Справа № 368/30/20
Провадження № 2/368/214/20
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"14" лютого 2020 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
за участю секретаря судового засідання Назаренко А.І.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в загальному позовному провадженню за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
позивач просить суд розірвати шлюб між ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був укладений 17.05.1997 року та зареєстрований виконавчим комітетом Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, обґрунтовуючи позов наступним.
17.05.1997 року між ним, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 було укладено шлюб, у зв'язку з чим виконавчим комітетом Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області було зареєстровано шлюб та видано свідоцтво про укладання шлюбу.
Від спільного шлюбу він та відповідач не мають спільних неповнолітніх дітей. Діти на даний час вже повнолітні, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Подружнє життя з відповідачем у нього не склалося, оскільки вже протягом чотирьох років в їхній сім'ї тривають негаразди, через те, що погляди них на різні сторони життя та сімейні питання кардинально відрізняються, що призводить до постійного з'ясування відносин та суперечок. Між ними немає взаєморозуміння, вони не можуть дійти спільної точки зору у спірних питаннях.
Враховуючи вищезазначені обставини шлюбні відносини з відповідачем на даний час не носять характеру подружніх. Відтак, шлюбні відносини на даний час відсутні та шлюб носить формальний характер.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Необхідно зазначити, що на сьогоднішній день збереження шлюбу між ним та відповідачем є неможливим, оскільки він ні за яких умов не буде проживати однією сім'єю з відповідачем.
Подальше спільне життя з відповідачем як подружжя і збереження шлюбу буде суперечити його інтересам, оскільки проживання в спільному шлюбі є безперспективним з точки зору подальших шлюбних стосунків з відповідачем.
Отже, є неможливим збереження шлюбу між ним та відповідачем, який у разі надання йому та відповідачу судом строку на примирення, все одно не буде збережено.
З питання щодо виховання та проживання дітей спору немає, оскільки спільні діти у нього та відповідача вже повнолітні.
Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Йому відомо, що відповідно до ст. 106 Сімейного кодексу України за взаємною згодою подружжя шлюб може бути розірваний органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя, яке не має дітей. Однак, відповідач не надає своєї згоди подати разом з ним спільну заяву про розірвання шлюбу.
Враховуючи вищезазначені норми Сімейного кодексу України, він має право з власної ініціативи звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу у разі, якщо відповідач не бажає розривати шлюб за спільною заявою.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомлена, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, причини неявки не повідомила, заяв та клопотань не надходило.
Відповідно до ст. 280 ЦПК, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе винести заочне рішення.
Суд, вислухавши позивача, який не заперечує проти заочного розгляду, та вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до положень ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 СК України).
Згідно положень ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 17.05.1997 року уклали шлюб, який був зареєстрований Виконавчим комітетом Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, про що було зроблено актовий запис під № 1.
Від шлюбу сторони мають двох повнолітніх дітей.
Подружжя проживає окремо, спільного господарства не ведуть, позивач має бажання розірвати шлюб.
Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частиною 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За частиною 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями статті 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема статей 5, 8 вказаного міжнародного договору.
Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими.
Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.. ст. 110, 112 СК України, Законом України «Про Державну реєстрацію актів цивільного стану», керуючись ст. ст. 251-265, 293 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), який був зареєстрований 17.05.1997 року Виконавчим комітетом Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, актовий запис № 1 - розірвати.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17.02.2020 р.
Суддя І.І. Шевченко