Справа № 367/2571/19
Провадження по справі № 1-кп/367/474/2020
17 лютого 2020 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ірпінь Київської області, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина, працюючого водієм в ТОВ «Ірпінь Міськбуд», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
ОСОБА_7 03.02.2019 р., приблизно о 18:30 год (точний час не встановлено), керуючи технічно справним автомобілем марки AUDI А8, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїжджій частині вул. Садова в м. Ірпінь Київської області з боку вул. Соборної у напрямку вул. Університетської. В порушення вимог п. 10.1. та п. 16.2. Правил дорожнього руху України, здійснюючи поворот ліворуч на вул. Університетська в м. Ірпінь Київської області, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала по регульованому пішохідному переходу на зелене світло світлофору проїзну частину вул. Університетської зліва направо відносно напрямку руху вказаного автомобіля, в результаті чого скоїв на неї наїзд передньою частиною кузову автомобіля. Внаслідок цього ОСОБА_5 було заподіяно середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді: переломів лонної та сідничної кісток тазу з обох сторін, перелому бокових мас крижа справа, перелому латерального виростку лівої великогомілкової кістки, забійної рани лівої брови.
Своїми діями ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В судовому засіданні ОСОБА_7 не визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Вказував, що він дійсно 03.02.2019 р., приблизно о 19-00 год, рухався на автомобілі марки AUDI А8, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Садова в м. Ірпінь Київської у напрямку вул. Університетська. Здійснюючи поворот ліворуч на перехресті цих вулиць, збив потерпілу ОСОБА_5 . Вказував, що він не бачив її, тому що було темно, йшов дощ, мряка і туман та осліпляло світло фар інших автомобілів. Вважав, що наїзд не відбувся б, якби потерпіла звернула увагу на його автомобіль і пропустила його.
Не зважаючи на невизнання ОСОБА_7 своєї вини, його вина у скоєнні злочину підтверджується наступним:
- показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні повідомила, що 03.02.2019 р, в період часу з 18-00 год до 19-00 год, на перехресті вул. Садова та вул. Університетська в м. Ірпінь Київської, вона, дочекавшись, коли загориться зелене світло світлофору, почала по пішохідному переходу переходити вул. Університетську. Зробивши декілька кроків, побачила як з-за повороту виїхав автомобіль марки «Ауді» на європейських номерах, після чого вона відчула удар, від чого впала і втратила свідомість. Коли прийшла до тями, зателефонувала родичам. Від отриманих травм лікувалась три місяці, їй було зроблено декілька операцій;
- показаннями свідка ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні повідомила, що 03.02.2019 р, в період часу з 18-00 год до 19-00 год, вона перебувала в себе вдома, за адресою: м. Ірпінь, вул. Університетська, 26. В цей час вона почула хлопок і у вікно побачила, як на перехресті вул. Садова та вул. Університетська в м. Ірпінь Київської впала жінка, а біля неї зупинився автомобіль марки «Ауді» сріблястого кольору на європейських номерах. З цього автомобіля вийшов обвинувачений, подивився на жінку, закрив авто і побіг в сторону стоянки автомобілів. Повернувся він, коли приїхали працівники поліції;
- показаннями свідка ОСОБА_9 , який в судовому засіданні повідомив, що він знайомий обвинуваченого. 03.02.2019 р. вони домовились близько 19-00год зустрітись на автостоянці біля Університету ДПСУ в м. Ірпіні. Він вже був на своєму автомобілі там, коли до нього підбіг обвинувачений, сів до нього в машину і повідомив, що він своїм автомобілем збив людину, яку просив спасти. Він підійшов на перехрестя, яке було приблизно за 20 метрів, і побачив, що за пішохідним переходом на дорозі лежала жінка, яка назвалась і намагалась встати. Потім приїхала швидка медична допомога, яка відвезла цю жінку в Ірпінську міську лікарню. Він разом з обвинуваченим також туди поїхали, а коли дізнались, що життю жінки нічого не загрожує, повернулись на місце ДТП, де вже були працівники поліції;
- протоколом огляду місця ДТП від 03.02.2019 р. із схемою та фототаблицею до нього (а.с. 53-61), яким зафіксовано регульований пішохідний перехід на перехресті вул. Садова та вул. Університетська в м. Ірпінь Київської, на якому було збито потерпілу ОСОБА_5 , розташування автомобіля марки AUDI А8, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на ньому та пошкодження передньої правої частини цього автомобіля;
- актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 03.02.2019 р. (а.с. 62), згідно якого на автомобілі марки AUDI А8, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виявлено пошкодження: деформовано передній капот, передній бампер, передня права протитуманна блокфара;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.02.2019 р. із схемою та фототаблицею до нього (а.с. 63-69), згідно якого ОСОБА_7 показав на місці, як рухався його автомобіль та де на пішохідному переході на перехресті вул. Садова та вул. Університетська в м. Ірпінь Київської відбувся наїзд на потерпілу;
- висновком експерта від 19.02.19 № 12-2/257 (а.с. 76-79), згідно якого автомобіль марки AUDI А8, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та його складові на момент ДТП знаходились в працездатному стані, несправностей, які б могли викликати відмову у їх роботі, не виявлено;
- висновком експерта від 14.03.19 № 54/Е (а.с. 80-81), згідно якого у потерпілої ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: переломів лонної та сідничної кісток тазу з обох сторін, перелому бокових мас крижа справа, перелому латерального виростку лівої великогомілкової кістки, забійної рани лівої брови, які утворились від дії тупого(их) предмету(ів), по давності можуть відповідати строку і обставинам, зазначеним в ухвалі суду та відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що потягнули за собою тривалий розлад здоров?я на термін більше 21 дня;
- висновком експерта від 15.03.19 № 12-2/473 (а.с. 83-86), згідно якого ОСОБА_7 за даних дорожніх обставин повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1. та п. 16.2. Правил дорожнього руху України, невиконання яких знаходиться у причинному зв?язку з настанням ДТП.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання сторони захисту на те, що ДТП сталася в тому числі з необережності потерпілої ОСОБА_5 , оскільки судом встановлено, що вона здійснювала перехід дороги на дозволений колір світлофору і саме на ОСОБА_7 , як на водієві, згідно п. 16.2 ПДР лежав обов?язок дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертав.
Посилання обвинуваченого на те, що під час здійснення повороту він через погодні умови не зміг побачити потерпілу, спростовуються висновком експерта від 15.03.19 № 12-2/473 (а.с. 83-86), згідно якого ОСОБА_7 за вказаних дорожніх умов при виконанні вимог п. 10.1. та п. 16.2. Правил дорожнього руху України мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода.
Суд також не приймає до уваги посилання захисника на незначну швидкість руху автомобіля обвинуваченого, оскільки, по-перше, суду не надано жодних доказів на підтвердження розміру такої швидкості, а, по-друге, ця обставина жодним чином не спростовує вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину.
Такі посилання суд розцінює як обраний спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за скоєний злочин.
Обираючи ОСОБА_7 міру покарання, суд враховує, що обвинувачений скоїв злочин невеликої тяжкості.
Як особа обвинувачений характеризується посередньо за місцем проживання та позитивно за місцем роботи, раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, працює, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд вважає вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд не знаходить.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання захисника та обвинуваченого в судових дебатах на правильність кваліфікації його дій, тому що, враховуючи невизнання обвинуваченим своєї вини під час судового розгляду справи, така обставина не може розцінюватись як визнання вини чи каяття, тобто як пом?якшуюча.
Враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, враховуючи, що обвинувачений не визнає своєї вини, суд вважає, що виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає йому покарання у виді арешту в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України.
Крім того, враховуючи, що обвинувачений не визнав себе винним у вчиненні ДТП, не зробив для себе належних висновків, суд позбавляє його права керувати транспортними засобами на один рік.
Суд не вважає за можливе призначити обвинуваченому більш м?яке покарання, визначене санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки відсутні будь-які пом?якшуючі обставини для цього. До того ж, суд позбавляє його права керувати транспортними засобами, а отже він не матиме змоги працювати водієм за теперішнім місцем роботи і сплачувати штраф чи відбувати виправні роботи.
Обирати покарання у виді обмеження волі суд вважає недоцільним, враховуючи характеристику обвинуваченого.
В рамках даного кримінального провадження потерпіла ОСОБА_5 звернулась до обвинуваченого ОСОБА_7 та до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» із цивільним позовом про відшкодування моральної та майнової шкоди. Свій позов мотивує тим, що ОСОБА_7 03.02.2019 р., приблизно о 18:30 год, керуючи автомобілем марки AUDI А8, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на перехресті вул. Садова та вул. Університетська в м. Ірпінь Київської області здійснив на неї наїзд, коли вона переходила пішохідний перехід. У зв?язку з цим вона зазнала тілесних ушкоджень середньої тяжкості, через що потребувала медичного догляду та постійного нагляду й досі проходить курси по реабілітації. У зв?язку з цим вона понесла витрати в розмірі 75 283,67 грн. Також вказує, що у зв?язку із завданням їй тілесних ушкоджень та порушення звичного способу життя вона зазнала моральної шкоди. Також зазначає, що автомобіль обвинуваченого було застраховано у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ», тому необхідно залучити цю страхову компанію в якості солідарного відповідача.
Просить суд стягнути солідарно з обвинуваченого ОСОБА_7 та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на її користь 75 283,67 грн. грн. у відшкодування матеріальної шкоди та з ОСОБА_7 на її користь 300 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні потерпіла та її представник підтримали позов, просили його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник заперечували проти позову, оскільки суду не надано беззаперечних доказів витрат, які понесла потерпіла у зв?язку із лікуванням ушкоджень, завданих внаслідок ДТП, і що саме такі витрати були необхідні для цього. Крім того, вважали, що потерпіла через свою необачність допустила наїзд на неї.
Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» в судове засідання не з?явився, до суду направив відзив на позов, в якому просив справу слухати за його відсутності. У відзиву просив відмовити у позові, зазначив, що позивачкою не надано доказів того, що понесені нею витрати перебувають у причинно-наслідковому зв?язку із зазначеною в позові ДТП. Крім того, стягнення із страхової компанії відшкодування є передчасним, тому що не набрало законної сили рішення в кримінальному провадженні.
Суд, заслухавши доводи та заперечення сторін, дійшов висновку, що цивільний позов ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частинами два та три статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Статтею 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів.
Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.
Судом встановлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_7 злочину через порушення правил дорожнього руху потерпіла ОСОБА_5 зазнала тілесних ушкоджень.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 , як користувача автомобіля марки AUDI А8, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10.10.18 № АМ/5219517 (а.с. 89), згідно якого ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров?ю становить 200 000,00 грн. із встановленим розміром франшизи 1 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Всупереч цієї норми потерпілою та її представником не було надано суду доказів того, що витрати, докази яких було додано до позову, були здійснені на лікування тілесних ушкоджень, які вона зазнала внаслідок ДТП, тобто що необхідність їх здійснення підтверджена документально відповідним закладом охорони здоров'я.
У зв?язку з цим суд не знаходить підстав для відшкодування на користь потерпілої понесених нею витрат в сумі 75 283,67 грн.
В той же час, суд не в змозі застосувати норми п. 24.2 ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і визначити мінімальний розмір страхового відшкодування, тому що суду не надано доказів тривалості лікування потерпілої.
Разом з цим, суд вважає, що у зв?язку із отриманням потерпілою тілесних ушкоджень, які вона отримала внаслідок ДТП з вини обвинуваченого ОСОБА_7 , вона зазнала моральної шкоди, що полягала у фізичному болю та стражданнях.
Однак, суд вважає, що розмір відшкодування такої шкоди потерпілою дещо завищено, тому стягує на її користь у відшкодування моральної шкоди 25 000,00 грн. Доказів отримання моральної шкоди з інших підстав суду не надано.
Враховуючи встановлені обставини та наведене вище нормативне обґрунтування, а також те, що винним у завданні потерпілій моральної шкоди внаслідок ДТП є ОСОБА_7 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована, суд вважає, що відшкодувати вказану шкоду повинно Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» з урахуванням розміру франшизи, тобто 24 000,00 грн.
Грошову суму у розмірі франшизи, тобто 1 000,00грн. суд стягує на користь потерпілої з ОСОБА_7 у відшкодування завданої моральної шкоди.
Суд не знаходить підстав для солідарного відшкодовування шкоди відповідачами, оскільки згідно з ч. 1 ст. 1190 ЦК України солідарну відповідальність перед потерпілим несуть особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди.
В даному випадку шкоду потерпілій було завдано діями лише обвинуваченого ОСОБА_7 .
Суд не приймає до у ваги посилання представника ТДВ «Ю.ЕС.АЙ» на п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» як на передчасність пред?явлення потерпілою позовних вимог, оскільки вказана норма регулює строки прийняття рішення страховиком про здійснення страхового відшкодування, а не строки звернення з позовною вимогою до суду.
Суд не застосовує відносно обвинуваченого запобіжний захід, оскільки жодних клопотань з цього приводу не надходило.
Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.
Понесені по провадженню процесуальні витрати суд вважає за необхідне відшкодувати за рахунок обвинуваченого.
Керуючись ч. 1 ст. 286 КК України, ст.ст. 128, 373, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді арешту строком на 02 (два) місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 01 (один) рік.
Початок строку відбування покарання рахувати з дня затримання обвинуваченого.
До вступу вироку у законну силу запобіжний захід ОСОБА_7 суд не обирає.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» про відшкодування моральної та майнової шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь ОСОБА_5 24 000,00 грн. (Двадцять чотири тисячі гривень 00 коп.) у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 1 000,00 грн. (Одну тисячу гривень 00 коп.) у відшкодування моральної шкоди.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати по справі за проведення експертиз у розмірі 2 574,00 грн. (Дві тисячі п?ятсот сімдесят чотири гривні 00 коп.).
Речовий доказ: автомобіль марки AUDI А8, реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишити у користуванні ОСОБА_7 .
Скасувати арешт на автомобіль марки AUDI А8, реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 06.02.2019 р.
На вирок до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області може бути подано апеляцію на протязі тридцяти днів з дня проголошення вироку, з підстав, визначених ст.ст. 394, 473 КПК України.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення у разі неподання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення його без змін судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1