17 лютого 2020 року м. Житомир справа № 240/12126/19
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
6 грудня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, у якому просить:
- визнати протиправними дії ГУ Національної поліції в Житомирській області щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до підпункту 3 пункту 1 статті 97 Закону України №580-VIII від 2 липня 2015 року «Про Національну поліцію» (далі - Закон України «Про Національну поліцію») та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС від 11 січня 2016 року №4 у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до положень статей 97, 99 Закону України «Про Національну поліцію» і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11 січня 2016 року №4, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, що одержано під час безпосередньої участі в АТО. Проте у виплаті зазначеної допомоги відмовлено, оскільки відсутні підстави у пункті 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» у разі визначення інвалідності, що настала внаслідок захворювання, отриманого під час участі в АТО та пункту 8 Розділу IV Порядку №4 від 11 січня 2016 року. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають вимогам закону.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.
2 січня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов вх. №56/20. В якому відповідач проти задоволенні позовних вимог заперечував повністю та просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень пояснив, що позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням третьої та другої групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, ТАК, пов'язаного з проходженням служби в поліції. Оскільки під час повторного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 з 17 липня 2019 року встановлено ІІ групу інвалідності однак з іншої причини інвалідності, а саме: захворювання, ТАК, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції і забезпеченні її проведення, то у відповідача відсутні підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу, бо така причина інвалідності відсутня у пункті 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» у разі визначення інвалідності, що настала внаслідок захворювання, отриманого під час участі в АТО та пункту 8 Розділу IV Порядку №4 від 11 січня 2016 року.
10 січня 2020 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх. №564/20, у якій позивач зазначив, що лише органи ВЛК наділені виключними повноваженнями по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранення та інвалідності, а органи Національної поліції в разі незгоди з такими висновками мають право на оскарження таких висновків, і не наділені повноваженнями ставити під сумнів такі висновки. Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.
Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області та був звільнений з 13 червня 2018 наказом ГУНП в Житомирській області від 7 червня 2018 року №77 о/с за пунктом 2 частини 1 статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію».
Підставою звільнення позивача послугувало свідоцтво про хворобу ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» від 24 квітня 2018 року №102/8, у відповідності до якого ОСОБА_1 встановлено наступні висновки: захворювання ТАК, пов'язане з проходженням служби в поліції; не придатний до служби в поліції.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Обласної МСЕК серії 12 ААБ №101176 від 23 липня 2018 року ОСОБА_1 було встановлено III групу інвалідності з 22 червня 2018 року, причина інвалідності - захворювання ТАК, пов'язане з проходженням служби в поліції.
У зв'язку з встановленням III групи інвалідності ОСОБА_1 1 лютого 2019 року Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області було виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 123340,00 грн на підставі пункту 4 частини 1 статті 97, підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію» (затверджено висновок 3 вересня 2018 року).
Під час повторного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 з 22 січня 2019 року встановлено II групу інвалідності з причин захворювання отриманого під час проходження служби в поліції, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №100486 від 18 лютого 2019 року.
У зв'язку з встановленням II групи інвалідності ОСОБА_1 13 травня 2019 року Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області було виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 49500,00 грн (з урахуванням раніше виплаченої одноразової грошової допомоги разом 172890 грн), на підставі пункту 4 частини 1 статті 97, підпункту «б» пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію» (затверджено висновок 20 березня 2019 року).
Під час повторного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 з 17 липня 2019 року встановлено II групу інвалідності зі зміною причин встановлення інвалідності, а саме: захворювання ТАК, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції і забезпеченні її проведення, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №548879 від 29 липня 2019 року.
15 серпня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області із заявою та відповідним пакетом документів (надійшла на адресу ГУНП та зареєстрована 18 вересня 2019 року) про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням повторно II групи інвалідності внаслідок захворювання ТАК, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції і забезпеченні її проведення.
Листом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 27 вересня 2019 року №1197/29/105/05-2019 ОСОБА_1 повідомлено про розгляд його заяви та про відсутність правових підстав у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, виходячи з того, що у пункті 3 частини 1 статті 97 Закону відсутні підстави для отримання одноразової грошової допомоги у разі визначення інвалідності, що настала внаслідок захворювання, отриманого в антитерористичній операції, а з приводу пункту 4 частини 1 статті 97 Закону, то позивачу була виплачена одноразова грошова допомога у повному обсязі 172890 грн). Крім того відповідно до абзацу першого пункту 8 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затвердженого наказом МВС України від 11 січня 2016 року №4 (у редакції наказів МВС України від 21 вересня 2017 року №788 та від 5 квітня 2019 року №249, який набрав чинності 14 травня 2019 року) (далі - Порядок) поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Не погоджуючись з рішенням, прийнятим за результатами розгляду його заяви, позивач звернувся до суду, вважаючи дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області неправомірними.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України «Про Національну поліцію».
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11 січня 2016 року затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за №163/28293, який набрав чинності 29 лютого 2016 року (далі - Порядок №4).
Наказом МВС від 12 вересня 2016 року №916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Частиною 2 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» вказано, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (наказ МВС України від 11 січня 2016 року №4 «Про затвердження порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського»).
Статтею 99 Закону України «Про Національну поліцію», визначено розміри такої одноразової грошової допомоги. Зокрема, вказаною нормою Закону передбачено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату та визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4 частини 1, у разі встановлення інвалідності: III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату; у разі встановлення інвалідності: II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату (підпункти «б» та «в» пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію»).
ОСОБА_1 Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області 4 лютого 2019 року проведено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 123340,00 грн у зв'язку з установленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції (на підставі пункту 4 частини 1 статті 97, підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію») та 13 травня 2019 року проведено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 49550,00 грн у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції (на підставі пункту 4 частини 1 статті 97, підпункту «б» пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію»).
Під час повторного огляду МСЕК з 17 липня 2019 року встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції.
Позивач вважає, що у зв'язку зі зміною причин інвалідності з 17 липня 2019 року має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі встановленому підпунктом «б» пункту 3 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Вирішуючи спір суд зазначає, що пунктом 3 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» встановлені умови набуття права на виплату одноразової грошової допомоги.
Так, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
З наведеної норми вбачається, що законодавець розмежовує випадки отримання поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання повноважень та основних завдань поліції та під час участі в антитерористичній операції.
Для набуття права на одноразову грошову допомогу за пунктом 3 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» внаслідок участі в антитерористичній операції, поліцейський має отримати поранення (контузію, травму або каліцтво) пов'язане з участю в антитерористичній операції.
Під час повторного огляду МСЕК з 17 липня 2019 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.
Причина інвалідності, встановлена під час повторного огляду МСЕК з 17 липня 2019 року, а саме: захворювання, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції не є підставою для набуття права на одноразову грошову допомогу за пунктом 3 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки захворювання не є пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), що є умовою набуття права на одноразову грошову допомогу за пунктом 3 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Тому, правових підстав отримати одноразову грошову допомогу у розмірі визначеному підпунктом «б» пункту 3 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію» у позивача немає.
Позивач набув права на виплату одноразової грошової допомоги з інших підстав, а саме: за пунктом 4 частини 1 статті 97 (захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції), яке ним було реалізоване.
Повнота виплати одноразової грошової допомоги за пунктом 4 частини 1 статті 97 (захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції), підпунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію» позивачем не оспорюється та відповідно судом не розглядається.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Національної поліції України в Житомирській області стосовно відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, що одержано під час безпосередньої участі в АТО є правомірними, отже позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №823/1924/18 та від 22 січня 2019 року у справі №2340/2663/18 судом не приймаються до уваги, оскільки рішення у даних справах ухвалені за інших обставин.
Так, у наведених справах, відмова у виплаті одноразової грошової допомоги ґрунтувалася на тому, що причини звільнення (скорочення, та ін.) не відповідали причинам встановлення інвалідності (захворювання, пов'язаного з проходженням служби), у наведених справах суди відмовили у задоволенні позовних вимог. Правовідносини у наведених справах врегульовувалися пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» і саме у наведеному контексті судами зроблено висновок про те, що захворювання відноситься до підстав для набуття права на виплату одноразової грошової допомоги. Підстави для набуття права на виплату одноразової грошової допомоги за пунктом 3 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» судами у наведених справах не розглядалися.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає, що у зв'язку із відмовою у задоволенні позову судом не розглядається питання встановлення судового контролю.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі та відмову у задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (вул.Старий Бульвар, 5/37, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 40108625) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.М. Гурін