Справа №: 291/1607/19
Провадження № 1-кп/272/99/20
10 лютого 2020 року
Андрушівський районний суд Житомирської області в складі :
головуючої -судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 , потерпілого - ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Андрушівка кримінальне провадження № 12019060290000273 по обвинуваченню
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Анастасіївка, Хабаровсського району,
Хабаровської області, РФ, українця, громадянина України, з середньою освітою,
непрацюючого, не одруженого, на утриманні двоє
неповнолітніх дітей,
проживаючого:
АДРЕСА_1 , не судимого в силу 89 КК України,
за ст.. 357 ч.1, ст. 185 ч.1 КК України,-
Згідно обвинувального акту і наданої угоди про примирення від 28 листопада 2019 року ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.357, ч.1 ст. 185 КК України, за наступних обставин.
ОСОБА_6 31.10.2019 близько 09 години 30 хвилин (точний час не встановлено) перебував в середині житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., що належить ОСОБА_7 , де в одній із кімнат на столі помітив пенсійну банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 , яка відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст.1, п.15.2 ст.15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч.4 ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є офіційним документом.
В цей же день, час та в цьому ж місці в ОСОБА_6 виник умисел на таємне викрадення вищевказаної пенсійної банківської картки. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_6 діючи умисно з корисливим мотивом, скориставшись відсутністю стороннього нагляду, а також те, що власник банківської картки помер, таємно, шляхом викрадення незаконно заволодів вищевказаною банківською карткою, якою в подальшому розпорядився на власний розсуд.
Крім цього, 31.10.2019 року близько 10 год. ОСОБА_6 дізнавшись РIN-код до раніше викраденої ним пенсійної банківської картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , належної ОСОБА_7 , таємно з корисливих мотивів в банкоматі АТ «Ощадбанк» розташованого по вул. Бірюкова, 13, в смт. Ружин, Житомирської області, викрав з банківського рахунку покійного ОСОБА_7 кошти на загальну суму 6300 грн. Вказані грошові кошти ОСОБА_6 використав на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальної шкоди на вказану суму.
Як вбачається з обвинувального акту та угоди про примирення ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 357, ч.1 ст. 185 КК України, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину. ОСОБА_4 також погодився із потерпілою на призначення йому покарання за ч.1 ст. 357 КК України-1 року обмеження волі; за ч.1 ст. 185 КК України - 1 року 3 місяців позбавлення волі; на підставі ст.. 70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання за сукупність злочинів - 1року 3 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України.
Також, у даній угоді зазначено роз'яснення обвинуваченому наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки її невиконання, передбачені ст. 473 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 суду пояснив, що він підтримує укладену між ним та потерпілою угоду про примирення, вину визнає в повному обсязі, з узгодженою мірою покарання згоден, угода є добровільною, він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. 4 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, які йому були роз'яснені прокурором та судом.
Потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що вона підтримує укладену між нею та обвинуваченим угоду про примирення, заподіяна шкода відшкодована в повному обсязі, з узгодженою мірою покарання згодна, угода є добровільною, вона цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. 4 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, які були роз'яснені судом.
Суд, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши в обвинувачуваного повне порозуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які б примусили ОСОБА_4 та ОСОБА_9 погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого щодо ОСОБА_4 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про примирення, дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення. При цьому суд виходить з наступного.
Так, злочини, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , згідно ст. 12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості, оскільки санкція ч.1 ст.357 КК України передбачає покарання у виді обмежеення волі на строк до 3-х років, а за ст. 185 ч.1 КК України злочином середньої тяжкості оскільки санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.
Відповідно до ч.4 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні у провадженні щодо злочинів невеликої та середньої тяжкості.
Угода за змістом укладена відповідно до ст.472 КПК України і має усі необхідні реквізити та відомості, у т.ч. стосовно міри та виду узгодженого між сторонами покарання та наслідків невиконання угоди.
Прокурор у судовому засіданні підтримав угоду та просив затвердити, так як угода відповідає вимогам кримінального та кримінально-процесуального законодавства.
Враховуючи, що укладена між потерпілою та обвинуваченим угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 357, ч. 1 ст. 185 КК України кваліфіковано вірно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для примирення наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, і обставини, які пом'якшують покарання, а саме, щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Запобіжний захід до набранням вироку законної сили залишити попередній у вигляді особистого зобов'язання.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Судові витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,-
Угоду від 28 листопада 2019 року по кримінальному провадженню № 12019060290000273 між потерпілою ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 про примирення - затвердити.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України та призначити узгоджене покарання:
-за ч.1 ст. 185 КК України - 1 (один) рік 3 місяці позбавлення волі;
-за ч.1 ст. 357 КК України-1 (один) рік обмеження волі;
На підставі ст.. 70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання - 1 (один) рік 3 місяці позбавлення волі.
Застосувати ст. 75 КК України і звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік. На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання, періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до набранням вироку законної сили залишити без змін.
Речові докази: банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 ; CD-R диск з написом «справа 291/1541/19 фото АТМ»-залишити на зберігання в матеріалах кримінального провадження.
На вирок сторонами може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Андрушівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, але лише у випадках, встановлених ст.ст.473, 394 КПК України.
Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя: ОСОБА_1