12 лютого 2020 року м. Ужгород№ 260/1749/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гаврилка С.Є.
з участю секретаря судового засідання - Міци О.-Д.В.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 - не з'явився;
відповідач: Управління Служби безпеки України в Закарпатській області - представник - не з'явилася;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання витини дії, -
03 грудня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Довженка, буд. 3, код ЄДРПОУ 20001562), в якому просить суд: "1. Відкрити провадження у справі; 2. Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Закарпатській області (Відповідача) щодо не нарахування та не виплату позивачу ОСОБА_1 , у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас за станом здоров'я, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 та 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення із списків особового складу у зв'язку зі звільненням з військової служби - 31.12.2017 р.; 3. Зобов'язати Управління Служби безпеки України в Закарпатській області (Відповідача) нарахувати та виплатити Позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошову компенсацію за невикористані 28 календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 та 2017 роки (по 14 днів за кожний рік), виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення із списків особового складу у зв'язку зі звільненням з військової служби - 31.12.2017 р.; 4. Зобов'язати УСБУ в Закарпатській області (Відповідача) подати увстановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. 5. Судові витрати стягнути з Відповідача".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу на офіцерських посадах в Управлінні Служби Безпеки України в Закарпатській області з 1997 року по 2017 рік включно. Наказом начальника Голови Служби безпеки України від 18 грудня 2017 року позивача звільнено з військової служби із 31 грудня 2017 року у запас за станом здоров'я. Однак, на день звільнення позивача з військової служби відповідачем не здійснено розрахунку щодо виплати компенсації за невикористані в 2016 та 2017 роках календарні дні додаткової відпустки, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Позивач вважає, що невиплата спірної грошової компенсації вказує на протиправну бездіяльність відповідача та порушує його права та законні інтереси.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що виходячи з вимог чинного законодавства про відпустки, зокрема статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ додаткова відпустка учасникам бойових дій, передбачена статтею 162 Закону України "Про відпустки" не має обов'язкового щорічного характеру. Вона не надається у наступному році у разі її невикористання в минулому році, в тому числі, після закінчення дії особливого періоду, з урахуванням норм статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ. Відповідач зазначає, що підстави для виплати (при звільненні та в інших випадках) грошової компенсації у разі невикористання додаткової відпустки учасникам бойових дій чинним законодавством України чітко не передбачені. За наведених обставин відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
11 лютого 2020 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява від позивача та представника позивача, відповідно до якої останні просили розглянути справу без їх участі за наявними матеріалами у справі та задовольнити позовні вимоги (а.с.а.с. 74,75).
11 лютого 2020 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява від представника відповідача, відповідно до якої останній просив розглянути справу без участі представника управління за наявними матеріалами у справі (а.с.а.с. 76-78).
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
А відтак, оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази (заслухавши представників сторін), всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Закарпатській області.
Під час проходження військової служби отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 , виданим 21 квітня 2016 року (а.с. 20).
Наказом начальника Управління СБУ в Закарпатській області від 18 грудня 2017 року "По особовому складу" № 192-ос ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 3 сектору відділу захисту національної державності, звільненого з військової служби наказом першого заступника Голови СБ України від 08 грудня 2017 року № 1493-ос за підпунктом "а" пункту 61, підпунктом "б" пункту 63 та підпунктом "б" пункту 88-1 (за станом здоров'я - непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час) у запас Служби безпеки України, з 31 грудня 2017 року, виключено із списків особового складу (а.с. 26).
12 листопада 2019 року позивач звернувся до УСБ України в Закарпатській області з листом, яким просив нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2017 рік (включно), виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 грудня 2017 року (а.с.а.с. 21-23).
Відповідач листом від 26 листопада 2019 року № 58/12/Д-342/4229/25 повідомив позивача, що виходячи з вимог чинного законодавства про відпустки, зокрема статтею 10 1 Закону додаткова відпустка учасникам бойових дій, передбачена статтею 162 Закону України "Про відпустки" не має обов'язкового щорічного характеру. Вона не надається у наступному році у разі її невикористання в минулому році, в тому числі, після закінчення дії особливого періоду, з урахуванням норм статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". За наведених обставин, позивача повідомлено про відсутність правових підстав для виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій (а.с.а.с. 24, 25).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 2 частини 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі по тексту - Закон України № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 року (далі - Закон України № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно із статтею 12 пунктом 12 Закону України № 3551-XII, учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про відпустки" № 504/96-ВР від 05.11.1996 року (далі по тексту - Закон України № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно зі статтею 162 Закону України № 504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно зі статтею 101 пунктом 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ (далі по тексту - Закон України - № 2011-ХІІ), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Статтею 101 пунктом 14 абзацом 3 Закону України № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до статті 101 пункту 17 Закону України № 2011-ХІІ, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно зі статтею 101 пунктом 18 Закону України № 2011-ХІІ, в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Відповідно до статті 101 пункту 19 Закону України № 2011-ХІІ, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII від 21 жовтня 1993 року та "Про оборону України" № 1932-XII від 06 грудня 1991 року (далі по тексту - Закони України № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).
Згідно зі статтею 1 Закону України № 3543-XII, особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України № 1932-XII визначено термін "особливий період", як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім того, у статті 1 Закону України № 3543-XII надано визначення понять "мобілізації" та "демобілізації". Зокрема, мобілізація є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Проаналізувавши викладене, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом України № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до статті 101 пункту 19 Закону України 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується статтею 12 її частиною 1 пунктом 12 Закону України № 3551-XII, статтею 101 пунктом 8 Закону України № 2011-ХІІ, статтею 162 Закону України № 504/96-ВР.
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України № 260 від 07 червня 2018 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі по тексту - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України № 504/96-ВР та статтею 12 частиною 1 пунктом 12 Закону України № 3551-ХІІ.
Саме така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (№ 620/4218/18).
За ознаками, вказаними Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішення від 16 травня 2019 року справі № 620/4218/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/4/19), адміністративна справа № 260/1337/19 є типовою, а справа №620/4218/18 - зразковою.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 620/4218/18 (№ ПЗ/9901/4/19) (провадження № 11-550заі19), зокрема, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 залишене без змін.
Відповідно до статті 291 частини 3 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Виходячи із вказаної норми, при ухваленні даного рішення судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (№ 620/4218/18).
Отже, в силу вимог чинного законодавства, яким врегульовано дію особливого періоду, надання додаткової відпустки військовослужбовцям у цей період призупиняється, що однак не може позбавляти особу права на отримання грошової компенсації за невикористання дні такої відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, при звільненні зі служби.
Судом встановлено, що позивач протягом 2016-2017 років додаткову відпустку, передбачену статтею 12 частиною 1 пунктом 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" для учасників бойових дій із збереженням грошового забезпечення строком 14 календарних днів на рік - не використовував. Вказане підтверджується довідкою Управління Служби безпеки України в Закарпатській області від 26 листопада 2019 року № 58/21-4228 (а.с. 22).
Відтак, суд зазначає, що позивач набув право на отримання грошової компенсації за таку невикористану додаткову відпустку, у зв'язку із звільненням зі служби.
Однак, зі змісту наказу УСБ України в Закарпатській області від 18 грудня 2017 року № 192-ос (а.с. 26), яким позивача виключено із списків особового складу, вбачається, що відповідач не провів з позивачем розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 12 частиною 1 пунктом 12 Закону України № 3551-XII, за 2016-2017 роки. Доказів протилежного відповідачем не надано.
Суд вважає необґрунтованими посилання представників відповідача на те, що на момент звернення позивача до УСБ України в Закарпатській області із заявою про виплату компенсації рішення Верховного Суду у зразковій справі не набуло законної сили, оскільки право на грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій позивач набув в силу вимог чинного законодавства.
Зважаючи на викладене, суд зазначає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 та 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. З врахуванням наведеного, у даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 та 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 пункту 13 Закону України "Про судовий збір", то питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Застосоване судом законодавство - використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Довженка, буд. 3, код ЄДРПОУ 20001562) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання витини дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Закарпатській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , у зв'язку зі звільненням з військової служби у запас за станом здоров'я, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 та 2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення із списків особового складу у зв'язку зі звільненням з військової служби - 31 грудня 2017 року.
Зобов'язати Управління Служби безпеки України в Закарпатській області (Відповідача) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані 28 календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 та 2017 роки (по 14 днів за кожний рік), виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення із списків особового складу у зв'язку зі звільненням з військової служби - 31 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 12 лютого 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 17 лютого 2020 року.
СуддяС.Є. Гаврилко