Справа № 277/1147/19
Номер рядка звіту 71
іменем України
"17" лютого 2020 р. смт Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області
в складі: головуючого - судді Греська В.А.
при секретарі с/з Сорока М.М.
з участю позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника служби у справах
дітей Ємільчинської РДА Помінчук О.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Ємільчине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи - служба у справах дітей Житомирської міської ради, служба у справах дітей Ємільчинської РДА, про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути з відповідача на її користь судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4200 грн.
Позивачка вимоги мотивує тим, що з 2010 року по 2017 рік спільно проживала з відповідачем, однак у зареєстрованому шлюбі не перебували. За час спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_4 , батьківство якого визнав відповідач.
З листопада 2017 року позивачка з відповідачем проживають окремо і з цього часу відповідач повністю ухилився від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Особистим життям сина не цікавиться, не виявляє бажання з ним спілкуватися, приймати участь у його фізичному, духовному та моральному розвитку. До органу опіки та піклування міської ради з питань призначення днів та годин зустрічей з сином ОСОБА_4 не звертався. Позивачка вважає, що є всі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дитини.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю позовних вимог, зазначивши, що в листопаді 2017 року він та позивачка почали проживати окремо. Син ОСОБА_4 залишився проживати разом з матір'ю ОСОБА_1 . З нього на користь позивачки на утримання сина стягуються аліменти, заборгованості по сплаті яких він не має. Проживаючи окремо, завжди телефонував позивачці, цікавився життям сина, спілкувався з ним. Через значну відстань та велику вартість квитків змоги приїжджати до сина ОСОБА_4 не мав. Натомість син ОСОБА_4 з травня по серпень включно 2019 року проживав у нього в смт Ємільчине. В цей час перебував на його утриманні. Позивачка вже понад півтора місяці не відповідає на його дзвінки, в зв'язку з чим він не може поспілкуватися з сином. Надані позивачкою довідки не є достатніми доказами його ухилення від виконання батьківських обов'язків по вихованню сина ОСОБА_4 . До органу опіки та піклування міської ради з питань призначення днів та годин зустрічей з сином ОСОБА_4 не звертався, оскільки він спілкувався з сином по телефону, син проживав у нього влітку, перешкод у спілкуванні з сином йому ніхто не чинив.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що з відповідачем не проживає з 2015 року, а з 2017 року відповідач взагалі дитини не бачив. Коли був у м. Житомирі не вважав за потрібне заїхати до дитини, і навіть не телефонував. Відповідач, як батько дитини, не грав з сином, не навчив його плавати, їздити на велосипеді. Життям сина не цікавиться. На даний час дитині повних сім років. Влітку 2019 року син ОСОБА_4 перебував у батька в смт Ємільчине, де йому, як він повідомив, було погано, оскільки на нього сварилися, кричали. В зв'язку з цим син здійснив втечу. Колишня свекруха ОСОБА_5 попросила її не приїжджати, оскільки вони запрошують до себе тільки своїх, а вони для них чужі. Син навчається в ЗОШ №6 м. Житомира в 2 класі. Гуртки не відвідує, оскільки потрібні кошти. 1100 грн. аліментів, які сплачує відповідач на утримання дитини, не вистачає. Будь-яку іншу допомогу відповідач не пропонував. Сама вона працює з 09 по 18 годину, отримує заробітну плату біля 8000 грн. Відповідач сина ОСОБА_4 в м. Житомирі не відвідував, перешкод у спілкуванні, побаченні з сином йому не чинила. Жодних подарунків відповідач сину не робив. Лише протягом останніх двох місяців не дозволяє відповідачу спілкуватися з сином, щоб не псувати останньому нерви. Під час спільного проживання відповідач вживав спиртні напої.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив суду, що в 2014 році помер його батько. Після цього захворіла мама, його бабі 86 років і він змушений був доглядати за ними та їздити з смт Ємільчине до м. Житомира і навпаки. В 2015 році періодично приїжджав до позивачки в м. Житомир. З 2017 року разом із сином та позивачкою не проживає, оскільки в останньої є старший син, який був у місцях позбавлення волі та звільнений від відбування покарання по амністії. Від сина він не відмовлявся. Син приїжджав до нього на літні канікули та перебував у нього з 25.05 по 15.08.2019 року. У цей час він його доглядав, давав все, що йому потрібно, дарував незначні подарунки. Бабуся готувала внуку пюре, котлети, відбивні, пекла пироги, давали йому овочі, фрукти. Він купував сину солодощі. На день народження завжди вітає свого сина і лише два останні роки не був на ньому присутнім. Позивачка просила його, щоб він вернувся в сім'ю та був охоронцем її сім'ї. Вважає, що позивачка бажає позбавити його батьківських прав, щоб повноцінно розпоряджатися життям сина, мати змогу продати квартиру, інші предмети, а так він їй буде заважати. Позивачка вже бажає виписати старшого сина з квартири і він не хотів би, щоб його дитина залишалася у такої мами. Переживає за сина в матеріальному плані. В серпні 2019 року, коли позивачка забирала від нього дитину, пропонувала йому переїхати в м. Житомир, купити нову квартиру та перейти у неї жити, а старшого сина залишити без квартири. Зазначив, що він не є власником квартири і його матеріальні права, на відміну від сина, не зачіпаються. Коли перебував у м. Житомирі за станом здоров'я не міг побачитися з сином, а також через те, що позивачка налаштувала проти нього дитину, з якою він не спілкується 1,5 місяця, і розуміючи це не хотів нервувати сина. Як навчається син у школі знав лише зі слів позивачки, а також з інформації, яку отримував у групі «Вайбер», де спілкувалися батьки і вчителі. Коли в групі писали про необхідність здати кошти на зошити чи одяг, надавав їх позивачці поза межами сплати аліментів. На даний час позивачка виключила його з даної групи.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила суду, що вона проживає разом із дочкою ОСОБА_8 та внуком, окремо від дочки ОСОБА_1 , яку часто відвідує. Відповідач та дочка ОСОБА_1 проживали разом біля 9 років. Коли приходила до них, то бачила, що відповідач був у нетверезому стані, завжди лежав на дивані та дивився телевізор. В квартирі ремонту не допомагав робити, ніякої участі у вихованні сина не приймав. Вважає, що сину такий батько не потрібний. Дитина постійно перебуває у дочки, один раз була у відповідача. Перебуваючи у м. Житомирі відповідач не зайшов до сина в школу, не поцікавився його навчанням. Відповідач не навідував сина, не був присутнім на його першому дзвонику, як в першому так і в другому класі. На день народження вітав сина по телефону, однак до нього не приїжджав, не грав з ним, подарунки, гроші не дарував та не передавав йому. Кожні вихідні дочка з сином приходить до неї і вона допомагає доглядати внука.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що позивачка проживає разом з сином. Її чоловік (співмешканець) з ними не проживає, участі у вихованні сина не приймає. Вона з позивачкою спілкується постійно, відвідує кожні вихідні. Син позивачки ОСОБА_4 має повних сім років, навчається в другому класі. Відповідача раніше бачила дуже рідко. На даний час років чотири його не бачила. ОСОБА_4 про свого тата нічого не говорить. Відповідач не приїжджав на день народження сина, на Новий Рік, кошти йому не надавав. День народження сина проводили у вузькому колі сім'ї, без батька. Сторони спілкувалися біля п'яти років, а з часу народження дитини проживали разом біля двох з половиною років, оскільки то розходилися, то сходилися, проживали разом не постійно.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що знайомий зі сторонами, був у них в гостях. Коли сторони проживали разом, відповідач приймав участь у вихованні сина. Зазначив, що є хрещеним батьком ОСОБА_4 , якого похрестив у 2017 році. Коли відповідач виїхав з м. Житомира, то в 2017 чи 2018 році один раз зустрівся з ним і він ночував у нього вдома. При зустрічі перебував у п'яному вигляді. До похресника кожного року приходить на день народження і подарунків від батька він не бачив. З похресником спілкується і він до нього тягнеться. Дитина потребує батьківської уваги. Відповідач на протязі двох місяців телефонував йому, питав за сина. Про ОСОБА_4 запитував у позивачки та повідомляв про це відповідача. Відповідач телефонував дуже рідко і цікавився життям сина. Повідомляв, що не може додзвонитися до позивачки. З розмови з позивачкою йому відомо, що ОСОБА_4 перебував в смт Ємільчине.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показала, що позивачку знає давно. Сторони перебували у неї в гостях два рази, перший раз ще до народження їхнього спільного сина ОСОБА_4 . В гостях у сторін не була, так як її ніхто не запрошував. Зі слів позивачки їй відомо, що в будинку був безлад, відповідач валявся п'яний. В гостях у позивачки була тільки після того як відповідач виїхав. Від позивачки ні разу не чула, щоб чоловік взяв дитину і вийшов з нею погуляти в парк. Весь час з дитиною гуляла тільки позивачка і приходили до неї в гості тільки вдвох. Коли бачила відповідача, питання батьківства не обговорювали, розмовляли на побутові теми. Відповідач вів себе адекватно.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні суду пояснив, що він з позивачкою є друзями біля 3-4 років. З відповідачем не знайомий. Відомо, що позивачка має двох синів. Зі слів позивачки, батько не допомагає сину ОСОБА_4 ні фінансово, ні морально. Вихованням сина займається мама і він сам це бачить, оскільки допомагає позивачці робити в квартирі дрібний ремонт. При розмові ОСОБА_4 розповідав йому, що на день ОСОБА_4 батько не передав йому навіть коробку цукерок. Позивачка говорила, що відповідач вітав сина з днем ОСОБА_4 по телефону.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що сторони вже два роки не проживають разом. Внук влітку приїжджав до них і вона разом з відповідачем, який є батьком дитини, доглядали його. Внук знаходився у них вдома як на відпочинку. Батько на нього не кричав, не підвищував голосу і не бив. Внук дуже добре проводив у них час. Читав букваря, розмальовував, катався на велосипеді, якого йому спеціально переробили під нього. ОСОБА_4 не скаржився на їжу і його мама, коли привезла сина, нічого не повідомляла про його дієту. Відповідач ніде офіційно не працює і великих подарунків сину не робив, купував йому цукерки, солодощі, ручки, олівці, шапочку, з одягу більше нічого не купував. Була хвора баба і багато коштів витрачали на її лікування. Відповідач сплачував і на даний час сплачує аліменти. Коли внук перебував у них, в смт Ємільчине приїжджала позивачка, яка з'ясовувала відносини з відповідачем. Позивачка приїжджаючи, привозила цукерки, печиво, масло, ковбасу. Коли сторони проживали разом, дитина також у них була. Вважає, що якби дитині у них було погано, то позивачка б забрала її вже на другий день.
Представник служби у справах дітей Ємільчинської РДА в судовому засіданні суду пояснила, що підстави для позбавлення батьківських прав відповідача відносно його сина ОСОБА_4 , 2012 р. н., відсутні.
Представник служби у справах дітей Житомирської міської ради в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій просив провести судове засідання без його участі, та долучити до матеріалів справи рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради №138 від 05.02.2020 року «Про затвердження висновку щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 »
Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, докази і пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З довідок служби у справах дітей Житомирської міської ради №851/2 від 17.08.2018 року та №841/2 від 21.07.2019 року слідує, що ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1 . Має на утриманні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Батько, ОСОБА_3 , проживає окремо. До органу опіки та піклування міської ради з питань призначення днів та годин зустрічей з дитиною не звертався.
Згідно листа Житомирського дошкільного навчального закладу №45 від 15.08.2018 року, адресованого заступнику начальника служби у справах дітей Житомирської міської ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує дошкільний навчальний заклад №45 з лютого 2014 року. Дитина проживає з мамою. За час перебування дитини в дошкільному закладі батько хлопчика ОСОБА_3 приходив до закладу декілька разів, але останні два роки взагалі не відвідував заклад та заходи, які були організовані для батьків вихованців. Вихованням дитини займається мама ОСОБА_1 Для дитини створені задовільні умови для проживання, він забезпечений всім необхідним для росту і розвитку.
Відповідно до довідки загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №6 ім. В.Г. Короленка м. Житомира №537 від 18.10.2019 року вихованням ОСОБА_4 займається мати ОСОБА_1 , яка відвідує батьківські збори, бере участь у житті школи, цікавиться шкільними успіхами дитини та піклується про її психологічний стан. Про батька ОСОБА_3 нічого не відомо, оскільки він батьківські збори не відвідує і в школі за час навчання дитини не з'являвся.
Згідно довідки Ємільчинського РВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області №669 від 22.11.2019 року ОСОБА_3 заборгованості по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 не має.
Відповідно до ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради, затвердженого рішенням Житомирської міської ради №138 від 05.02.2020 року, виконавчий комітет Житомирської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в зв'язку з відсутністю підстав позбавлення батьківських прав, передбачених ст. 164 СК України, а також приймаючи до уваги інтереси дитини.
Зі змісту даного висновку слідує, що 21.01.2020 року на засіданні комісії з питань захисту дитини було заслухано малолітнього ОСОБА_4 , який пояснив, що батько недостатньо приділяє уваги його вихованню, дуже рідко зустрічається з ним.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Ємільчинської РДА №73 від 11.02.2020 року з метою забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів дитини орган опіки та піклування Ємільчинської РДА вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , 2012 р. н.
Зі змісту даного висновку слідує, що працівниками служби проведено обстеження житлово-побутових умов проживання родини ОСОБА_3 , де з травня 2019 року по серпень 2019 року проживала малолітня дитина ОСОБА_4 , 2012 р. н. Будинок складається з 5 кімнат, в усіх кімнатах наявні необхідні меблі та побутова техніка. В кімнатах чисто та затишно. Санітарний стан житла задовільний. Продуктами харчування родина забезпечена. Сім'я користується земельною ділянкою, веде підсобне господарство. Проживаючи разом з батьком та бабусею дитина мала окрему умебльовану кімнату, іграшки та належні розвиваючі матеріали та канцелярські вироби. До служби у справах дітей Ємільчинської РДА повідомлень та звернень щодо неналежного виконання батьківських обов'язків ОСОБА_3 не надходило.
В судовому засіданні судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, не спілкується чи не бажає спілкуватися з сином ОСОБА_4 та брати участь в його вихованні, натомість установлено, що сторони разом не проживають і їх син ОСОБА_4 влітку 2019 року проживав разом з батьком в смт Ємільчине, перебував на його утриманні. Відповідач, проживаючи окремо від сина ОСОБА_4 , по мірі можливості спілкується з ним, цікавиться його життям.
За таких обставин суд не вбачає в діянні відповідача ухилення від виконання ним батьківських обов'язків відносно свого сина ОСОБА_4 , оскільки по мірі можливості спілкується з сином, приділяє йому увагу, однак на даний час позивачка чинить перешкоди у спілкуванні з сином, про що вона сама зазначила в судовому засіданні. Відповідач бере участь в утриманні дитини шляхом сплати аліментів, по яких заборгованості не має.
Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи .
Ст. 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивачкою не надано достовірних та достатніх доказів ухилення відповідача від покладених на нього батьківських обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі наведеного, ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», керуючись ст.ст. 12, 13, 79, 80, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 150, 155, 164-167 СК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнення з відповідача на її користь судового збору в сумі 768 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4200 грн. - відмовити за безпідставністю позовних вимог.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя /підпис/
Копія вірна:
Суддя: В. А. Гресько