Справа № 282/135/20
Провадження № 2-а/282/4/20
14 лютого 2020 року смт.Любар
Любарський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого-судді: П.І. Гуцала
за участю секретаря судових засідань: І.В. Грушак
позивача: П.Ю. Плавуцького
відповідача: Н.Ю. Замули
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП № 2 Любарського відділення Бердичівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області капітана поліції Замула Наталії Юріївни про скасування постанови серії ДПО18 № 464960 від 31 січня 2020 року,-
Позивач зазначає, що 31.01.2020 року відносно нього на автодорозі Печанівка-Любар інспектором СРПП № 2 Любарського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області капітаном поліції Замулою Н.Ю., було складено постанову про те, що він керував автомобілем поза межами населеного пункту не увімкнувши ближнє світло фар, чим порушив вимоги п. 9.8 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. За дане правопорушення на позивача накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Позивач вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху та зміні його напрямку.
Вказаною статтею не передбачено відповідальність водія за не увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби.
Позивач також вказує, що його дії помилково були кваліфіковані поліцейським та безпідставно притягнуто до відповідальності саме за ч. 2 ст. 122 КУпАП, адже дана стаття не містить положення про відповідальність за не увімкнення ближнього світла фар у денну пору доби поза населеними пунктами. Вважає, що його дії слід було кваліфікувати за ст. 125 КУпАП.
На підставі вищевикладеного позивач просить визнати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності протиправною та скасувати її.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні. Зазначила, що постанова складено відповідно до вимог чинного законодавства.
Вислухавши пояснення сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31 січня 2020 року відповідачем, інспектором СРПП № 2 Любарського ВП капітаном поліції Замулою Наталією Юріївною складено постанову серії ДПО18 № 464960, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до змісту постанови, 31 січня 2020 року о 15 годині 10 хвилин на автомобільній дорозі Печанівка-Любар водій керував автомобілем ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 та порушив правила користування зовнішніми освітлювальними приладами, не ввімкнув ближнє світло фар поза населеним пунктом.
Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідальність за вказаною статтею настає за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до п.п. г) п. 9.1 Розділу 9 «Попереджувальні сигнали», Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, попереджувальними сигналами є увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби.
Відповідно до п. 9.8 Розділу 9 «Попереджувальні сигнали», Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Відповідно до п.п. а) п. 19.1 Розділу 19 «Користування зовнішніми світловими приладами», Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Згідно зазначених пунктів правил дорожнього руху попереджувальними сигналами є увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби і відповідно з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Правилами дорожнього руху також передбачено правила користування зовнішніми світловими приладами де зазначено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Відтак, відповідальність ОСОБА_1 , наставала б у разі не ввімкнення зовнішніх освітлювальних приладів (зокрема ближнє світло фар) у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається.
Формулювання ч. 2 ст. 122 КУпАП не передбачає настання відповідальності за не увімкнене ближнє світло фар поза межами населеного пункту з 1 жовтня по 1 травня.
Окрім того, у оскаржуваній постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення передбачене за ч. 2 ст. 122 КУпАП, однак у постанові не вказано, які саме правила дорожнього руху були порушені ОСОБА_1 .
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем ОСОБА_1 , правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідачем, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, факт порушення позивачем ОСОБА_1 дорожнього руху та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено. До оскаржуваної постанови жодних доказів вчинення правопорушення не додано.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є не доведеним.
В свою чергу, суд вважає, що вимога позивача про визнання протиправною постанови інспектора Замули Н.Ю., щодо притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності задоволенню не підлягає, оскільки суперечить правовим приписам ст. 286 КАС України, яка передбачає вичерпний перелік судових рішень за наслідками розгляду позовної заяви у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення за вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає до часткового задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 33, 140, 247, 258, 276, 283, 293 КУпАП, ст. 9, 72, 77, 121, 162, 229, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 464960 від 31 січня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП шляхом накладення грошового стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.
В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Любарський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду виготовлено 17 лютого 2020 року.
Суддя П.І. Гуцал