17 лютого 2020 року Справа № 215/255/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг Солода Віталія Михайловича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
12.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Тернівського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 22.01.2020 року про передачу за підсудністю на підставі п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 29 КАС України, адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг Солода Віталія Михайловича, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилась у порушенні правового режиму розгляду заяви від 13.12.2019 року вх. № С-1102, згідно зі ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», ч.1, ч. 2, ч. 8 ст. 11 Закону України «Про державну службу», принципів ст. 3, ч. 2 ст. 28, с. 34 Конституції України;
- зобов'язати голову виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича протягом 15-ти днів надати клопотання і рішення, постанову, тобто правовий акт, яким вжити заходи для надання безоплатних рецептів на ті самі ліки за рецептами від 21.11.2019 року № 376, № 377, № 379 (3 рецепта), від 30.11.2019 року № 522, № 523, № 524, № 525, № 526, № 527, № 528 (7 рецептів), від 12.12.2019 року № 284, № 286, № 287, № 288, № 289, № 290, № 291, № 292 (8 рецептів) та надати зазначені документи, згідно з заявою від 13.12.2019 року;
- захистити права ОСОБА_1 , пов'язані з захистом прав матері на попередження за можливістю страждань і болю відповідно до ст. ст. 3, 19, 22, 28, 51, 55 Конституції України шляхом встановлення наявності компетенції (повноважень) голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича скласти клопотання і правовий акт для забезпечення онкохворої людини безкоштовними медикаментами за усіма рецептами, що надаються, для лікувально-профілактичних заходів, згідно з заявою від 13.12.2019 року вх. № С-1102, їх визнання окремим пунктом рішення;
- захистити права ОСОБА_1 шляхом встановлення порушення правового режиму розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.12.2019 року вх. № С-1102, зазначивши, що голова виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солод Віталій Михайлович повинен дотримуватись вимог ст. ст. 18, 19 Закону України «Про звернення громадян», який зазначає, що рішення, постанова, тобто правовий акт виноситься тільки за результатами розгляду звернення і при відсутності підстав вважати його звернення належно не розглянутим;
- постановити окрему ухвалу згідно зі ст. 249 КАС України.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України та підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Разом з позовом ОСОБА_1 надав суду заяву про призначення відеоконференції при розгляді справи за правилами загального позовного провадження.
З цього приводу суд зазначає, що приписами ст. 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, зокрема, щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 260 КАС України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про, зокрема, залишення заяви відповідача без задоволення.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, зокрема, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Аналіз вищевикладених норм вказує, що КАС України визначає право адміністративного суду на призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін за їх клопотанням або на призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження, з урахування обмежень категорій спорів щодо їх розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, встановлених ч. 4 ст. 257 КАС України.
Також, суд зазначає, що відповідно до ст. 262 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 195 КАС України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості.
З урахування цього, суд зазначає, що принцип змагальності сторін під час розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, учасники справи реалізують, обґрунтовуючи свої доводи чи заперечення, та можуть подавати до суду заяви по суті справи у спрощеному позовному провадженні.
Суд, враховуючи предмет спору, характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників в адміністративній справі, вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у зв'язку з чим, немає необхідності і у проведенні судового засідання в режимі відеоконференції.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 04.10.2010 року у справі «Меньшакова проти України (заява № 377/02) зазначено, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ).
Право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93). Суд підкреслює, що у сфері тлумачення національного законодавства, зокрема, процесуальних правил, що застосовуються у судовому провадженні, його роль обмежується перевіркою того, чи результати такого тлумачення національними органами влади, особливо судами, відповідають Конвенції (рішення у справі «Звольський та Звольська проти Чешської Республіки» (Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic), заява № 46129/99, п. 46, ЕСПЛ 2002-ІХ).
Отже, з урахуванням положень частини 6 статті 12, частин 2, 3 статті 257, частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справа № 215/255/20 є справою незначної складності та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі у вказаній частині позовних вимог немає.
Крім того, разом з позовом ОСОБА_1 надав суду заяву про витребування доказів, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
При цьому, суд наголошує на тому, що відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Приписами ч. 3 ст. 80 КАС України визначено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 6 ст. 80 КАС України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
З урахування викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача про витребування доказів.
Керуючись статтями 12, 72, 77, 80, 121, 122, 171, 195, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відкрити провадження в адміністративній справі № 215/255/20.
У задоволенні заяви позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції - відмовити.
Призначити розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4.
Заяву позивача про витребування доказів у справі - задовольнити.
Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, в тому числі витребувати у виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг наступні документи, а за їх відсутності повідомити суду причини неможливості їх надання:
- рішення, постанови, тобто правових актів, якими відповідач керувався при розгляді заяви ОСОБА_1 від 13.12.2019 року вх. № С-1102;
- підтвердження отримання ОСОБА_1 рішення, постанови, тобто правових актів, щодо заяви ОСОБА_1 від 13.12.2019 року вх. № С-1102, а за їх відсутності запропонувати причини неможливості подання вказаних доказів;
- вихідний номер і дату відправлення ОСОБА_1 повідомлення про день, час і місце розгляду заяви від 13.12.2019 року вх. № С-1102 та поштове повідомлення про отримання поштового відправлення;
- документ, де зазначено особу, час, день, місце розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.12.2019 року вх. № С-1102, а за їх відсутності зазначити причини неможливості їх подання;
- заяву від 13.12.2019 року вх. № С-1102.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи та надати до суду докази такого направлення (надання).
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи та надати до суду докази такого направлення (надання).
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://adm.dp.court.gov.ua.
Копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Лозицька