Іменем України
11 лютого 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4905/19
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Петросян К.Є.,
за участю: секретаря судового засідання - Грищенко М.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Жердєва С.М.,
представника відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського комунального закладу "Обласний центр медико - соціальної експертизи" про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
15.11.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» (далі Луганський КЗ «ОЦМСЕ» або відповідач) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, в обґрунтування якого зазначено наступне.
Позивач відповідно до акта від 30.11.2009 № 42 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, визнаний потерпілим від нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, на даний час є інвалідом третьої групи.
26.09.2016 позивач був направлений відповідачем до Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів імені М.І. Пирогова м.Вінниці (далі НДУ РІ м.Вінниці) на стаціонарне обстеження, за результатами якого визначений повний діагноз та видано 2 направлення: до НДІ реабілітації інвалідів м.Вінниця від 27.09.2016 (до щелепно-лицьового хірургу НДІ РІ ВНМУ) та 29.06.2016 №4115 (в психоневрологічний стаціонар за місцем проживання).
Водночас при повторному огляді позивача від 26.06.2019 відповідачем враховано обстеження НДІ РІ лише в частині черепно-мозкової травми, а основну частину діагнозу та супутний діагноз взагалі не враховано. Рекомендації щодо лікування та реабілітації також не відображено в індивідуальній програмі реабілітації.
Позивач 27.06.2019 та 17.07.2019 звернувся до відповідача із незгодою з результатами обстеження та проханням направити його до Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів ім. М.І. Пирогова м.Вінниця для повторного огляду та дослідження його медичної справи.
Листами від 18.07.2019 та 30.07.2019 відповідачем надано відповідь позивачу, якими відмовлено ОСОБА_1 у повторному медичному огляді.
16.08.2019 позивач звернувся до відповідача із незгодою із результатами обстеження та проханням направити його до НДІ реабілітації інвалідів ім. М.І. Пирогова м.Вінниця для повторного огляду та дослідження його медичної справи, однак листом від 17.09.2019 відповідачем фактично відмовлено позивачу у повторному медичному огляді та внесенні змін в індивідуальну програму реабілітації.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні повторного огляду та внесенні даних про потреби інваліда в програму реабілітації, позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні повторного медичного огляду та невнесенні змін до індивідуальної програми реабілітації;
- зобов'язати Луганський КЗ «ОЦМСЕ» здійснити повторний медичний огляд стану здоров'я інваліда ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Луганський КЗ «ОЦМСЕ» внести зміни до індивідуальної програми реабілітації ОСОБА_1 відповідно до потреб інваліда з урахуванням стану його здоров'я.
Ухвалою суду від 20.11.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (а.с.42-43).
Ухвалою суду від 25.11.2019 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с.1-2).
Ухвалою суду від 20.01.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті (а.с.116).
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні пред'явленому позову, просили його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечував, про що надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено наступне (а.с.52-54).
ОСОБА_1 отримав політравму на виробництві 28.10.2009. З 2010 року визнавався особою з інвалідністю третьої групи, нещасний випадок на виробництві та 50% втрати професійної працездатності. Медична справа ОСОБА_1 до 2015 року залишилася в архіві Ровеньківської міжрайонної МСЕК, на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
27.08.2015 ОСОБА_1 був оглянутий Сєвєродонецькою міжрайонною МСЕК, де встановлено третю групу інвалідності, нещасний випадок на виробництві та 50% втрати професійної працездатності.
З рішенням міжрайонної МСЕК ОСОБА_1. не погодився та оскаржив його до обласної МСЕК, у зв'язку з чим оглянутий 15.09.2015 обласною МСЕК. Рішення міжрайонної МСЕК було затверджено, з чим пацієнт також не погодився.
Медико-експертна справа ОСОБА_1. була розглянула на засіданні ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ України» 10.11.2015, за результатами розгляду рішення обласної МСЕК залишено без змін, надані рекомендації щодо внесення корекції в індивідуальну програму реабілітації (далі ІПР) особи з інвалідністю.
На засіданні обласної МСЕК від 27.01.2016 ОСОБА_1 було оформлено ІПР з внесеними засобами реабілітації, враховуючи потреби пацієнта.
28.07.2016 здійснено переогляд позивача Сєвєродонецькою міжрайонною МСЕК та встановлено третю групу інвалідності, нещасний випадок на виробництві та 50% втрати професійної працездатності з 01.07.2016 до 01.07.2017. Рішення Сєвєродонецької міжрайонної МСЕК ОСОБА_1. оскаржив до обласної МСЕК та оглянутий 18.08.2016 Луганською обласною МСЕК, рішення Сєвєродонецької міжрайонної МСЕК підтверджено, з яким ОСОБА_1 не погодився.
За наполяганням та особистою заявою ОСОБА_1 був обстежений в НДІ РІ Вінницького НМУ з 25.09.2016 по 29.09.2016. За час спостереження у клініці інституту ОСОБА_1 поводив себе неадекватно, демонстративно, напади збудження змінювались станами спокою, погрожував оточуючим, використовував лайку. 29.09.2016 о 02.00 викликаний черговою медичною сестрою, у зв'язку з неадекватністю поведінки, в тому числі пацієнт відмовлявся перебувати у палаті та дотримуватись режиму, в часі був дезорієнтований. Від заспокійливих та знеболюючих відмовлявся, відмічав, що може допомогти, можливо димедрол. Після введення ін'єкції заспокійливого - реакція неадекватна: пацієнт не спав, збудження не пройшло. Вранці був повторно викликаний психіатр, проведений консиліум. 29.09.2016 пацієнт представлений на консультативну комісію. На рекомендації хворий реагував зухвало, погрожував, відмовлявся від рекомендованого дообстеження та виписки з відділення. Пацієнту 29.09.2016 дано на руки виписку з історії хвороби та направлення на стаціонарне лікування та дообстеженння в психіатричний стаціонар (з консультацією нарколога, психолога) за місцем проживання.
Рекомендації консультативного висновку № 979 від 07.10.2016 НДІ РІ Вінницького НМУ: «Станом на час обстеження в клініці інституту по наслідкам політравми 2009 року ОСОБА_1 можуть бути нараховані відсотки втрати працездатності в розмірі 60 %. З приводу наявних змін психічної сфери хворий потребує стаціонарного лікування та дообстеження в спеціалізованому закладі за місцем проживання (з обстеженням нарколога, психолога - направлення дано на руки хворому), за результатами якого обласна МСЕК сумісно з психіатричною МСЕК може розглянути питання щодо підвищення групи інвалідності та відсотків втрати працездатності хворого».
Згідно висновку № 979 від 07.10.2016 НДІ РІ Вінницького НМУ пацієнту ОСОБА_1 20.10.2016 Луганською обласною МСЕК було встановлено третю групу інвалідності, нещасний випадок на виробництві та 60% втрати професійної працездатності (підвищено відсотки), з чим ОСОБА_1 також не погодився, оскаржив рішення до Центральної МСЕК МОЗ України. Рішення обласної МСЕК залишено без змін.
У 2017 році здійснено повторний огляд на сумісному засіданні Сєвєродонецької міжрайонної та обласної МСЕК, встановлено третю групу інвалідності та 60 % втрати професійної працездатності з 01.07.2017 до 01.07.2019, нещасний випадок на виробництві. Рішення комісії ОСОБА_1 за 2017 рік не оскаржував.
Останній переогляд ОСОБА_1 на Сєвєродонецькій міжрайонній МСЕК здійснено 26.06.2019 за участю представника Фонду соціального страхування України в Луганській області Хохлової В.А., встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності з 01.07.2019 - безстроково. Від отримання ІПР ОСОБА_1 відмовився, про що зроблено запис в ІПР з підписом пацієнта. З рішенням міжрайонної МСЕК ОСОБА_1. не погодився та оскаржив до обласної МСЕК за власною заявою від 26.06.2019.
Оглянутий 17.07.2019 обласною МСЕК за діагнозом: «Віддалені наслідки поєднаної травми на виробництві 28.10.2009 у вигляді: після травматичної енцефалопатія з розсіяною неврологічною симптоматикою, з легкою вазовегетативною дисфункцією, вторинна артеріальна гіпертензія І ст. Розлади особистості та поведінки внаслідок травми голови у вигляді помірного психоорганічного синдрому експлазивного варіанту. Після травматичний розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням шийного та попереково-крижового відділу зі стенозом СМК і явищами мієлопатії клиновидна деформація Д 11, Д 12 - І ст., як наслідки компресійного перелому. 8 - образний сколіоз - II ст. ПФХ - І ст. Стійкий больовий синдром. Невірно консолідований перелом нижньої щелепи, після травматична екстракція зубів праворуч 3.2.1/1 - протезовані. Консолідований перелом кісток лівого передпліччя з легким порушенням функції», рішення міжрайонної МСЕК затверджено. ІПР до обласної МСЕК надано не було.
ОСОБА_1 в день огляду МСЕК 17.07.2019 звернувся до головного лікаря із декількома заявами, а саме: щодо внесення корекції в ІПР, надання роз'яснень щодо невидачі ІПР, а також щодо незгоди з рішенням обласної МСЕК та направлення його на обстеження в НДІ РІ Вінницького НМУ.
ОСОБА_1 на його заяви від 17.07.2019 було надано лист з роз'ясненнями від 18.07.2019 № 01-17/147зв, який він отримав особисто в руки. В листі роз'яснено, що рішення комісії може бути оскаржене до Центральної МСЕК МОЗ України, або бути направлене до Укр. Держ. НДІ МСПІ м. Дніпра за особистою заявою на протязі одного місяця з дня останнього огляду пацієнта, стосовно корекції ІПР ОСОБА_1 необхідно звернутися до Сєвєродонецької міжрайонної МСЕК 22.07.2019 із заявою про потреби. Можливість направлення ОСОБА_1 до Укр. НДІ реабілітації осіб з інвалідністю м. Вінниці буде розглянуто після отримання відповіді з Інституту.
Зазначив, що при огляді спеціалістами обласної МСЕК, а саме: об'єктивний неврологічний статус та діагноз не передбачає корекцію ІПР та необхідність ортопедичного взуття.
Стосовно вимог протезування зубів 4, 3, 2, 1/1 зауважив, що при первинному огляді, після нещасного випадку на виробництві, стоматологом Луганської обласної поліклініки в 2010 році було зафіксовано пошкодження та необхідність в протезуванні саме 3, 2, 1/1, що й було внесено в ІПР.
У зв'язку з неявкою пацієнта в зазначений день 22.06.2019 для корекції ІПР та її отримання на підставі заяви ОСОБА_1 від 17.07.2019, Сєвєродонецькою міжрайонною МСЕК 08.08.2019 ІПР було надіслано поштовим відправленням - рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 08.08.2019.
Також, Луганський КЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» звернувся до НДІ РІ Вінницького НМУ листом від 18.07.2019 № 01-11/398 щодо можливості направлення ОСОБА_1 до клініки зазначеного інституту.
Листом НДІ РІ Вінницького НМУ від 19.07.2019 № 178 роз'яснено, що направлення ОСОБА_1 на обстеження до клініки інститут є недоцільним, оскільки при попередньому обстеженні в 2016 році були зафіксовані поведінкові реакції та розлади психіки, які створювали загрозу безпеці персоналу та пацієнтів клініки інституту, що згідно з положенням клініки є протипоказанням для госпіталізації.
ОСОБА_1 було проінформовано листом від 30.07.2019 № 01-17/154зв, що його направлення в НДІ РІ Вінницького НМУ є недоцільним, та наголошено на можливості оскарження рішення до ДЗ «Центральна МСЕК МОЗ».
ОСОБА_1. 16.08.2019 звернувся до Луганського КЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» з метою обстеження в ДУ «Український державний НДІ МСПІ МОЗ України» м. Дніпро, але на час звернення ОСОБА_1 направлення до зазначеної установи було неможливим, у зв'язку з проведенням реорганізації цієї установи на підставі наказу МОЗ України № 1459 від 20.06.2019 «Про затвердження Уточненого переліку наукових досліджень і розробок, що виконуватимуться у 2019 році за рахунок коштів Державного бюджету України» було призупинено роботу інституту з 20.08.2019 (лист ДУ «Український державний НДІ МСПІ МОЗ України» м.Дніпро від 01.07.2019 № 302/01-16).
В подальшому медико-експертна справа ОСОБА_1. 21.08.2019 була направлена на розгляд з метою оскарження рішення обласної МСЕК до Центральної МСЕК МОЗ України.
За результатами розгляду Центральною МСЕК МОЗ України (лист від 03.09.2019 № 56-13/12/-573) встановлено, що за останні роки хворий не виконав рекомендації щодо проведення додаткових обстежень, рекомендованих 07.10.2016 НДІ РІ Вінницького НМУ, тому підстав для розгляду питання про підвищення групи інвалідності ОСОБА_1 в даний час не має, про що Луганським КЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» ОСОБА_1. було повідомлено листом від 17.09.2019 № 01-19/485, який він отримав особисто на руки 17.09.2019.
Таким чином вважає, що огляд ОСОБА_1 було здійснено у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-74 КАС України, суд прийшов до такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іден. номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою згідно довідки від 04.09.2017 № 22937, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.10-16).
ОСОБА_1 отримав політравму на виробництві 28.10.2009, з 2010 року визнавався особою з інвалідністю третьої групи (20-21).
26.09.2016 позивача направлено на стаціонарне обстеження до Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів імені М.І. Пирогова, м.Вінниця (НДІ РІ ВНМУ) з 25.09.2016 по 29.09.2016 (а.с.23).
07.10.2016 НДІ РІ Вінницького НМУ надано консультативний висновок за №979, яким визначено, що «станом на час обстеження в клініці інституту по наслідкам політравми 2009 року гр. ОСОБА_1 можуть бути нараховані відсотки втрати працездатності в розмірі 60%. З приводу наявних змін психічної сфери хворий потребує стаціонарного лікування та дообстеження в спеціалізованому закладі за місцем проживання (з обстеженням нарколога, психолога - направлення дано на руки хворому), за результатами якого обласна МСЕК сумісно з психіатричною МСЕК може розглянути питання щодо підвищення групи інвалідності та відсотків втрати працездатності хворого (а.с.141-143).
Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №3503 (повторна) ОСОБА_1 оглянуто неврологом, травматологом, хірургом, терапевтом, окулістом, психіатром; встановлено повний діагноз (основний і супутній) та пунктом 8 визначено лікувальні та трудові рекомендації, аналогічні консультативному висновку від 07.10.2016 №979 (а.с.25).
Відповідно до висновку НДІ Вінницького НМУ від 07.10.2016 №979, Луганською обласною МСЕК 20.10.2016 було встановлено ОСОБА_1 3 групу інвалідності, нещасний випадок на виробництві та 60% втрати професійної працездатності (підвищено відсотки) (а.с.157-158).
Також, 22.06.2017 ОСОБА_1 був повторно оглянутий на сумісному засіданні Сєвєродонецької міжрайонної та обласної МСЕК, де повторно встановлено 3 групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності з 01.07.2017 до 01.07.2019, нещасний випадок на виробництві (а.с.155-156).
Останній переогляд позивача було здійснено 26.06.2019 Сєвєродонецькою міжрайонною МСЕК за участю представника Фонду соціального страхування України в Луганській області, за результатами якого встановлено 3 групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності з 01.07.2019 - безстроково (а.с.30-32). Від отримання ІПР ОСОБА_1 відмовився, про що зроблено запис в ІПР (пункт 18) з підписом пацієнта (а.с.108-109).
У зв'язку із незгодою ОСОБА_1 із рішенням Сєвєродонецької міжрайонної МСЕК від 26.06.2019, за заявою позивача від 26.06.2019 (вх.№25 від 27.06.2019), останнього оглянуто 17.07.2019 обласною МСЕК (а.с.33). За результатами огляду рішення Сєвєродонецької Міжрайонної МСЕК від 26.06.2019 затверджено (а.с.65-66).
Через незгоду із рішенням Луганської обласної МСЕКУ від 17.07.2019, позивач звернувся до відповідача із заявою від 17.07.2019, якою просив, зокрема переглянути його експертну справу в НДІ РІ Вінницького НМУ (а.с.34).
Листом Луганського КЗ «ОЦМСЕ» від 18.07.2019 №01-17/147зв ОСОБА_1 роз'яснено, що рішення Луганської обласної МСЕК від 17.07.2019 може бути оскаржено позивачем до Центральної МСЕК МОЗ України або направлене до Українського Державного НДІ МСПІ м.Дніпра за власною заявою на протязі одного місяця. Одночасно даним листом повідомлено позивача про те, що можливість його направлення до Українського НДІ реабілітації інвалідів м.Винниці буде розглянуто після отримання відповіді з Інституту (а.с.35).
Листом від 30.07.2019 відповідачем повідомлено позивача про те, що враховуючи відповідь НДІ РІ ВНМУ ім.Пірогова м.Вінниця від 19.07.2019 №178, а також невиконання рекомендацій зазначеного інституту при попередньому обстеженні та встановлену ОСОБА_1 групу інвалідності безстроково, направлення його на обстеження до зазначеного інституту є недоцільним. Повторно роз'яснено позивачу про право оскарження рішення МСЕК до Центральної МСЕК МОЗ України та надіслано копію листа НДІ РІ ВНМУ ім.Пирогова м.Вінниця (а.с.36-37).
16.08.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо незгоди із рішенням Луганського КЗ «ОЦМСЕ» від 17.07.2019 (а.с.38-39).
Листом від 17.09.2019 №01-19/485 відповідачем повідомлено позивача про розгляд його медико-експертної справи Центральною МСЕК МОЗ України, якою залишено без змін рішення Луганської обласної МСЕК (а.с.40).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні повторного медичного огляду та невнесенні змін до індивідуальної програми реабілітації, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV (далі Закон №2961) встановлено, що медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
Медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів (стаття 7 Закону).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі Закон №875) інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Статтею 5 Закону №875 встановлено, що порядок та умови визначення потреб у зв'язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації.
Індивідуальна програма реабілітації є обов'язковою для виконання державними органами, підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає положення «Про медико-соціальну експертизу» від 03.12.2009 №1317, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі Положення №1317).
Згідно пункту 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.
Положенням № 1317 визначено права та обов'язки комісій.
Так, відповідно до підпункту 1 пункту 11 Положення міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема, ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв.
Підпунктом 2 пункту 11 Положення визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії складають та корегують індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, і контролюють ефективність її виконання.
Отже, обов'язок щодо складання та корегування індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю чинним законодавством відносено до компетенції міських, міжрайонних та районних комісій.
В свою чергу, пунктом 12 Положення № 1317 визначено права та обов'язки обласних комісії, зокрема, здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх; повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання; проводять у складних випадках огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.
Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ згідно пункту 13 Положення здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи; розробляє комплексні заходи щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації осіб з інвалідністю; проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.
Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу (пункт 15 Положення № 1317).
Пунктом 17 Положення №1317 визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до пункту 19 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
За наявності заперечень представників фондів соціального страхування комісія направляє особу, що звернулася для встановлення інвалідності, на додаткове медичне обстеження, яке проводиться без урахування висновку попередньої лікарсько-консультативної комісії. Остаточне рішення приймається комісією за результатами додаткового медичного обстеження, обсяги якого визначаються комісією з урахуванням характеру та важкості захворювання.
Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (пункт 20 Положення №1317).
Як вбачається з матеріалів справи, Луганський комунальний заклад «Обласний центр медико-соціальної експертизи» є закладом охорони здоров'я, який в силу п.3.1 Статуту організовує і проводить медико-соціальну експертизу хворих, що досягли повноліття, потерпілих від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, осіб з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації (а.с.67-76).
07.10.2016 НДІ РІ Вінницького НМУ стосовно позивача було надано консультативний висновок за №979, яким визначено, що «станом на час обстеження в клініці інституту по наслідкам політравми 2009 року ОСОБА_1 можуть бути нараховані відсотки втрати працездатності в розмірі 60%. З приводу наявних змін психічної сфери хворий потребує стаціонарного лікування та дообстеження в спеціалізованому закладі за місцем проживання (з обстеженням нарколога, психолога - направлення дано на руки хворому), за результатами якого обласна МСЕК сумісно з психіатричною МСЕК може розглянути питання щодо підвищення групи інвалідності та відсотків втрати працездатності хворого (а.с.141-143).
Після цього, ОСОБА_1 був оглянутий Луганською обласною МСЕК 20.10.2016, за результатами якого саме з урахуванням консультативного висновку за №979 НДІ РІ Вінницького НМУ від 07.10.2016, позивачу встановлено 3 групу інвалідності, нещасний випадок на виробництві та підвищено відсоток втрати працездатності до 60% (а.с.157-158).
Крім того, позивач потворно оглядався 22.06.2017 на сумісному засіданні Сєвєродонецької міжрайонної та обласної МСЕК, за наслідками якого йому повторно встановлено 3 групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності з 01.07.2017 до 01.07.2019, нещасний випадок на виробництві (а.с.155-156).
Таким чином, після виписки з Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів ВНМУ ім. М.І. Пирогова м.Вінниці, позивач двічі переоглядався (20.10.2016 та 22.06.2017) Луганською обласною МСЕК та Сєвєродонецькою міжрайонною МСЕК, результати якого викладені у відповідних актах огляду, що перебувають в матеріалах справи.
Таким чином, висновки НДІ РІ Вінницького НМУ були враховані Луганською обласною МСЕК як при огляді позивача 20.10.2016, так і під час його огляду 22.06.2017. При цьому, суд зауважує, що прийняті за наслідками огляду рішення МСЕК є чинними.
При цьому, НДІ РІ Вінницького НМУ 29.09.2016 ОСОБА_1 було видано направлення №4115 для проведення стаціонарного обстеження в психо-неврологічний стаціонар за місцем проживання, що не виконано позивачем до теперішнього часу і не заперечувалось ним у судовому засіданні (а.с.28).
Відтак, доводи позивача щодо неврахування відповідачем при повторному огляді 26.06.2019 обстеження НДІ РІ ВНМУ є необґрунтованими.
Що стосується відмови відповідача у направленні позивача для повторного огляду та дослідження його медичної справи до Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів ім. М.І. Пірогова м.Вінниці, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що позивач заявою від 26.06.2019 (вх.№25 від 27.06.2019) звернуся до відповідача із незгодою з рішенням Сєвєродонецької міжрайонної МСЕК від 26.06.2019, акт огляду якого перебуває в матеріалах справи (а.с.63-64).
У зв'язку із цим та на підставі заяви позивача від 26.06.2019, у відповідності до вимог пункту 12 Положення № 1317 Луганською обласною МСЕК оглянуто позивача 17.07.2019 з метою перевірки рішення Сєвєродонецької міжрайонної МСЕК від 26.06.2019, за наслідками якого затверджено рішення міжрайонної МСЕК (а.с.65-66).
В свою чергу, листом від 17.07.2019 позивач висловив свою незгоду із рішенням Луганської обласної МСЕК, у зв'язку із чим листом від 18.07.2019 №01-17/147зв відповідачем роз'яснено порядок оскарження рішення Луганської обласної МСЕК від 17.07.2019 до Центральної МСЕК МОЗ України. Одночасно даним листом відповідачем повідомлено позивача про те, що можливість направлення ОСОБА_1 до Українського НДІ реабілітації інвалідів м.Вінниці буде розглянута після отримання відповіді з Інституту (а.с.35). Отже, доводи позивача щодо відмови йому у повторному огляді є безпідставними.
Одночасно суд звертає увагу, що на запит відповідача щодо направлення ОСОБА_1 на стаціонарне обстеження в клініку НДІ реабілітації інвалідів м.Вінниці, останнім, листом від 19.07.2019 №178/200 повідомлено про поведінкові реакції та розлади психіки ОСОБА_1 під час перебування в клініці інституту з 25.09.2016 по 29.09.2016, які створювали загрозу безпеці персоналу та пацієнтів клініки, що згідно з Положенням клініки є протипоказанням для госпіталізації (а.с.37).
У зв'язку із викладеним, відповідачем листом від 30.07.2019 №01/17-154зв повідомлено позивача про недоцільність направлення його на обстеження до зазначеного інституту (а.с.36).
Слід зазначити, що відповідно до пункту 14 Положення №1317 комісії мають право, зокрема, направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування.
Отже, питання щодо направлення ОСОБА_1 на обстеження в клініку НДІ РОІ ВНМУ м.Вінниці є правом, а не обов'язком відповідача.
Заява позивача від 16.08.2019 взагалі не містить вимог щодо вирішення питання про направлення ОСОБА_1 до м.Вінниці, а виключно містить незгоду позивача із результатами обстеження Луганської обласної МСЕК від 17.07.2019, на що листом від 17.09.2019 №01-19/485 відповідачем повідомлено про залишення без змін рішення Луганської обласної МСЕК Центральною МСЕК МОЗ України (а.с.3-40).
Отже, дії відповідача узгоджуються із вимогами діючого законодавства, а тому суд не вбачає підстав для визнання дій Луганський КЗ «ОЦМСЕ» протиправними та відповідно зобов'язання здійснити повторний огляд ОСОБА_1 .
Що стосується вимог позивача про зобов'язання Луганський КЗ «ОЦМСЕ» внести зміни до індивідуальної програми реабілітації ОСОБА_1 , суд зауважує, що у відповідності до вимог підпункту 2 пункту 11 Положення №1317 обов'язок щодо складання та корегування індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю чинним законодавством відносено до компетенції міських, міжрайонних та районних комісій, яким не є відповідач у справі.
Крім того, листом від 18.07.2019 №01-17/147зв відповідач повідомив ОСОБА_1 про необхідність його звернення саме до Сєвєродонецької міжрайонної МСЕК 22.07.2019 із заявою про потреби для корекції ІПР. Однак, у зв'язку із неякою позивача в зазначений день для корекції ІПР, Сєвєродонецькою міжрайонною МСЕК 08.08.2019 ІПР надіслано поштовим відправленням рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 та отримано останнім (а.с.108-109).
Відповідно до вимог частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього кодексу, в межах позовних вимог.
Фактично позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються його незгоди із результатами обстеження, викладеними в актах огляду, які не є предметами розгляду. Сліз зауважити, що рішення Сєвєродонецької міжрайонної МСЕК від 26.06.2019 затверджено рішенням Луганської обласної МСЕК від 17.07.2019. В свою чергу, за наслідками розгляду медичної справи ОСОБА_1 центральною МСЕК МОЗ України визначено, що ОСОБА_1 за останні роки не виконав рекомендації щодо проведення додаткових обстежень, рекомендованих 07.10.2016 Вінницьким НДІ РОІ, тому підстави для розгляду питання щодо підвищення групи інвалідності позивачу відсутні (а.с.59).
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
З огляду на наведене, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність своїх дій при проведенні медичного огляду ОСОБА_1 , а підстави для задоволення вимог позову - відсутні.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають відповідно до ст.139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Луганського комунального закладу "Обласний центр медико - соціальної експертизи" про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено та підписано 13 лютого 2020 року.
Суддя К.Є. Петросян