Справа № 755/2948/16-ц
"05" лютого 2020 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Чех Н.А.
за участю секретаря судових засідань - Кузьменко А.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - Івашковський Р.І.,
представник третьої особи - Куртмоллаєв А.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Міністерство оборони України про стягнення середньої плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
у с та н о в и в :
Позивач звернулася до суду з позовом про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11 квітня 2014 року по 27 травня 2015 року включно, як донарахування і довиплату за час вимушеного прогулу через незаконні дії відповідача, який свідомо не виконав рішення суду від 16.04.2014 року, в сумі 47 056 грн. 26 коп., та моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. Позовні вимоги обгрунтувала тим, що 30.05.2013 року вона була звільнена з посади у Дарницькому районному у м.Києві військовому комісаріаті на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16.04.2014 року її поновлено на посаді спеціаліста 2-ї категорії відділення комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто з Міністерства оборони України 36 841 грн. 20 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу, 500 грн. моральної шкоди, всього 37 341 грн. 20 коп. Вказане рішення відповідачами неодноразово оскаржувалося, не виконувалося. Поновлена вона була на посаді 28.05.2015 року. Час вимушеного прогулу за вказаним рішенням був порахований за період - з 31.05.2013 року по 10 квітня 2014 року. Вважає, що на її користь має бути донараховано час вимушеного прогулу за період з 11 квітня 2014 року до часу поновлення на роботі - включно по 27 травня 2015 року (поновлена на посаді 28.05.2015 року). Враховуючи середньоденну заробітну плату - 167 грн. 46 коп., яка була взята в розрахунки по справі про поновлення на роботі, за вказаний період сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 47 056 грн. 26 коп., які і просила стягнути з Міністерства оборони України на її користь. Також просила стягнути з Міністерства оборони України на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. Моральну шкоду обгрунтувала наступним. В результаті незаконного звільнення її з посади, порушення її трудових прав, втрати нормальних життєвих зв'язків стан її здоров'я значно погіршився. Через незаконні дії відповідача вона залишилася без значно більшої суми фінансового забезпечення. Відповідачем свідомо не виконувалося рішення суду. В заяві про зміну позовних вимог позивач змінила особу, з якої просила стягнути вказані суми, а саме - Міністерство оборони України на Київський міський військовий комісаріат. В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, з урахуванням уточнень, в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представник відповідача - Київського міського військового комісаріату в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що вони є неналежним відповідачем, до них не було позовних вимог, хоча вони і були відповідачем, по справі про поновлення позивача на посаді.
Представник третьої особи - Міністерства оборони України в судовому засіданні зазначив, що по справі про поновлення позивача на роботі Міністерство оборони було неналежним відповідачем, і хоча ними виконано рішення в частині виплати позивачу заробітної плати за час вимушеного прогулу, питання про прийняття на роботі, звільнення, поновлення та несення відповідальності за невиконання судового рішення покладаються на роботодавця - Київський міський військовий комісаріат.
Вислухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи №755/17583/13-ц, суд приходить до наступного.
Позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення середньої плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди була зареєстрована в суді 15.02.2016 року.
Згідно ухвали суду від 17.02.2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли заперечення проти позову.
31.05.2016 року судом було постановлено рішення, відповідно до якого позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, стягнуто на її користь з Міністерства оборони України заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу в сумі 47 056,26 грн. та моральну шкоду 5 000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 12.10.2016 року апеляційна скарга Міністерства оборони України відхилена, рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 31.05.2016 року залишено без змін.
Згідно постанови Верховного Суду від 31.10.2018 року касаційна скарга Міністерства оборони задоволена, рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 31.05.2016 року та ухвала Апеляційного суду м.Києва від 12.10.2016 року скасовані, справа направлена на новий розгляд.
17.07.2019 року в судовому засіданні було задоволено клопотання позивача про залучення в якості третьої особи Міністерство оборони України та про прийняття заяви про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач пред'являє позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Міністерство оборони України.
Відповідач та третя особа подали до справи письмові пояснення.
В суді встановлено, що позивач працювала на посаді спеціаліста 2-ї категорії відділення комплектування військового комісаріату Дарницького району міста Києва. 30.05.2013 року позивач була звільнена з займаної посади на підставі наказу від 28.05.2013 року за п.1 ст.40 КЗпП України.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16.04.2014 року скасовано наказ про звільнення позивача, її поновлено на посаді та стягнуто на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з Міністерства оборони України.
Рішення суду в частині поновлення на роботі позивача виконане 27.05.2015 року.
Відповідно до ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. При винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно приймається рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст.367 ЦПК України, в редакції що діяла на час постановлення судом рішення, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
Згідно вимог ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Встановлено, що при постановленні судового рішення від 16.04.2014 року про поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснювався за період з 31.05.2013 року по 10.04.2014 року, з урахуванням середньоденної заробітної плати - 167,46 грн.
Вказаний розмір середньоденної заробітної плати, період, за який позивач просить стягнути на її користь середній заробіток, сторони в судовому засіданні не оспорювали.
Враховуючи викладене, слідує, що на користь позивача має бути стягнуто 47 056 грн. 26 коп. середнього заробітку за період: - з 11.04.2014 року до 16.04.2014 року середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненого працівника на підставі ст.235 КЗпП України; - з 16.04.2014 року (рішення суду) по 27.05.2015 року (дату виконання рішення про поновлення на роботі) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду на підставі ст.236 КЗпП України.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
По даній справі встановлено, що права позивача були порушенні, відновлення порушених прав позивача здійснювалося з порушеннями вимог законодавства зі сторони роботодавця. Суд погоджується з тим, що такі дії є підтвердженням того, що позивач зазнала страждань, для відновлення порушених прав, організації свого життя від позивача вимагалися додаткові зусилля. Розмір моральної шкоди, на думку суду, має становити 5 000 грн.
Стосовно відповідності відповідача, якого зазначила позивач по даному позову - ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд приходить до наступного.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16.04.2014 року, прийнятим по справі за позовом ОСОБА_1 до двох відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, позивач була поновлена на роботі до Дарницького районного в м.Києві військового комісаріату, заробітна плата за час вимушеного прогулу та моральна шкода стягнуті з Міністерства оборони України. Вказане рішення набрало законної сили, виконане.
Позивач пред'являла даний позов (про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення) до тих же відповідачів, що були і по справі про поновлення на роботі.
Як зазначалося вище, судами вже приймалося рішення по даному спору - судом Дніпровського районного суду міста Києва від 31.05.2016 року, яким було частково задоволено позовні вимоги, Апеляційним судом м.Києва від 12.10.2016 року, якими було залишено без змін рішення першої інстанції.
По вказаним справам, як позивачем, так і судами зазначалися та враховувалися відповідачі, які були по справі про поновлення позивача на роботі, по якій рішення набрало законної сили (пройшло три судові інстанції).
В Постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року, прийнятій по справі, що розглядається, однією з причин скасування судових рішень зазначено те, що суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи не дослідили зібрані у справі докази, не встановивши відповідні обставини, на предмет того чи є Київський військовий комісаріат юридичною особою, яка в силу закону може нести юридичну відповідальність, і ця обставина має значення для вирішення спору по суті.
В суді було встановлено, що Київський міський військовий комісаріат є юридичною особою. Стороною позивача було змінено позовні вимоги, а саме - визначено відповідачем Київський міський військовий комісаріат, з якого позивач і просила стягнути вказані суми.
Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Аналіз наданих до справи сторонами доказів, з урахуванням зазначених норм законодавства, дають підстави для прийняття рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку у розмірі 47 056 грн. 26 коп. та про часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди.
Витрати по судовому збору враховуючи категорію справи (трудовий спір), прийняте судом рішення, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, компенсуються за рахунок держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.235, 236, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 5, 12, 13, 76-78, 81, 89,141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354, 355, 367 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Міністерство оборони України про стягнення середньої плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код в ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_2 (приватний будинок) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду 47 056,26 грн. та моральну шкоду - 5 000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення - 14.02.2020 року.
Суддя: