печерський районний суд міста києва
Справа № 757/6506/20-ц
"13" лютого 2020 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Вовк С. В.,
при секретарі судового засідання - Брачуні О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд Гарантування Інвестицій» про визнання кредитного, іпотечного та поруки недійсними, вчинення реєстраційних дій,
До Печерського районного суду м. Києва надійшла зазначена позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою судді від 13 лютого 2020 року у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.
Одночасно із позовною заявою позивач подав до суду і заяву про забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходів шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру однокімнатну загальною площею 47, 8 кв. м, житловою площею 17, 5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Заява обґрунтовується тим, що 25 січня 2016 року позивач достроково належним чином відповідно до умов укладеного додаткового договору виконав свої зобов'язання за кредитним договором згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, що є законною підставою для припинення кредитного договору в зв'язку з його належним виконанням згідно вимог ст. 599 ЦК України.
Отже факт належного виконання позичальником умов кредитного договору став законною підставою для припинення іпотечного договору та договору поруки, які були укладені для забезпечення виконання кредитного договору позичальником.
18 лютого 2019 року та повторно 27 листопада 2019 року позивач подав до ПАТ «Дельта Банк» заяви про припинення кредитного договору в зв'язку з його виконанням, проведеним належним чином згідно зі ст. 599 ЦК України.
Дані заяви з офертами позивача на припинення кредитного договору ПАТ «Дельта Банк» проігнорував та вирішив, в порушення законних прав та інтересів позичальника, який належним чином виконав умови кредитного договору, продати (відступити) не існуючі (погашені) права вимоги за належним чином виконаним позичальником кредитним договором третім особам, ТОВ «Факторингова компанія «Фонд Гарантування Інвестицій».
Враховуючи те, що позивач, на дату відступлення - 24.12.2019р. ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «ФК «ФГІ» прав вимоги за кредитним договором належним чином виконав свої зобов'язання перед ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором, то таким чином ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «ФК «ФГІ» передано недійсні права вимоги в силу ч. 1 ст. 519 ЦК України.
23.01.2020р. ТОВ «ФК «ФГІ» передав особисто ОСОБА_1 у себе в офісі вимогу від 22.01.2020р. вих. № 2201/1 про усунення порушення умов кредитного договору, підписану представником та скріплену печаткою ТОВ «ФК «ФГІ», в якій ТОВ «ФК «ФГІ» вимагає, керуючись ст. ст. 35-38 Закону України «Про іпотеку» погасити неіснуючу прострочену заборгованість за кредитним договором на загальну суму 732 371, 69 грн, та попереджає. що у разі невиконання протягом 30 днів даної вимоги ТОВ «ФК «ФГІ» розпочне процедуру стягнення на предмет іпотеки - квартиру шляхом позасудового врегулювання в порядку ст. 37 або ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Також повідомляє, що має намір укласти від свого імені договір купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві у порядку. встановленому ст 38 Закону України «Про іпотеку».
Таким чином, на даний час ТОВ «ФК «ФГІ», як новий кредитор та новий іпотекодержатель, враховуючи отриману ОСОБА_1 від ТОВ «ФК «ФГІ» 23.01.2020 р. вимогу про усунення порушення, має реальну можливість на шкоду законним правам та інтересам позивача по спливу 30 днів з дати її отримання, тобто починаючи з 23.02.2020р., в рахунок задоволення своїх недійсних вимог до ОСОБА_1 по погашенню заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку згідно пп. 12.3.2. іпотечного договору шляхом продажу ТОВ «ФК «ФГІ», як іпотекодержателем, предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Отже ТОВ «ФК «ФГІ» намагається поспіхом після спливу 30 днів на шкоду законним правам та інтересам ОСОБА_1 за іпотечним застереженням перепродати квартиру третій особі і може це зробити в будь-який час судового розгляду справи.
Продаж ТОВ «ФК «ФГІ» предмету іпотеки третій особі унеможливить судовий захист порушених та невизнаних прав позивача з урахуванням заявлених ним підстав та предмету позову.
Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, відповідно до роз'яснень у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об'єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.
Предметом позову є визнання припиненими договорів кредиту, іпотеки та поруки у зв'язку з належним виконанням договору, а також проведення державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна.
Суд знаходить доведеним той факт, що існує реальний ризик звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку згідно пп. 12.3.2. іпотечного договору шляхом продажу ТОВ «ФК «ФГІ», як іпотекодержателем, предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку», незважаючи на фактичне оспорення такого права в судовому порядку.
Судом враховано, що заходи забезпечення позову, які заявник просить вжити, є співмірними із заявленими позовними вимогами, а їх невжиття у вигляді арешту майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист і поновлення порушених прав і інтересів позивача, оскільки подальше відчуження такого майна призведе до того, що гіпотетичне рішення суду про задоволення вимог позову про визнання припиненими договорів кредиту, іпотеки та поруки, а також проведення державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна не створить для сторони позивача реальних наслідків у формі захисту права володіння власним майном.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд приходить до висновку про задоволення заяви.
За змістом частин першої - другої, пункту 1 частини четвертої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів.
Враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам, а також відсутність обставин визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фонд Гарантування Інвестицій» про визнання кредитного, іпотечного та поруки недійсними, вчинення реєстраційних дій - задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно - квартиру однокімнатну загальною площею 47,8 кв.м., житловою площею 17,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Суддя С. В. Вовк