Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/1520/20
2/357/1496/20
іменем України
14 лютого 2020 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, Шкарівська сільська рада Білоцерківського району Київської області про позбавлення батьківських прав,-
11.02.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, Шкарівська сільська рада Білоцерківського району Київської області про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Одночасно з позовом, ОСОБА_1 було подано клопотання про звільнення її від сплати судового збору на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Клопотання обґрунтоване тим, що позивач на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, перебуває у скрутному матеріальному становищі та відноситься до категорії малозабезпечених громадян, підтвердженням чого є неможливість самостійно найняти адвоката та звернення до Білоцерківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для надання правничої допомоги. На протязі 2019 року, окрім виплат на дитину, іншого доходу вона немала, має на утриманні двох дітей. В неї відсутні будь-які збереження або майно, реалізація якого б дозволяла сплатити їй судовий збір в необхідному розмірі.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 2102,00 грн.
Відповідно до пп. 2, п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви немайнового характеру фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 848,80 грн.
Отже, позивачу ОСОБА_1 потрібно заплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.1, 3 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину- інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Разом із тим, ураховуючи положення п. 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі"), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах, суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір за своїм внутрішнім переконанням.
Враховуючи вищевикладене, вивчивши клопотання заявниці та додані документи, суддя дійшов висновку, що заявлене ОСОБА_1 клопотання про звільнення від сплати судового збору підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, в поданому клопотанні позивач зазначила, що немає змоги заплатити судовий збір у розмірі визначеному чинним законодавством, оскільки перебуває у скрутному матеріальному становищі, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а єдиним джерелом доходу у 2019 році у неї були лише виплати на дитину. На підтвердження зазначеного, позивачем, як доказ, було надано довідку Управління соціального захисту населення Білоцерківської районної державної адміністрації № 207/02-14 від 04.02.2020 року, про отримання щомісячної одноразової допомоги при народженні дитини у розмірі 860,00грн. та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 31.01.2020 року, з яких вбачається, що доходом ОСОБА_1 з 1 кварталу 2019 року по 3 квартал 2019 року була державна та соціальна матеріальна допомога. Отже, наведене дійсно підтверджує скрутне матеріальне становище позивача та свідчить про те, що її реальний дохід позбавляє її можливості сплатити судовий збір без погіршення її фінансового становища. Окрім того, суддя враховує те, що позивач звернулася до суду за захистом своїх сімейних прав та прав своєї малолітньої дитини, батько якої ухиляється від виконання покладених на нього обов'язків.
З огляду на вищевикладене, суддя дійшов висновку, що заявниця ОСОБА_1 дійсно має скрутне матеріальне становище, немає змогу сплатити судовий збір у розмірі визначеному законодавством, а тому її клопотання про звільнення від сплати судового збору підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ст.133,136, 177, 353 ЦПК України, суддя, -
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, Шкарівська сільська рада Білоцерківського району Київської області про позбавлення батьківських прав.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О. І. Орєхов