Іменем України
12 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5367/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тихонова І.В.,
секретаря судового засідання Таращенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) -
До Луганського окружного адміністративного суду 20 грудня 2019 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-1103-55.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Головним управлінням ДПС у Луганській області 13.08.2019 була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1103-55 відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 26173,14 грн.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 09.09.2003 року та знаходився на обліку в Новоайдарській ДПІ Старобільського управління ГУ ДФС в Луганській області, за адресою: Луганська область, АДРЕСА_2
Зареєстрованою адресою проживання позивач є АДРЕСА_3.
Позивач не здійснює підприємницьку діяльність з 2011 року по даний час та не утримую ніяких доходів від неї.
Адреси: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , входять до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.
З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464 позивач як фізична особа-підприємець звільняюсь від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 вказаного Закону, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.
Таким чином, вважає, що вимога відповідача про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-1103-55 від 13 серпня 2019 року є протиправною на час її формування та безпосередньо порушує обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З огляду на зазначене, позивач вважає вимогу від 13.08.2019 № Ф - 1103-55 такою, що суперечать чинному законодавству України та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 22 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, поновлено строк звернення із позовом до суду (арк.спр.33-35).
Від представника відповідача 06 лютого 2020 року за вх. № 4682/2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення вимог позивача з таких підстав (арк. спр. 44-49).
Так, за даними інтегрованих карток позивача станом на 31.07.2019 за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 26173,14 грн, на підставі чого, відповідачем сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу від 13.08.2019 № Ф-1103-55 на суму 26173,14 грн.
Підстави для звільнення позивача від обов'язків платника єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відсутні, оскільки у даному випадку існує законодавча неточність, що виникла внаслідок внесення змін до закону про внесення змін до нього, замість внесення змін до оригінального закону. З метою усунення такої законодавчої неточності зареєстрований відповідний законопроект, метою якого є позбавлення пільг з єдиного внеску на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція. Таким чином недодержання в даному випадку правил законодавчої техніки при внесенні змін до Закону, не може бути єдиною підставою для звільнення платників єдиного внеску від його сплати та відповідно визнання протиправним та скасування вимог контролюючого органу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) від 13.12.2019 № 1006087188 (арк. спр. 14-16), виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.09.2003 серії В02 № 592915 (арк. спр. 11) позивач з 09.09.2003 перебуває на обліку в Новоайдарській ДПІ Старобільського управління Головного управління ДПС у Луганській області як платник податків (арк.спр.56).
Згідно з даними облікової картки позивача за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31 липня 2019 року обліковувалась недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 26173,14 грн, за період станом сальдо на початок року з 31.12.2013 по 31.07.2019 (арк. спр. 50, 55).
ГУ ДПС у Луганській області станом на 15.10.2019 сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-1103-55, в якій зазначено, що сума боргу позивача становить 26173,14 грн (арк. спр. 7).
Вказана вимога підписана начальником Старобільського управління ГУ ДПС у Луганської області М.Ф. Лиманським.
Крім того оскаржувана вимога ГУ ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 року № Ф-1103-55 зазначено, що станом на 15.10.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску складає 26173,14 грн., тоді як сама вимога сформована станом 13.08.2019.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення позивач не отримав вищезазначену вимогу, яка повернулась на адресу відповідача за закінченням терміну зберігання (арк. спр. 58).
Ухвалою суду від 22 січня 2010 року під час прийняття та відкриття провадження у справі встановлено, що Позивач не отримував від Головного управління ДПС у Луганській області оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1103-55 від 13.08.2019 як за адресою реєстрації, так і за адресою фактичного місцезнаходження.
Позивачу взагалі не було відомо про її існування, а отримав копію вимоги лише з матеріалів виконавчого провадження № 60396369 в Новоайдарському РВДВС ГТУЮ у Луганській області під час ознайомлення з ними 12 грудня 2019 року, що підтверджується моєю заявою від 10.12.2019 до Новоайдарського РВДВС ГТУЮ у Луганській області з відміткою (штампом) про її отримання 12.12.2019 та розпискою на ній про отримання матеріалів виконавчого провадження, в тому числі оспорюваної вимоги (арк.спр.33-35).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:
- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п'ята);
- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);
- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);
- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).
Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 2464-VI завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Органи доходів і зборів зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону (пункт 3 частини першої статті 14 Закону № 2464-VI).
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено Старобільський район та місто Сєвєродонецьк.
З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб'єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.
З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року, до закінчення антитерористичної операції.
Суд зауважує, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває.
Оскільки судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-1103-55 охоплює період, в якому позивач звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу.
Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов'язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.
Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.
Також, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З викладеного слідує, що зареєстровані законопроекти не віднесені законодавцем до джерел права, які застосовуються судом при вирішенні справи.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до наказу від 19.09.2019 № 117 та листа погодження керівником ДПС від 18.09.2019 № 1457/7/99-00-10-03-17 начальника Старобільського управління ГУ ДПС у Луганській області Лиманського Миколу Федоровичу уповноважено на підписання вимог про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску, повідомлень про сплату боргу (ч. 4 ст. 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
При цьому, оскаржувана вимога від 13.08.2019 № Ф-1103-55 підписана Лиманським Миколою Федоровичем, тобто на час підписання уповноважена особа ДПС не мала права такого підпису.
За таких обставин, судом встановлено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-1103-55 не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та задовольняються.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що підтверджено дублікатом квитанції про сплату судового збору (арк. спр. 6).
Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суму судового збору, сплачену позивачем при зверненні до суду з даним позовом, 768,40 грн.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (код ЄДРПОУ 43143746, 93401, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, буд. 72) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-1103-55, якою визначено ОСОБА_1 суму боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 26173,14 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.)
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 17.02.2020.
Суддя І.В. Тихонов