іменем України
ун.№759/2312/20
пр.№1-кс/759/912/20
"14" лютого 2020 р.
Слідчий суддя Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого слідчого відділу ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні №12019110000000884 від 17.10.2019р., за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 149 КК України,
Слідчий слідчого відділу ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні №12019110000000884 від 17.10.2019р., за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 149 КК України, яке погоджене прокурором прокуратури Київської області ОСОБА_4 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи за невстановленою адресою, ОСОБА_5 , умисно, із корисливих спонукань, діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, яка знаходилась на території Королівства Швеція, посягаючи на фізичну свободу та особисту недоторканність людини та усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи умисел, спрямований на вчинення незаконних дій об'єктом яких є воля людини, а саме вербування людей, вчиненому з метою сексуальної експлуатації, з використанням уразливого стану останніх, по телефону домовилась з невстановленою особою, про здійснення підбору на території України осіб жіночої статі віком від 18 до ЗО років, які знаходились у скрутному матеріальному та соціальному стані, для подальшого їх вербування та переміщення до Королівства Швеція, з метою сексуальної експлуатації.
На виконання свого протиправного умислу, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленою особою, 08 жовтня 2019 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи за невстановленою адресою, за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 почала спілкування ОСОБА_7 , яка перебувала за адресою свого тимчасового проживання в АДРЕСА_1 . З'ясувавши із розмови з останньою, що ОСОБА_8 перебуває у скрутному матеріальному становищі та використовуючи її уразливий стан, запропонувала останній можливість високооплачуваного працевлаштування у Королівстві Швеція. Дізнавшись, що у ОСОБА_8 відсутні грошові кошти на авіа-квитки, ОСОБА_6 повідомила, що зможе проспонсорувати оплату квитка, але поставила ОСОБА_8 умову, що згодом їх потрібно буде відпрацювати шляхом надання сексуальних послуг клієнтам за кордоном, при тому повідомила, що там її зустріне особисто або з допомогою невстановленої особи з якою ОСОБА_6 діє за попередньою змовою.
При цьому, ОСОБА_6 достовірно переконавшись в уразливому стані потерпілої ОСОБА_8 , який виражався у скрутному матеріальному становищі, з метою вербування ОСОБА_8 для подальшої сексуальної експлуатації, пообіцяла останній, яка на той час не мала постійної роботи та джерел існування, що у разі її згоди на цю пропозицію, їй будуть сплачувати велику суму грошових коштів, а саме 230 доларів СІЛА за відпрацьовану годину, що для ОСОБА_8 складало значну суму. Водночас 50 % від заробітку ОСОБА_8 необхідно буде віддавати «роботодавцю», тобто самій ОСОБА_6 та невстановленій особі з якою та діє за попередньою змовою. Не маючи роботи та джерел для існування, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, ОСОБА_8 погодилась на зазначену пропозицію ОСОБА_6 , таким чином завершивши злочин на стадії вербування.
Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи за невстановленою адресою, ОСОБА_5 , умисно, із корисливих спонукань, діючи повторно, за попередньою змовою з невстановленою особою жіночої статі, яка знаходилась на території Королівства Бахрейн, посягаючи на фізичну свободу та особисту недоторканність людини та усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи умисел, спрямований на вчинення незаконних дій об'єктом яких є воля людини, а саме вербування людей, вчиненому з метою сексуальної експлуатації, з використанням уразливого стану останніх, у телефонному режимі домовилась з невстановленою особою з Бахрейну, про здійснення підбору на території України осіб жіночої статі віком від 18 до 35 років, які знаходились у скрутному матеріальному та соціальному стані, для подальшого їх вербування та переміщення до Королівства Бахрейн, з метою сексуальної експлуатації.
На виконання свого протиправного умислу, ОСОБА_6 діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб з невстановленою особою жіночої статі, ЗО листопада 2019 року о 15 годині 05 хвилин, перебуваючи за невстановленою адресою, за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» почала спілкування з ОСОБА_9 , яка перебувала за адресою свого тимчасового проживання в АДРЕСА_2 . ОСОБА_6 , отримавши на вказаний мобільний додаток фотозображення ОСОБА_9 візуально визначила зовнішні дані останньої як такі, що підходять для надання платних сексуальних послуг, а також із розмови з'ясувала, що ОСОБА_9 перебуває у скрутному матеріальному стані та використовуючи її уразливий стан, запропонувала останній займатись наданням сексуальних послуг на території декількох іноземних держав на вибір.
При цьому, ОСОБА_6 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_9 , який виражався у скрутному матеріальному становищі, з метою вербування ОСОБА_9 для подальшої сексуальної експлуатації, пообіцяла останній, яка на той час не мала постійної роботи та джерел існування, що у разі її згоди на цю пропозицію їй будуть сплачувати велику суму грошових коштів, що для ОСОБА_9 складало значну суму за місяць надання послуг сексуального характеру, але 50 % від заробітку необхідно буде віддавати «роботодавцю», тобто самій ОСОБА_6 та невстановленій особі з якою та діє за попередньою змовою. Не маючи роботи та джерел для існування, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, ОСОБА_9 погодилась на зазначену пропозицію ОСОБА_6 , чим остання завербувала потерпілу ОСОБА_9 .
У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел на переміщення ОСОБА_9 до іноземної держави для подальшої сексуальної експлуатації, під час листування в мобільному додатку «WhatsApp», 02.12.2019 о 08 год. 06 хв., ОСОБА_6 дізналась, що у ОСОБА_9 відсутні грошові кошти на авіаквитки на що ОСОБА_6 запропонувала підшукати «роботодавця», який зможе про спонсорувати оплату квитка, але поставила ОСОБА_9 умову, що згодом їх потрібно буде відпрацювати шляхом надання сексуальних послуг клієнтам за кордоном.
10.01.2020 приблизно о 01 год. 30 хв. ОСОБА_6 , за допомогою мобільного додатку «WhatsApp», надіслала фотозображення бронювання сплачених квитків до Королівства Бахрейн з пересадкою в Стамбулі, відповідно до яких виліт відбудеться з аеропорту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » о 20 год. 50 хв., 10.01.2020, та в голосовому повідомленні проінструктувала щодо спілкування з прикордонниками Королівства Бахрейн, а також повідомила, що там її зустріне менеджер, а саме особа з якою ОСОБА_10 діє за попередньою змовою.
10.01.2020 о 20 годині 50 хвилин, після проходження ОСОБА_9 зони авіаційного контролю на території міжнародного аеропорту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в с. Гора Бориспільського району Київської області, остання була зупинена працівниками поліції, таким чином злочин було завершено на стадії переміщення ОСОБА_9 , через державний кордон України.
11 січня 2020 року за місцем проживання ОСОБА_11 , а саме за адресою: АДРЕСА_3 проведено обшук, де вилучено належні ОСОБА_5 , мобільні телефони, а саме: «Huawei Dual lens» та « Huawei AIE 121».
11 січня 2020 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149 КК України.
У судове засідання слідчий не з'явилась, надала заяву про розгляд клопотання без її участі, просила суд задовольнити клопотання.
Суд, дослідивши матеріали клопотання, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.160 КК України, сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором.
Згідно ст. 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Виходячи зі змісту рішень Ради суддів України від 04.02.2016 № 12 та від 04.11.2016 року № 73, з огляду на те, що незалежність суддів є складовою права на справедливий суд, потрібно враховувати, що не може бути виправданим потребами досудового розслідування застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема тимчасовий доступ до речей і документів, а також отримання матеріалів судових справ (копій документів, які містяться у справі, тощо) щодо справ, які перебувають у провадженні судді, або справ, розгляд яких не є завершеним (рішення у справі не набрало законної сили; справа переглядається в апеляційному чи касаційному порядку, за нововиявленими обставинами; не вичерпані всі процесуальні можливості оскарження судових рішень).
Як визначено у ч. 3 та ч. 4 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя вважає, що слідчим не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи інших осіб, про який йдеться в клопотанні слідчого.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання слідчого необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 160, 163-166, 309, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному провадженні №12019110000000884 від 17.10.2019р., за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 149 КК України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1