Справа № 290/58/19
Провадження № 1-кп/273/14/20
17 лютого 2020 року Баранівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пилипо-Кошара, Романівського району, Житомирської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, з середньою спеціальною освітою, раніше судимого:
13.08.2019 року Романівським райсудом за ч. 2 ст. 185, ст. 75 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,-
08.09.2018 року близько 17 години, перебуваючи в салоні власного автомобіля марки ВАЗ-2108, державний номерний знак НОМЕР_1 , та знаходився по вул. Центральній в смт. Миропіль Романівського району Житомирської області, виявив на панелі мобільний телефон марки «Pixus Raze», який належить ОСОБА_5 та вирішив його умисно таємно викрасти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з метою особистого збагачення, ОСОБА_4 , скориставшись відсутністю власника, впевнившись що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і вони залишаються непоміченими, шляхом вільного доступу з панелі власного автомобіля марки ВАЗ-2108, державний номерний знак НОМЕР_1 , таємно-викрав мобільний телефон марки «Pixus Raze» вартістю 1272 грн. 75 коп. з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 25 грн. та картою пам'яті об'ємом на 16 Гб вартістю 150 грн.
ОСОБА_4 з викраденим майном залишив місце вчинення злочину та у подальшому розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на суму 1447 гривень 75 копійок.
У судовому засіданні обвинувачений провину у вчиненому не визнав, від показів відмовився.
Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:
протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 02.10.2018 згідно якого було прийнято заяву від ОСОБА_5 про крадіжку мобільного телефону (а.с. 175);
протоколом огляду місця події від 12.11.2018 згідно якого було огляд проводився у службовому кабінеті № 25 де громадянин ОСОБА_6 добровільно видав мобільний телефон марки «Pixus Rizze» (а.с. 177 - 179);
протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.11.2018 згідно якого свідок ОСОБА_6 впізнав особу під № 4, зображену на фотознімку (а.с. 180, 181);
протоколом пред'явлення особи для впізнання від 25.11.2018 згідно якого свідок ОСОБА_7 на фотознімках впізнав особу під номером 2 (а.с. 183, 184);
постановою про визнання речовими доказами в даному кримінальному провадженні мобільного телефону марки «Pixus Raze» (186);
висновком експерта №2347/18-25 від 03.12.2018 згідно якого ринкова вартість представленого на дослідження мобільного телефону, назва торгівельної марки фірми виробника разом з назвою лінійки смартфонів Pixus Raze 2/16 GВ Cerry Вlack», перший ідентифікаційний електронний сервісний номер (ІМЕІ): НОМЕР_2 , другий ідентифікаційний електронний сервісний номер (ІМЕІ): НОМЕР_3 , країна виробник Китай; пластиково-скляний корпус виробу пофарбований в темно-вишневий та чорний кольори, станом на момент вчинення даного кримінального правопорушення 08.09.2018, складала 1 272 грн 75 коп. (а.с.191-195);
Крім того, вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України підтверджуються показами потерпілої та свідків допитаних судом, зокрема:
потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що вони з її співмешканцем, сином та братом їздили у с. Вільху. Возив їх ОСОБА_4 Повертаючись у Миропіль, вони зупинились по дорозі біля бесідки, аби пообідати. Це було десь о 16 год дня. Після того, збираючи речі та в послідуючому, сідаючи в автомобіль вона перевірила наявність телефону за проханням свого брата. В той момент телефон був у неї. По приїзду в ОСОБА_8 вона, її син та співмешканець вишли з автомобіля, а обвинувачений та її брат поїхали далі. Через п'ять хвилин вона виявила відсутність телефону. Телефонувала хлопцям, але ніхто не відповідав. Вранці ОСОБА_9 приїхав, але телефону в нього не було, більш того, він не визнавав своєї вини в його зникненні. Просила не притягувати до відповідальності ОСОБА_4 , так як працівники поліції телефон їй повернули, а претензій до обвинуваченого не має;
свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що він з друзями у вересні 2018 року з м.Житомира приїхали відпочивати в Полонне у кафе-бар «Піраміда». Вийшли на вулицю десь близько о півночі аби покурити, в цей момент до них підійшла особа схожа на обвинуваченого та запропонувала мобільний телефон за 1000 грн. Так як той був побитий, зійшлись на ціні у 700 грн. Згодом йому стало відомо від працівників поліції про те, що телефон крадений. У відділку поліції спочатку надав прикмети, а потім взнав обвинуваченого на фото;
свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що він з друзями у вересні - жовтні 2018 року відпочивали в Полонному у кафе-барі «Піраміда». Вийшли на вулицю десь близько о півночі аби покурити, в цей момент до них підійшов обвинувачений ОСОБА_4 та запропонував купити телефон за 1000 грн. ОСОБА_6 позичивши у нього частину коштів придбав вказаний телефон. До цього моменту обвинуваченого він не знав. У відділку поліції по фотознімках взнав обвинуваченого;
в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що влітку вони їздили автомобілем на кладовище у с. Вільху, водієм був ОСОБА_4 , з ними була потерпіла ОСОБА_5 та брат потерпілої ОСОБА_11 . Також, всі разом їхали з кладовища в м. Миропіль, де він та ОСОБА_5 вийшли з авто щоб зняти кошти з банківської картки, а ОСОБА_11 та ОСОБА_4 поїхали далі. Вийшовши з автомобіля вони виявили відсутність телефону, через півгодини зупинили перехожого, який зателефонував на номер що був закріплений за телефоном ОСОБА_5 , спершу ніхто не відповідав, а згод і взагалі був вимкнений. Тоді у ОСОБА_12 та ОСОБА_13 телефону не було, щоб позвонити їм там повідомити про зниклий телефон. У період коли вони їхали в авто, він сидів попереду, а ОСОБА_5 та ОСОБА_11 були позаду, телефон був в останнього, вони слухали на ньому музику в дорозі. На наступний день до нього приїхав ОСОБА_4 , який повідомив, що телефон він не брав та не бачив. ОСОБА_11 до дому до нього повернувся через три-чотири дні, де був не пояснював. На запитання потерпілої ОСОБА_11 повідомив, що телефон забрав ОСОБА_4 ;
в судовому засіданні ОСОБА_11 повідомив, що вони їздили автомобілем на кладовище у с. Вільху, водієм був ОСОБА_4 , з ним була потерпіла ОСОБА_5 , яка повністю розраховувалася за поїздку, її син та її співмешканець ОСОБА_10 Повертаючись додому вони зупинилися поїсти, зайшли в бесідку, випивали, слухали музику на телефоні потерпілої. У якийсь момент вони всі відійшли, а ОСОБА_4 лишився слухати музику, після повернення вони зібралися, сіли у авто і поїхали. Під час поїздки в авто до м.Мирополя вони музику на телефоні не слухали, тому не знає чи був у той момент телефон з ними. Сестра ОСОБА_5 з племінником та ОСОБА_10 вийшли в м.Мирополі щоб піти до магазину, а він поїхав із ОСОБА_4 , який відвіз його до свого друга ОСОБА_14 , а сам поїхав додому переодягтися, щоб далі поїхати до своєї дівчини. Вранці ОСОБА_4 повернувся, вони поїхали на заправку, заправилися, потім повернулися до друга ОСОБА_4 , випили спиртних напоїв, у якийсь момент ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_15 сказала йому, що пропав телефон. Наступного дня вони поїхали до сестри додому шукати телефон. Також говорив сестрі щоб вона повідомила про зникнення телефону поліцію, адже спершу у зникненні телефону вона звинуватила його.
Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, що встановлено ст. 22 КПК України.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.
За клопотанням обвинуваченого було відкрито стороні обвинувачення та допитано свідка ОСОБА_16 , який в своїх показах зазначив, що добре пам'ятає коли до нього приїхав додому ОСОБА_12 та ОСОБА_17 , це був вересень 2018 року. ОСОБА_12 - це його сусід та товариш, з яким у нього немає неприязних стосунків. А ОСОБА_18 перший раз бачив, який повідомив, що він є сирота та попросив пожити у нього. Протягом приблизно трьох днів він з ОСОБА_19 допомагали по господарству сусідці, за що отримали кошти та витрачали на спиртні напої. За весь цей період бачив у ОСОБА_13 телефон, але точно не пам'ятає який саме, можливо сенсорний, яким він користувався та ще потім просив зарядку. ОСОБА_4 коли привіз ОСОБА_18 , то більше його в той період не бачив, а ОСОБА_17 до кінця третього дня десь зник. Також повідомив, що ОСОБА_4 не викрадав телефон та цього не міг зробити, бо може купити собі кращий телефон, бо працює.
До показів свідка ОСОБА_16 , суд ставиться критично, оскільки вони спростовуються показами інших свідків, а також переліченими вище доказами, які у своїй сукупності є послідовними, логічними та узгоджуються між собою. Також, суд враховує те, що даний свідок товариш обвинуваченого та раніше разом з ним притягувалися до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік.
Суд бере до уваги покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які у судовому засіданні впізнали обвинуваченого, який продав їм мобільний телефон.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку учасників кримінального провадження, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях викладених у п.45 рішення у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне - 17.06.2011 року) та в п.150 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року (остаточне - 21.07.2011 року), в яких зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).
Оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується, поза розумним сумнівом, комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.
Дослідивши, оцінивши та проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд, прийшов до висновку, що обвинувачений дійсно своїми діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 185 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, а також, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.
Обставинами, які згідно ст.66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_4 не встановлено.
Обставин, які згідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , в ході досудового розслідування не встановлено.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує досудову доповідь органу пробації, згідно якої оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та ризики небезпеки для суспільства оцінюються середній (а.с. 54, 55).
Крім того, суд бере до уваги характерезуючи дані щодо обвинуваченого, так, зокрема згідно довідки-характеристики від 25.09.2018 за місцем проживання зарекомендував себе з негативної сторони, веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями
Отже, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, обставини вчиненого та його наслідки, особу обвинуваченого, який раніше судимий, вину не визнав, відсутність обставин, що обтяжують або пом'якшують покарання, має негативну характеристику, думку потерпілої, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у межах, встановленої санкцією ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді громадських робіт.
Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів "рівних можливостей" та "справедливого судового розгляду", встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Арешт на майно ОСОБА_4 не накладався.
Речовими доказами у кримінальному провадженні визнано мобільний телефон марки «Pixus Raze» який повернуто власнику для відповідального зберігання, суд у відповідності ст. 100 КПК України залишає у його власності.
Судові витрати у кримінальному провадженні становлять 1 430 грн. - за проведення судової товарознавчої експертизи, суд стягує з ОСОБА_4 .
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 суд не обирає.
Керуючись ст. 371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185 КК України, та призначити покарання у виді громадських робіт строком 200 (двісті) годин.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Речові докази-мобільний телефон марки «Pixus Raze», який повернуто власнику для відповідального зберігання - залишити у його власності.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати, які становлять 1 430 грн. - за проведення товарознавчої експертизи (р/р 31250231109135, одержувач УДКСУ у м. Києві, банк одержувача: казначейство України, МФО 820172, код класифікації доходів: 02883096)
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження можуть отримати копію вироку в суді.
Суддя: ОСОБА_1