, але машину так і не виявили. Знаючи, що в машині було обмаль бензину, близько 2 літрів, вони поїхали на заправку та розпитували чи не бачив хтось його машину, щоб заправляли. Йому повідомили, що ніхто не заправляв. Після чого він заявив в міліцію. Авто стояло на подвір'ї, ворота були не закриті, машину він не закривав, ключі від машини, документи на машину та його права були всередині машини. Крадіжку виявили десь о 08-08:30 год. ранку. В міліцію він заявив близько 11-11:30 год.
Свідок ОСОБА_15 суду показала, що вона працює завідувачем дитячого садка. В 2014 році, коли саме вона не пам'ятає, вона, прийшовши на роботу в дитячий садок, почала відкривати хвіртку. Коли вона її відкривала, то побачила, що один стовп зігнутий, а поряд паркан залізний штахетний, в якому 5 штахетин були побиті, і на землі було видно чіткі сліди від шин машини. Видно було, що хтось дуже сильно гальмував. Вона пішла по тих слідах, які повертали у вуличку, де живе її сусід ОСОБА_31 , та дійшла до його подвір'я, де була відкрита брама, але там нікого не було. На стовпі біля паркану лишилась бежева фарба, а вона знала, що у ОСОБА_32 бежева машина. Подзвонила дільничному. Про крадіжку вона взнала протягом дня.
Свідок ОСОБА_16 суду показав, що в 2014 році, коли саме не пам'ятає, він зранку прийшов до сусіда ОСОБА_32 , в своїх справах. Побачив, що на подвір'ї нема машини. ОСОБА_33 йому сказав, що машину викрали. Вони поїхали по селу, але нічого не знайшли. Чув, що в паркан дитячого садка в'їхала машина та пошкодила паркан. Знає, що ОСОБА_33 користувався машиною десь більше року.
Свідок ОСОБА_21 суду показала, що по даній справі їй нічого не відомо. В лютому 2014 року в неї четверо чоловік знімало квартиру, жили в неї десь тиждень. Потім ще попросилися два чоловіки, які жили лише два дні і пішли. Знає від дільничного, що один з них побив машину. Чи був серед них обвинувачений вона не знає.
Свідок ОСОБА_20 суду показала, що знає лише, що у ОСОБА_34 була машина кавового кольору. В лютому 2014 року, якого саме дня вона не пригадує, він їй зранку подзвонив і попросив бути свідком, що в нього викрали машину. Як викрали машину вона не бачила.
Свідок ОСОБА_22 суду показав, що проживає в с. Гути. Зранку близько 7 год., точної дати не пам'ятає, його покликала дружина і сказала, що якийсь хлопчина стукає і щось хоче. Коли він вийшов, то якийсь хлопець в чорній куртці попросив дати йому бензину. Він йому дав пляшку бензину. Той пропонував гроші, але він не взяв. Коли вони пішли до машини, то він побачив, що близько 100 м від його домогосподарства в куветі стояв бежевого кольору автомобіль жигулі, в якого було пошкоджене праве крило і видно зелену заборну фарбу. Капот машини був відкритий, хлопець щось там робив. Ззаду прийшов сусід ОСОБА_23 , вони штовхнули машину, він завівся і поїхав по дорозі в напрямку с. Василівка. Чи був це обвинувачений, він сказати не може, він хлопця не запам'ятав. Коли в міліції, десь через півтора-дві неділі йому в мобільному телефоні показували 2 чи 3 фото, він нікого не впізнавав. Скільки хлопцю було років та чи був він п'яний, він також сказати не може.
Свідок ОСОБА_18 суду показав, що знає зі слів ОСОБА_32 , що машина його. Про крадіжку дізнався в 9 год. ранку 2014 року, місяця і дати не пам'ятає, від дружини. Бачив машину вже після ремонту. З ОСОБА_35 про крадіжку не спілкувався.
Свідок ОСОБА_19 суду показала, що вона являється дружиною потерпілого. Зранку 24.02.2014, коли вона вела дитину до дитсадка, то побачила, що на подвір'ї нема машини. Коли завела дитину у садочок, повернулась додому і сказала чоловіку, що машини немає. Останній раз бачила машину десь о 16 годині 23.02.2014 на подвір'ї. Коли повернули машину не пам'ятає, але в машині було побите крило. Хто це зробив не знає. Чоловік залишав ключі в машині. Всі документи: техпаспорт на машину та водійські права пропали також. Обвинуваченого вона не знає.
Свідок ОСОБА_23 суду показав, що проживає по центральній вулиці в с.Гути. Вночі 2014 року, коли саме не пам'ятає, його дружина сказала, що коло хати, там де ніхто не живе, стоїть машина. Ранком він побачив, що неподалік стоїть автомобіль жигулі бежевого кольору і не може виїхати. Якийсь молодий чоловік спитав за бензин, але відповів, що в нього немає. Машина була побита, пошкоджено крило, розбита фара, яка саме він не пам'ятає. Прийшов сусід і попросив допомогти їм виїхати. Він прийшов, допоміг штовхнути, той зразу поїхав. Кому допомагав і в якому той був стані він не пам'ятає, пам'ятає лише, що той був в шапці. Знає, що сусід дав йому пляшку бензину. Йому пред'являли для впізнання через півтора тижня фото, сказали, що цей чоловік можливо скоїв злочин. Фото давали в присутності ОСОБА_28 в міліції. Він нікого впізнати не може, пройшло багато часу.
Свідок ОСОБА_36 суду показав, що проживає в с.Гути та працює на Гутівській ГЕС. О 7:35 год., числа та місяця не пам'ятає, в 2014 році, коли він був на роботі і чекав свого напарника для зміни, біля нього зупинилась машина в якій сидів чоловік у шапці та спортивній куртці, який попросив у нього сигарету, запропонувавши йому за це 2 грн. Він дав чоловікові сигарету, а гроші не взяв. Той попросив ще одну сигарету, сказавши, що дуже замерз. Чоловік з машини не виходив, сказав, що дверка не відкривається. Він його запитав, куди той їде. На що останній йому відповів, що їде в с. Василівку до тещі та получить за те, що розбив машину. Бачив, що праве крило машини було пошкоджено. Чи був чоловік п'яний він не знає. На досудовому слідстві його 3-4 рази допитували, пояснення він давав 4 рази. До нього на роботу
увечері привозили ОСОБА_37 , якого він зразу впізнав. Згодом з міліції до нього на роботу приїжджало три чоловіка та пред'являли чотири фото. Коли пред'являли фото, то був ще ОСОБА_38 , його дружина та дочка. В міліції він не був. Він впевнений, що ОСОБА_39 був в машині, а чи він її викрадав не знає.
Свідок ОСОБА_24 суду показав, що знає, що машина ВАЗ 2105 кольору кава з молоком 23.02.2014 була на подвір'ї, а наступного дня вже її не було. Йому стало відомо про це на вихідні від дільничного. Також в ту ніч в'їхали в дитсадок.
Свідок ОСОБА_25 суду показав, що він працює оперуповноваженим карного розшуку Тульчинського РВ УМВС України. Отримавши повідомлення про те, що в с.Клебань в Григурка незаконно заволоділи автомобілем, вони виїхали в складі слідчої групи на місце події. Коли приїхали туди, там вже були працівники міліції. Вони роз'їхались по селу шукати свідків. Побачили, що можливо даний автомобіль був в ДТП, бо біля дитсадка у паркані була вм'ятина і були залишки фарби. Порозпитували людей, однак інформації ніякої не було. Видзвонювали людей, може хтось щось бачив. Дільничний інспектор подзвонив до оператора електростанції, який повідомив, що зранку проїжджав такий автомобіль і біля нього зупинявся. Водій попросив сигарету, після того вони трохи поспілкувались і він поїхав. Також даний оператор сказав, що йому в селі розказували, що водій ще не доїхавши до електростанції, ставав і просив в людей бензин, на обочині застряг, люди допомагали виштовхувати машину. ОСОБА_40 , який допоміг виштовхувати, казав, що водій не мав досвіду керування.
Потім вони знайшли авто, хтось повідомив, що даний автомобіль в с.Маньківці. Вони поїхали туди і там його виявили. Потерпілий впізнав автомобіль. В авто було пошкоджено праве крило. Вони оглянули авто і дальше продовжили пошуки особи. Шукали по с.Клебань свідків. Хтось їм сказав, що треба перевірити хлопця, який проживає на квартирі у Скобал. В той день чи на наступний день, він не пам'ятає, ОСОБА_37 не було. Один із свідків - ОСОБА_41 сказав, що ОСОБА_39 дзвонив йому і сказав, що знаходиться в с.Маньківка і не знає як добратися в с. Клебань.
Потім вони з дільничним інспектором знайшли ОСОБА_37 на квартирі у ОСОБА_42 та попросили його сісти в авто і проїхати з ними, на що той погодився. Поїхали в с.Гути до ОСОБА_28 десь після 17 год. ОСОБА_39 сидів в автомобілі. Попросили ОСОБА_28 , щоб він подивився, чи ця людина зупинялась коло нього транспортним засобом. Той сказав, що це він, так як він його запам'ятав. Далі вони поїхали в райвідділ міліції, щоб допитати ОСОБА_37 . Слідчого не було, ОСОБА_39 відмовлявся давати покази і вони сказали прийти йому завтра, щоб розібратися в даній ситуації. Підвезли його до с.Клебань. На наступний день ОСОБА_39 не з'явився, не було його і за місцем проживання, хлопці жалілися, що він в них покрав речі, але заяву писати не хотіли, так як перебували з ним в якихось родинних відносинах.
Ввечері, наступного дня один з хлопців, який живе біля ОСОБА_42 , де жив ОСОБА_39 , підказав, що останній десь о 24 годині ночі вийшов з кафе на двір та пішов у напрямку, де живе потерпілий. Стало відомо, що злочин скоїв ОСОБА_39 на другий день після злочину. Ніхто не знав, де він знаходився. Один із свідків впізнав його.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_43 суду показав, що він в 2014 році, разом з ОСОБА_13 проживали в с. Клебань, Тульчинського району в найманій квартирі. Разом з ними також проживав ОСОБА_26 . Пам'ятає, що ввечері, після роботи, саме перед тією ніччю, коли викрали автомобіль, ОСОБА_13 пішов в кафе. Цілу ніч його не було на квартирі, і вранці вони пішли на роботу без нього. Ввечері повернувшись вони лягли спати, і близько 2 год. ночі, ОСОБА_13 прийшов на квартиру та попросив штани щоб переодягтись, так як його штани були порвані.
Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні показав, що він разом з ОСОБА_13 та іншими хлопцями працювали в с. Клебань та знімали будинок, в якому проживали. Пам'ятає, що ввечері, перед тими подіями, коли було вчинено крадіжку авто, вони повечеряли вдома, і ОСОБА_13 сказав, що йде до кафе. Повернувся він на квартиру на наступну ніч, близько 2 год. Коли в нього розпитували де він був, то той відповів, що перебував в міліції, так як вночі угнав автомобіль. Також він розповідав, що автомобіль він угнав з подвір'я, що знаходилось біля кафе, потім він вказане авто розбив, і залишив його в іншому селі.
Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_13 також підтверджується письмовими доказами, а саме:
-протоколом огляду місця події від 24.02.2014 та фототаблицею до нього домогосподарства ОСОБА_12 ( т.1 а.с.222-223), відповідно до якого було оглянуто місцезнаходження автомобіля;
-протоколом огляду місця події від 24.02.2014 території дитсадка с. Клебань ( т.1 а.с.227-228);
-протоколом огляду місця події від 24.02.2014 та фототаблицею до нього дороги поблизу с. Маньківка ( т.1 а.с.229-235), відповідно до якого було виявлено та оглянуто автомобіль ВАЗ 2105 д.н.з. НОМЕР_1 ;
-протоколами пред'явлення автомобіля для впізнання від 26.02.2014 ( т. 1 а.с.236-240, 241-245, 246-250);
-протоколом пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам із свідком ОСОБА_23 від 20.08.2014 (т.2 а.с. 1-2), відповідно до якого свідок вказав, що впізнає особу на фото № 1, яка вранці 24.02.2014, керувала автомобілем ВАЗ 21053 бежевого кольору д.н.з. НОМЕР_1 в с. Гути;
-звітом № 066 про оцінку транспортного засобу від 17.03.2014 (т. 2 а.с.21-26), згідно якого ринкова вартість автомобіля ВАЗ 21053 д.н. НОМЕР_1 становить 14579,10 гривень;
-висновком експерта від 18.08.2014 №110 (а.с.29-35 т.2), згідно якого сліди пальців рук розміром 12 х 17 мм і 11 х 17 мм, вилучені під час огляду автомобіля ВАЗ 21053 д.н. НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_12 , для ідентифікації по них особи не придатні;
- протоколом тимчасового доступу до речей та документів та матеріалами виконаного судового доручення (т.2 а.с. 119-127), відповідно до якого встановлено перебування в зонах дій відповідних станцій абонентського номеру НОМЕР_3 .
Дослідивши матеріали кримінального провадження в їх сукупності, оцінюючи доводи обвинуваченого про те, що він не вчиняв даного кримінального правопорушення, суд вважає, що вони в повній мірі спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку відповідно до вимог ст. 370 КПК України. За вказаних обставин, суд вважає, що доводи обвинуваченого ОСОБА_13 , які не знайшли свого об'єктивного підтвердження, є одним із способів його захисту для уникнення відповідальності за вчинений злочин.
Так, в своїх показах обвинувачений ОСОБА_13 , на доведення обставин, які б підтверджували його невинуватість, наполягав на допиті свідка ОСОБА_44 та ОСОБА_26 , які б могли підтвердити саме його непричетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Допитані в судовому засіданні вказані свідки зазначили, що обвинувачений ОСОБА_13 проживав з ними на квартирі в с. Клебань, так як вони працювали на будівництві птахокомплексу. В своїх показах останні вказали, що в ніч заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_13 був відсутній за місцем проживання. При цьому свідок ОСОБА_26 вказав, що саме ОСОБА_13 розповідав йому, що він знаходився в райвідділі міліції, так як в ніч коли його не було вдома, він угнав автомобіль біля кафе в с. Клебань, потім його розбив, і залишив на дорозі біля сусіднього села.
Вказані покази також спростовують позицію обвинуваченого ОСОБА_13 про те, що він перебував з невідомими йому хлопцями в невідомому населеному пункті, де відпочивав цілу ніч.
Суд критично ставиться до показів обвинуваченого в цій частині так, як вказані покази жодним чином не підтвердженні будь-якими доказами.
Заперечення вини ОСОБА_13 суд розцінює як незаборонену законом позицію захисту власних інтересів шляхом спроби уникнути покарання за скоєне і до уваги не бере, оскільки воно спростовується сукупністю наведених вище достовірних доказів, що підтверджують вчинення ним інкримінуємого йому кримінального правопорушення.
Разом з тим, оцінюючи доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, а саме проведення впізнання з свідком ОСОБА_45 , судом враховано вимоги ст. 86 КПК України,
якою визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленому цим Кодексом.
Однак, як встановлено в судовому засіданні впізнання по фото з свідком ОСОБА_45 , було проведено після того, як останньому працівниками міліції було пред'явлено ОСОБА_13 в автомобілі, в якому працівники міліції доставили його місця роботи свідка. Вказані обставини підтвердженні в судовому засіданні, як самим свідком, так і повністю визнаються обвинуваченим ОСОБА_13 .
За таких обставин, вказана слідча дія була проведена з порушенням вимог ст. 228 КПК України, тому вказаний доказ є недопустимим.
Разом з тим, судом взято до уваги покази свідка ОСОБА_46 отриманні під час його допиту в судовому засіданні, під час яких останній вказав, що дійсно коли до нього приїхали працівники міліції із чоловіком, який сидів в їхньому автомобілі, він їм вказав, що це саме той чоловік, який їхав на пошкодженому автомобілі жигулі бежевого кольору, і який просив в нього цигарку. Вказані покази стороною захисту не спростовані.
Таким чином, аналіз усіх досліджених у судовому засіданні доказів дозволяє суду дійти висновку про те, що вказані докази є належними, допустимими та достовірними, (крім проведення впізнання із свідком ОСОБА_45 ), а в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для єдино вірного висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_13 , в незаконному заволодінні транспортним засобом, кваліфікуючою ознакою якого є повторність, в судовому засіданні доведена в повному обсязі і його дії вірно кваліфіковано за ст.289 ч.2 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_13 , суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, який відповідно до ст.12 КК України віднесений до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має непогашену судимість, по місцю проживання характеризується посередньо, після неодноразового відбуття покарання на шлях виправлення не став, продовжує вчиняти злочини, в тому числі в період іспитового строку, що свідчить про небажання ставати на шлях виправлення.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Обтяжуючих вину обставин судом не встановлено. Суд не відносить до обтяжуючих обставин вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, так як вказані обставини не підтвердженні відповідними доказами та не інкримінується в обвинуваченні висунутому ОСОБА_13 .
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_13 , суд враховує вимоги ст.ст. 50, 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного. Відповідно до ст. 12 цього ж Кодексу, останнім вчинено тяжкий злочин. За місцем проживання характеризується посередньо, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, має непогашену судимість та вчинив злочин в період іспитового строку, відсутністю пом'якшуючих та обтяжуючих вину обставин. В зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів, буде призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції визначеної ст. 289 ч.2 КК України, яке останній повинен відбувати, з призначенням додаткової міри покарання у виді конфіскації майна.
Враховуючи обставини скоєння злочину, а також дані про особу обвинуваченого, а також те, що обвинувачений вчинив злочин в період іспитового строку, встановленого вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 20.01.2014, відповідно до якого останнього було визнано винним за ст.289 ч.2 КК України та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі і на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 3 роки, а тому остаточне покарання йому необхідно призначити за правилами ст. 71 КК України - за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Також судом враховано, що ОСОБА_13 за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 17.11.2015 був засуджений за ст.296 ч.4 КК України до 3-х років позбавлення волі та який ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 21.01.2016 був змінений, проте міра покарання залишилась такою ж, на даний час покарання відбув.
Строк відбування покарання необхідно рахувати з часу приведення вироку до виконання та затримання ОСОБА_13 у встановленому законом порядку, зарахувавши строк перебування під вартою в період з 17.01.2018 по 26.03.2018, в кількості два місяці і дев'ять днів, в строк відбування остаточного покарання.
Стосовно запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_47 у вигляді застави, суд вважає, що до вступу вироку в законну силу підстав для його зміни чи скасування не має.
Судові витрати в сумі 196,56 грн. та 250 грн., понесенні на проведення дактилоскопічної експертизи та проведення оцінки транспортного засобу, підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65, 70, 71, 289 КК України, ст. ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд ,-
ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 289 ч.2 КК України і призначити покарання в виді позбавлення волі строком на шість років з конфіскацією належного йому на праві власності майна.
Відповідно до ст. 71 КК України, з врахуванням вироку Бершадського районного суду Вінницької області від 20.01.2014 призначити ОСОБА_13 остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком, у виді позбавлення волі строком на шість років і шість місяців з конфіскацією належного йому на праві власності майна.
Строк відбування покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання та затримання ОСОБА_13 у встановленому законом порядку, зарахувавши строк перебування під вартою в період з 17.01.2018 по 26.03.2018, в кількості два місяці і дев'ять днів, в строк відбування остаточного покарання.
Запобіжний захід ОСОБА_13 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - застава.
Стягнути з ОСОБА_13 в дохід держави понесені процесуальні витрати з оплати дактилоскопічної експертизи та проведення оцінки транспортного засобу в сумі 446,56 грн.( чотириста сорок шість гривень п'ятдесят шість копійок).
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Суддя: