17 лютого 2020 року Справа № 160/1385/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ «Фінансова компанія управління активами», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання протиправною та скасування постанови, -
04.02.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця виконавчого округу Київської області - Говорова Павла Володимировича ВП №60488412 від 04.11.2019 року;
- стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. та витрати на надання правничої допомоги 600,00 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 17.02.2020 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, даною ухвалою залучено до участі у розгляді справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ «Фінансова компанія управління активами», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву, разом з копіями матеріалів виконавчого провадження до 17.02.2020 року, а третім особам - пояснень на адміністративний позов.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження було порушено вимоги ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», та, всупереч законодавства, не взято до уваги, що боржник зареєстрований та мешкає у Дніпропетровській області, майна не території м. Бровари Київської області не має, ні коли не мешкала та не працювала. Отже, виконавче провадження відкрито незаконно та прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження має бути визнана протиправною та скасована.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Треті особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи письмові пояснення до суду не надали.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 04.11.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №60488412 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про примусове виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., за №5469 від 20.09.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 коштів у сумі 5 649,66 грн.
У постанові про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2019 року зазначено, що адреса проживання боржника: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією паспорту, наявного в матеріалах справи.
Також, ОСОБА_1 працює та отримує дохід у Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат»., що знаходиться за адресою: 51925, Дніпропетровська обл., місто Кам'янське (Дніпродзержинськ), вул. Соборна, буд. 18-Б.
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2019 року.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 ст. 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом приписів п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 23 Закону №1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 ст. 25 Закону №1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону №1403-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з ч. 3 ст. 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Частиною 2 ст. 24 Закону №1403-VIII перебачено, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Згідно ч. 4 ст. 24 Закону №1404-VIII, виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Частиною 5 ст. 24 Закону №1404-VIII визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч. 3 ст. 26 Закону №1404-VIII).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII).
Під час розгляду справи судом встановлено, що приватний виконавець Говоров Павло Володимирович здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі Київської області.
Також, встановлено, що боржник у виконавчому провадженні №60488412 - фізична особа - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та працює і отримує дохід у Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат».
Отже, місце проживання та місце роботи боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Говоров П.В. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні №60488412 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.
Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження, стягувачем у заяві про примусове виконання рішення зазначено, що боржник проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що боржник дійсно проживає та/або працює у місті Бровари Київської області, або має у цьому місті рухоме чи нерухоме майно.
За таких обставин, оскаржувана постанова від 04.11.2019 року про відкриття виконавчого провадження, прийнята відповідачем із порушенням приписів Закону №1404-VIII, оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування, роботи боржника - фізичної особи (позивача).
Згідно із п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Отже, у даному випадку приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу у зв'язку із пред'явленням його не за місцем виконання, чого останнім зроблено не було.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича при винесенні оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2019 року були відсутні правові підстави для її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята не обґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанціями № MP_AB210294KEO_11226588 від 11.12.2019 року на суму 768,40 грн. та № MP_AB270199GDS_12159661 від 29.01.2020 року на суму 72,40 грн., що разом складає 840,80 грн.
Також, п.1 ч.3 ст.132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст.134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що між адвокатом Куценко В.А. та позивачем - ОСОБА_1 ., укладено договір про надання правової допомоги від 05.12.2019 року.
Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 11.12.2019 року, відповідно до умов договору надання правової допомоги, вартість наданої правничої допомоги становить 600,00 грн., з яких оплачено 600,00 грн.
На підтвердження оплати наданих послуг до суду подано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 11.12.2019 року на суму 600,00 грн.
Оскільки в матеріалах справи міститься документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, та з урахуванням того, що адміністративний позов підлягає задоволенню, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача стосовно стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у сумі 600,00 грн.
Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню сплачені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 840,80 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 600,00 грн. шляхом стягнення цієї суми коштів з приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (08292, Київська область, м. Буча, вул. Нове Шосе, буд. 3), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (04053, м. Київ, вул. Кільцева, буд. 18а, код ЄДРПОУ 35017877), приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (61003, Харківська область, м. Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 7) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.12.2019 року № 60488412 винесену приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем при примусовому виконанні виконавчого напису №5469, виданого 20.09.2019 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича (08292, Київська область, м. Буча, вул. Нове Шосе, буд. 3) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 600,00 (шістсот гривень 00 копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець