Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 лютого 2020 р. Справа№200/13873/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій щодо не зарахування при призначенні пенсії до страхового стажу періоду роботи та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він 04.09.2018 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, разом з якою подав необхідний пакет документів. Проте відповідач своїм рішенням від 25.09.2018 року відмовив в призначені пенсії з посиланням на відсутність необхідного 25-річного стажу, не зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 22.12.1987 року по 09.07.1999 року у колгоспі «Рассвет» з підстав розбіжності даних про підприємство на печатці при звільнені з назвою підприємства при прийомі на роботу. Не погодившись із вказаним рішенням позивач зазначив, що, на момент внесення записів в трудову книжку колгоспника діяли «Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників», затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, за правилами якого трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу, записи в трудовій книжці завіряються підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженою правлінням колгоспу особою та печаткою, тобто внесення відомостей про реорганізацію окремим записом згідно цих положень не передбачено. Оскільки в трудовій книжці позивача маються відповідні записи про роботу в спірний період, ОСОБА_1 вважає, що дії відповідача є незаконними, оскільки вони порушують його конституційне право на пенсійне забезпечення, на підставі чого просив:
- визнати неправомірними дії Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи в колгоспі «Рассвет» Ясинуватського району Донецької області з 22.12.1987 року по 09.07.1999 року при призначені пенсії за віком;
- зобов'язати Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу періоди роботи в колгоспі «Рассвет» Ясинуватського району Донецької області з 22.12.1987 року по 09.07.1999 року при призначені пенсії за віком, з моменту звернення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року поновлено строк звернення до суду та відкрито спрощене позовне провадження по справі, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивач дійсно 04.09.2018 року звертався із заявою № 910 про призначення пенсії за віком за нормами статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача з 22.12.1987 року по 09.07.1999 року у колгоспі «Рассвет» з підстав розбіжності даних про підприємство на печатці при звільнені з назвою підприємства при прийомі на роботу, оскільки приймає на роботу колгосп «Рассвет», а звільняє КСП «Рассвет».
На запит до архівного відділу Ясинуватської райдержадміністрації для отримання довідки про періоди роботи ОСОБА_1 в період з 22.12.1987 року по 09.07.1999 року у колгоспі «Рассвет», отримана відповідь про неможливість її надання, у зв'язку з тим, що всі документи залишились у м. Ясинувата, на тимчасово непідконтрольній українській владі території.
Відповідно до наданих документів, страховий стаж позивача склав 24 роки 1 місяць 8 днів, коли на час звернення заявнику необхідно мати 25 років.
За таких обставин позивачу відмовлено в призначені пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
З наведених підстав відповідач вважає що діяв в межах існуючого законодавства та просив у задоволенні позову відмовити.
З'ясовуючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, судом встановлено таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 .
04.09.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою № 910 про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.71). Рішенням від 25.09.2018 року № 152 позивачу відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки не зараховано період роботи з 22.12.1987 року по 09.07.1999 року у колгоспі «Рассвет» (а.с.13-14, 89-90).
Правовою підставою у рішенні відповідача вказано лише Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині необхідності наявності страхового стажу не менше 25 років. Інших норм, які було порушено при підрахунку стажу рішення № 152 від 25.09.2018 року не містить.
Згідно з відомостями трудової книжки колгоспника від 11.01.1988 року серії НОМЕР_3 позивач набув членство в колгоспі «Рассвет» з 22.12.1987 року, працюючи на відгодівлі молодняка великої рогатої худоби та електромонтером, а виведений з членів КСП «Рассвет» 09.07.1999 року, згідно із заявою про звільнення за власним бажанням (а.с.7-8).
Зазначені записи в трудовій книжці містять відповідні посилання на номери наказів, печатку підприємства та підписи відповідальної особи.
На запит Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області архівний відділ Ясинуватської райдержадміністрації надав відповідь за № 5174/03 від 07.09.2018 року про неможливість надання архівної довідки відносно ОСОБА_1 , 1958 року народження, про роботу в період з 22.12.1987 року по 09.07.1999 року у колгоспі «Рассвет», оскільки в зв'язку з виконанням постанови Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2017 року про переміщення деяких райдержадміністрацій та їх структурних підрозділів, проведена реєстрація зміни місцезнаходження архіву за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, вул. Заводська, 2, однак всі документи архіву залишились у м. Ясинувата, на тимчасово непідконтрольній українській владі території (а.с.88).
Надаючи правову оцінку спірним відносинам з урахуванням наданих суду доказів, суд зазначає про таке.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Стосовно правового регулювання спірних відносин суд вказує, що абзацом першим частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) визначено, що страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менші ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до приписів частини 4 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
При обчисленні страхового стажу позивача, до складу якого входять періоди роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV, а саме положеннями Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ).
Так, згідно з вимогами статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закон №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до пунктів 1.6, 1.7 якого, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Розділом 2 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Суд також зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми «Основного положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників», затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, які чинні на час розгляду справи (далі - Основні положення) та підлягають застосуванню на підставі постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року N 1545-XII, як такі, що не суперечать Конституції та законом України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).
Згідно з пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тобто, самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису (або печатки підприємства), не передбачено.
Суд також погоджується з доводами позивача про те, що Основними положеннями не передбачено внесення відомостей про реорганізацію окремим записом.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Оскільки окрім норм, які було порушено при підрахунку стажу рішення № 152 від 25.09.2018 року, про відмову в призначені пенсії, вказано лише Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині необхідності наявності страхового стажу не менше 25 років, відповідач, приймаючи спірне рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Вказану позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, в якій записи про прийняття та звільнення з роботи позивача засвідчено печатками підприємств та підписами відповідальних осіб, неточності, що містяться в трудовій книжці позивача не можуть бути підставою для обмеження в реалізації конституційного права особи на соціальний захист. Оскільки інших можливостей підтвердження спірного трудовий стажу не існує, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував належними та допустимими доказами відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 22.12.1987 року по 09.07.1999 року у колгоспі «Рассвет». В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки про заробітну плату, у зв'язку з знаходженням установи, що її видала на території, непідконтрольній Українській владі.
Водночас, суд враховує, що вчинення оскаржених дій супроводжувалось прийняттям з боку Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в межах наявної в нього компетенції відповідного рішення від 25.09.2018 року № 152, яке безпосередньо стосується прав та інтересів позивача, на захист яких заявлений позов у цій адміністративній справі.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Оскільки судом не встановлено певних дій відповідача, які б мали самостійні правові наслідки щодо порушення прав, свобод чи інтересів позивача, належним способом захисту порушеного права є скасування протиправного рішення відповідача.
З наведених підстав суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав та інтересів позивача, на захист яких заявлений адміністративний позов. Тому рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25.09.2018 року № 152 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, суд не може підміняти орган Пенсійного фонду, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, втручатися в дискреційні повноваження цього органу та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнати протиправним та скасування рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25.09.2018 року № 152 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву № 910 від 04.09.2018 року про призначення пенсії позивачу з урахуванням викладених в судовому рішенні висновків
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., наведена сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, м-н Гідростроітелей, 12, код ЄДРПОУ 37544393) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25.09.2018 року № 152 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Зобов'язати Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву № 910 від 04.09.2018 року про призначення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з урахуванням викладених в судовому рішенні висновків щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 22.12.1987 року по 09.07.1999 року у колгоспі «Рассвет» Ясинуватського району Донецької області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, м-н Гідростроітелей, 12, код ЄДРПОУ 37544393) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 лютого 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Г.А. Чекменьов