Справа № 369/14896/19
Провадження № 2-а/369/49/20
Іменем України
28.01.2020 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Заїці О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону № 4, роти № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві рядового поліції Іваненка Олексія Олександровича про скасування постанови серія ЕАК №1743103 від 13 листопада 2019 року,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора батальйону № 4, роти №2 Управління патрульної поліції у м. Києві рядового поліції Іваненка Олексія Олександровича про скасування постанови серія ЕАК № 1743103 від 13 листопада 2019 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 13.11.2019 року відносно нього інспектором батальйону № 4 роти № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві рядового поліції Іваненком О.О. була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №1743103 від 13 листопада 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн..
В оскаржувані постанові інспектор зазначив, що 13.11.2019 року ОСОБА_1 рухався в транспортному засобі VW Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , проїжджаючи по вул. Петропавлівська у напрямку вул. Ольжича. В районі вул. Петропавлівська, буд. 23, його зупинив інспектор поліції та вимагав пред'явити йому документи, а саме водійське посвідчення, свідоцтва про реєстрацію ТЗ та поліс обов'язкової цивільної відповідальності власників наземних ТЗ, для перевірки.
Позивач зазначив, що переглянувши документи інспектор взяв його посвідчення водія та пішов до службового автомобіля складати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позивач посилався на те, що інспектор не відібрав у нього пояснення, не роз'яснив йому права, виніс оскаржувану постанову в патрульному автомобілі без будь-яких пояснень.
Позивач посилався на те, що правил дорожнього руху він не порушував, вважає постанову інспектор склав неправомірно.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 287, ст. 288, ст. 289 КУпАП, позивач ОСОБА_1 просив скасувати постанову серії ЕАК №1743103 від 13 листопада 2019 року про накладення адміністративного стягнення та визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції роти № 2 УПП у м. Києві рядового поліції Іваненка О.О. при винесенні постанови серії ЕАК №1743103 від 13 листопада 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
У судове засідання відповідач інспектор батальйону № 4 роти № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві рядового поліції Іваненко О.О. не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що інспектором батальйону № 4 роти № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві рядового поліції Іваненком О.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1743103 від 13 листопада 2019 року відносно ОСОБА_1 ..
13.11.2019 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 17.1 Правил дорожнього руху за що, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн..
Згідно вказаної постанови інспектор зазначив, що 13.11.2019 року о 18 год. 26 хв. в м. Києві по вул. Петропавлівська, 23 п/б, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних ТЗ, яка позначена знаком «5.8», чим порушив п. 17.1 Правил дорожнього руху.
Слід зазначити, що правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Частиною 1 статті 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, створювати безпечні умови для дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.1 ПДР України ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на цих ПДР України.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП, відповідальність настає за порушення водіями транспортних засобів правил перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Пунктом 1.3 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.
Пунктом 17.1 ПДР України визначено, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновками експертів та показань свідків. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 276 КУпАП визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 69 КУпАП України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно зі ст. 252 КУпАП при оцінці доказів посадова особа керується своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008. «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Позивач у своїй позовній заяві посилався на те, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП є незаконним та необґрунтованим, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Суд вважає, що встановлені інспектором поліції в оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення позивачем вимог ПДР України не доведені. Інспектором при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото-, відеофіксація зазначеного порушення відсутні.
Отже, в діях позивача, які кваліфікуються за ч. 3 ст. 122 КУпАП, відсутній склад правопорушення, оскільки стороною відповідача доказу протилежного суду надано не було. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові серії ЕАК №1743103 від 13 листопада 2019 року та не підтверджується жодними іншими доказами.
Враховуючи зазначене та з урахуванням положень ст. 77 КАС України суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню у зв'язку з ненаданням доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 9, 122, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 72, 77, 242, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії інспектора батальйону № 4, роти № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві рядового поліції Іваненка Олексія Олександровича при винесенні постанови серія ЕАК №1743103 від 13 листопада 2019 року відносно ОСОБА_1 .
Скасувати постанову інспектора батальйону № 4, роти № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві рядового поліції Іваненка Олексія Олександровича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП, серії ЕАК №1743103 від 13 листопада 2019 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Ковальчук Л.М.