Справа № 755/12580/19
"11" лютого 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Гаврилової О.В.,
за участю секретаря - Передрій І.В.,
учасники справи:
представник позивача - адвокат Андрейків О.В.,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - адвокат Гордійчук Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків, -
Представник ТОВ «Порше Мобіліті» - адвокат Андрейків О.В. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків.
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача основну суму заборгованості за кредитним договором №50008393 від
26 квітня 2013 року в розмірі 337 050,46 грн, додатковий кредит у розмірі 143 893,01 грн, збитки в розмірі 135 508,95 грн, штраф у розмірі 97 279,53 грн, 3% річних у розмірі
71 803,52 грн, інфляційні втрати 316 823,27 грн, а загалом - 1 102 358,74 грн.
Вимоги позиву обґрунтовані тим, що 26 квітня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №50008393, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 486 397,66 грн, що еквівалентно на дату укладання договору 59 710,00 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Touareg, кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2 967куб.см., рік випуску 2013, а відповідач зобов'язалась прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов договору. Відповідно до умов кредитного договору №50008393 від 26 квітня 2013 року, позивачем було надано відповідачеві додатковий кредит у сумі еквівалент 25 078,20 доларів США, що на дату укладання договору становило 204 287,00 грн, цільове призначення якого - сплата страхових платежів відповідно до договору страхування, укладеного на виконання умов кредитного договору. Також, 26 квітня 2013 року було укладено додаткову угоду до кредитного договору №50008393, відповідно до якої сторони домовились продовжити строк кредиту до 84 місяців. Згідно п. 1.6 Умов кредитування, виконання зобов'язання відповідача за договором забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного сторонами договору застави транспортного засобу №50008393 від 27 квітня 2013 року, за яким відповідачем було передано в заставу вищевказаний транспортний засіб. Однак, майже з початку дії договору, відповідач систематично порушувала свої зобов'язання, сплачуючи щомісячні платежі з порушенням встановлених строків, а з листопада
2015 року фактично припинила взагалі сплачувати кошти на виконання умов договору. Станом на 18 січня 2016 року у відповідача утворилась поточна заборгованість перед позивачем за договором на загальну суму 96 888,71 грн, яка складалась із заборгованості зі сплати щомісячних платежів з повернення кредиту та додаткового кредиту за листопад 2015 року - січень 2016 року, інших витрат, а також із штрафних санкцій за порушення умов договору. 21 січня 2016 року позивачем було направлено відповідачу вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором з вимогою повернути суму кредиту та сплати заборгованість за договором, яка не була отримана відповідачем та повернулась на адресу позивача з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Таким чином, у відповідності до п.3.3. Умов кредитування, останнім днем повернення кредиту та заборгованості було 19 лютого 2016 року. У встановлені строки відповідачем заборгованість за кредитним договором не була сплачена, у зв'язку з чим позивач розпочав процедуру звернення стягнення на предмет застави. 27 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. було вчинено виконавчий напис №1353 щодо звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором №50008393 від 27 вересня 2016 року, яким зобов'язано звернути стягнення на автомобіль марки VW, модель Touareg, кузов № НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2 967куб.см., рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором на загальну суму 1 074 652,09 грн, що складалась з: суми кредиту до повернення у розмірі еквівалент 37 749,51 доларів США, що станом на дату подання заяви про вчинення виконавчого напису становило 977 372,56 грн; штрафу за неповернення кредиту відповідно до п. 8.2. Кредитного договору в розмірі 97 279,53 грн. За результатами здійснення виконавчого провадження предмет застави було розшукано та вилучено у боржника 19 жовтня 2016 року. 18 вересня 2017 року на рахунок позивача було перераховано 737 601,63 грн. Однак цих коштів не було достатньо для погашення вказаної заборгованості. Заборгованість за кредитом після зарахування отриманих коштів внаслідок звернення стягнення на предмет застави становить 337 050,46 грн., заборгованість за несплаченими платежами за додатковим кредитом - 143 893,01 грн. Також, позивач поніс витрати у зв'язку із вжиттям заходів щодо звернення стягнення на предмет застави, внаслідок чого зазнав збитків у розмірі 135 508,95 грн (з урахуванням ПДВ) - на супроводження виконавчого провадження, звернення стягнення на предмет застави та зберігання транспортного засобу. Також враховуючи, що сума кредиту становила 486397,66 грн, розмір штрафних санкцій у відповідності до п.3.3. Договору становить 97 279,53 грн. Крім того, посилаючись на вимоги кредитного договору та норми
ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути 3% річних в розмірі 71 803,52 грн та інфляційні втрати в розмірі 316 823,27 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за невиконання умов договору становить 1 102 358,74 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року у вказаній справі було відкрито провадження, справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
13 вересня 2019 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гордійчука Ю.В. надійшов відзив на позовну заяву, до якого долучено заяву про застосування строку позовної давності (а.с.144-146). У відзиві представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову повністю та вказує, що позивачем в позовній заяві зазначено про те, що вимога про дострокове повернення кредиту була направлена відповідачу 19 січня 2016 року та строк для дострокового повернення кредиту закінчився для відповідача зі спливом тридцяти днів з цієї дати, тобто 19 лютого 2016 року, проте позивач звернувся до суду з позовом лише 08 серпня 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності як до основного, так і до додаткового кредиту. Вимога про стягнення суми штрафу в розмірі 97279,53 грн є похідною від вимоги про стягнення основної суми боргу за кредитом, отже позовна давність спливла і щодо додаткової вимоги, крім того, штраф є різновидом неустойки. Вимоги про відшкодування збитків, на переконання представника відповідача, також можна віднести до похідних вимог до основної вимоги про стягнення суми боргу за кредитом, оскільки вони разом із неустойкою є формою відповідальності боржника за порушення ним зобов'язань, отже для звернення до суду з вимогою про стягнення збитків також сплив строк позовної давності. Оскільки вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також є похідними від вимоги про стягнення основної суми боргу за кредитом, строк позовної давності за цими вимогами також сплив. Крім того, у відзиві зазначено, що позивачем в позовній заяві було невірно здійснено розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат та наведено контррозрахунок, за яким 3% річних становлять 58916,18 грн, а інфляційні втрати - 261074,25 грн. (а.с.138-143)
28 жовтня 2019 року в підготовчому засіданні представник позивача ТОВ «Порше Мобіліті» - адвокат Андрейків О.В. подав письмові пояснення, долучені до матеріалів справи (а.с.155-156), які містять заперечення проти спливу позовної давності.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 28 листопада 2019 року закінчено підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача ТОВ «Порше Мобіліті» - адвокат Андрейків О.В. в судовому засіданні позов підтримав частково, крім вимоги про стягнення штрафу в розмірі
97279,53 грн, проте в судових дебатах просив позов задовольнити повністю, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві доводам та додатково надав детальні пояснення щодо кожної заявленої до стягнення суми. Також зазначив, що строки позовної давності не пропущені, оскільки сума, що підлягає стягненню стала відома позивачеві лише після реалізації автомобіля.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гордійчук Ю.В. у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та додатково зазначив, що позасудовий порядок, яким є вчинення виконавчого напису, припиняє зобов'язання відповідача по сплаті коштів. Вимога про стягнення збитків є похідною від невиконаного основного зобов'язання, а тому позивачем пропущені строки позовної давності за всіма вимогами.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Частиною другоюстатті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України)
Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до частини 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2017 року, яке набрало законної сили, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», треті особи: Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Ганна Володимирівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовлено (а.с.43-48).
Вказаним рішенням суду встановлено:
«26 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Порше Мобіліті» був укладений кредитний договір № 50008393, за яким позивачка отримала 486 397.66 грн. (еквівалент
59 710 доларів США) та додаткового кредиту 204 287 грн. Додатковою угодою до Кредитного договору від 26 квітня 2013 року строк кредиту було продовжено до
84 місяців. (т. 1 а.с. 7-23)
За умовами укладеного сторонами вищевказаного Договору, усі платежі за Кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту Суми кредиту в доларах США, визначеному вище, відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування.(т. 1 а.с 7)
На забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним Договором
27 квітня 2013 року між Позичальником і Кредитором був укладений договір застави транспортного засобу № 50008393, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каліушко І.А.(т. 1 а.с. 24-27)
За пунктами 1.1, 1.2, 1.3 цього Договору позивачка передала належний їй автомобіль Volkswagen Touareg 2013 року випуску номер кузова НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 колір коричневий.(т. 1 а.с. 101)
05 серпня 2014 року між сторонами була укладена Додаткова угода до договору застави транспортного засобу № 50008393, за яким сторони погодили строк повернення кредиту не пізніше 84 місяців з дня його надання.(т. 1 а.с. 28)
Відповідно до пункту 8.2 кредитного Договору, у разі порушення Позичальником терміну повернення Кредиту та/або Додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3 за винятком умови порушення Позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення Кредиту та/або Додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1, Позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20% від суми кредиту.
За положеннями пункту 9.4 вищевказаного кредитного Договору, пункту 7.3 вищевказаного Договору застави, будь-які повідомлення та вимоги, передбачені Договором, повинні бути надіслані у письмовій формі рекомендованим поштовим відправленням на адресу Сторони, вказану в Кредитному договорі (або іншу адресу, про яку Сторона повідомить у письмовій формі); відправлене таким чином повідомлення вважатиметься отриманим Стороною на 3-й (третій) робочий день з дня відправлення. З такими умовами Договору погодилась позивачка ОСОБА_1 про що свідчить її особистий підпис в Договорі застави від 27 квітня 2013 року та під вказаними Загальними умовами кредитування, які оформлені сторонами Додатком до Кредитного договору
№ 50008393 від 26 квітня 2013 року.(т. 1 а.с. 16-27)
18 січня 2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» надіслав боржнику ОСОБА_1 листа вимогу № 50008393 щодо дострокового повернення кредиту у повному обсязі та заборгованості відповідно до умов Договору - 1 013 824.31 грн., яка складається з:
916 935.60 грн. що становить еквівалент 37749.51 доларів США дострокове повернення невиплаченої суми кредиту, 92998.33 грн. несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу), 3890.38 грн. штрафних санкцій відповідно до пункту 8.3 Договору. У цьому ж листі кредитор попередив боржника, що у випадку неповернення суми кредиту та несплати заборгованості протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання вимоги, заставодержатель вдасться до примусового стягнення суми кредиту та заборгованості у т.ч. за рахунок переданого у заставу автомобіля.(т. 1 а.с. 84-85)
Вказана вимога надіслана ОСОБА_1 на адреси, вказані позивачкою в Договорі про що свідчить опис та реєстр поштового відправлення, повідомлення повернулось без вручення, тому, з урахуванням положень пункту 9.4 Кредитного договору, встановлений ст. 35 Закону України «Про іпотеку» тридцятиденний строк виконання порушеного зобов'язання сплив 21 лютого 2016 року. (т. 1 а.с. 86-91, 145-147)
У зв'язку із невиконанням боржником вимог Кредитора, викладених у повідомленні від 18 січня 2016 року, ТОВ «Порше Мобіліті» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г.В. із заявою про вчинення виконавчого напису. (т.1 а.с. 82-83)
27 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2353, згідно якого запропоновано звернути стягнення на автомобіль Volkswagen Touareg 2013 року випуску номер кузова НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 колір коричневий, що належить на праві власності ОСОБА_2 на погашення кредитної заборгованості за період з 26 квітня 2013 року до 18 січня 2016 року на суму
1 074 652.09 грн., з якої: 977 372.56 грн. сума кредиту до повернення, 97279.53 грн. штраф в розмірі 20% від суми кредиту на підставі пункту 8.2 кредитного Договору.(т. 1 а.с. 6, 81)
04 жовтня 2016 року Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва винесено постанову про відкриття виконавчого провадження
ВП 52476099 з виконання виконавчого напису № 2353 виданого 27 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. про стягнення предмета застави - вищевказаного автомобіля.(т. 1 а.с. 51)
19 жовтня 2016 року Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва винесено постанову про опис та арешт вищевказаного автомобіля. (т. 1 а.с. 52-54)»
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобовязання, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Відповідно до п. 8.2. Загальних умов кредитування договору, у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3., за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, передбаченої в ст. 3.2.1., позичальник сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від суми кредиту (а.с.17-24).
Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач посилаючись на не повернення кредиту, не виконання відповідачем своїх зобов'язань, погоджених в п.3.3. Договору, просить стягнути, серед іншого, штраф у розмірі 97279,53 грн (486397,66 грн (сума кредиту)*20%).
Разом з цим, судом встановлено, що за виконавчим написом нотаріуса, вчиненим 27 вересня 2016 року, за рахунок коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» на загальну суму
1074652,09 грн, яка включає в себе штраф у розмірі 20% від суми кредиту в сумі
97279,53 грн (а.с.42).
Статтею 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи те, що виконавчим написом нотаріуса стягнуто з ОСОБА_1 штраф в розмірі 20% від суми кредиту, у зв'язку з порушенням нею п. 3.3. Кредитного договору, суд убачає підстави для відмови в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 суми штрафу у розмірі 97279,53 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
За положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
Згідно з п.п.3.2.1. п.3.2. Загальних умов кредитування, що є додатком до кредитного договору №50008393 від 26 квітня 2013 року, компанія має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору, у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше один календарний місяць.
Позичальник зобов'язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником. Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення такого повідомлення (п. 3.3. Загальних умов кредитування).
Вказаним пунктом кредитного договору сторони врегулювали питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення.
Як встановлено рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2017 року та вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з простроченням позичальником ОСОБА_1 термінів сплати чергових платежів за кредитом, ТОВ «Порше Мобіліті» змінило строк виконання основного зобов'язання, звернувшись 18 січня 2016 року до позичальника з вимогою достроково повернути несплачену суму кредиту та сплатити проценти за користування ним (а.с.38-39).
Виходячи з аналізу статей 1050, 1054 ЦК України, у разі, якщо кредитор за кредитним договором, у якому згідно з його умовами позичальник зобов'язаний щомісячно повертати кредит рівними частинами відповідно до умов кредитного договору, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також сплатити неустойку (пеню, штраф) за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним, змінив строк виконання основного зобов'язання (дострокове виконання основного зобов'язання), направивши повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту, то відповідний строк для пред'явлення вимоги до боржника, обчислюється з наступного дня, зазначеного кредитором у повідомленні (вимозі) про дострокове повернення кредиту як дата дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів, або після закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2017 року встановлено, що внаслідок надіслання позивачем відповідачеві вимоги про дострокове повернення кредиту, з урахуванням положень пункту 9.4. Загальних умов кредитування, строк виконання порушеного зобов'язання сплив 21 лютого 2016 року.
У зв'язку з невиконанням відповідачем вимоги щодо дострокового повернення кредиту, викладеної в листі від 18 січня 2016 року, ТОВ «Порше Мобіліті» звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису та 27 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2353, за яким звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль Volkswagen Touareg, 2013 року випуску номер кузова НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 колір коричневий (а.с.42) та
04 жовтня 2016 року Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м.Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження
ВП 52476099 з виконання виконавчого напису №2353, виданого 27 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. про стягнення предмета застави - вищевказаного автомобіля (а.с.49), а 19 жовтня 2016 року - винесено постанову про опис та арешт цього автомобіля.
Після реалізації вказаного транспортного засобу в межах виконавчого провадження, державною виконавчою службою 15 вересня 2017 року на рахунок
ТОВ «Порше Мобіліті» було перераховано 737601,63 грн, які отримані позивачем
18 вересня 2017 року (а.с.50).
Відрахувавши від визначеної до стягнення суми в розмірі 1074652,09 грн суму одержаних коштів 737601,63 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив, серед іншого, стягнути основну суму заборгованості в розмірі 337 050,46 грн, додатковий кредит у розмірі 143 893,01 грн, 3% річних у розмірі 71 803,52 грн та інфляційні втрати в сумі 316 823,27 грн, навівши відповідні розрахунки в позовній заяві та, на підтвердження суми заборгованості за додатковим кредитом, долучивши до позовної заяви рахунки фактури з 01 вересня 2016 року по 01 вересня 2017 року на загальну суму 143 893,01 грн (а.с.51-63).
Враховуючи викладене, а також те, що за рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля, не відбулось повного погашення кредитної заборгованості, суд вважає правомірними вказані вище вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми, як це передбачено ч.2 ст. 625 ЦК України.
Разом з тим, представником відповідача подано до суду письмову заяву про застосування строків позовної давності до усіх позовних вимог, у якій представник просить відмовити в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності, про що також зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с.138-143, 144-146).
Як роз'яснено у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 цієї статті).
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з положеннями Цивільного кодексу України мають різний зміст.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною 2 цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Визначення понять «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» наведені у ст. 530 ЦК України, згідно частини 1 якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов'язання й встановлює обов'язок кредитора пред'явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (ст. ст. 257, 259 ЦК України).
Проте, змінивши строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором, шляхом надіслання позичальнику вимоги щодо дострокового повернення кредиту та відповідної зміни строку його повернення на 21 лютого 2016 року (як це встановлено рішеннямАпеляційного суду міста Києва від 25 травня 2017 року), ТОВ «Порше Мобіліті» пред'явило до суду позов про стягнення заборгованості 05 серпня 2019 року (а.с.117-118), тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
При цьому, суд звертає увагу на те, що після зміни строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором, ОСОБА_1 жодних платежів на оплату заборгованості за цим договором не здійснювала.
Наведені представником позивача в усних та письмових поясненнях доводи про те,що строки позовної давності не пропущені, оскільки сума, що підлягає стягненню стала відома позивачеві лише після реалізації автомобіля та отримання позивачем 18 вересня 2017 року 737601,63 грн є безпідставними, оскільки позивач скористався своїм правом, визначеним ч.2 ст.1050 ЦК України, вимагати дострокового повернення частини заборгованості за кредитним договором, що залишилась, направивши на адресу відповідача вимогу від 18 січня 2016 року про повернення суми кредиту та заборгованості в повному обсязі. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. А в даному випадку позивач довідався про порушення свого права одразу після несплати відповідачем чергового платежу за графіком погашення кредиту та визначив (змінив) строк виконання зобов'язання за кредитним договором у вимозі від 18 січня
2016 року.
Таким чином, саме 21 лютого 2016 року (як це встановлено рішеннямАпеляційного суду міста Києва від 25 травня 2017 року) є кінцевою датою, коли відповідач мала виконати свої зобов'язання за кредитним договором.
Також суд відхиляє доводи сторони позивача щодо того, що ним не пропущено позовну давність щодо стягнення додаткового кредиту в розмірі 143 893,01 грн, які позивачем обґрунтовуються наявністю рахунків фактури з 01 вересня 2016 року по
01 вересня 2017 року на загальну суму 143 893,01 грн (а.с.51-63), оскільки аналіз положень кредитного договору №50008393 від 26 квітня 2013 року свідчить про те, що визначені в договорі суми кредиту та додаткового кредиту є складовими частинами наданої позичальникові загальної суми кредиту, що також відображено в сукупній вартості кредиту та їх спільне повернення визначено графіком погашення кредиту (а.с.25-27, 29-32), отже сума додаткового кредиту не є самостійним кредитом.
Таким чином, ТОВ «Порше Мобіліті» пропущено позовну давність і щодо вимоги про стягнення додаткового кредиту.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Разом з тим, стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставне майно тощо).
Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, суд відмовляє й в стягненні 3% річних у розмірі
71 803,52 грн та інфляційні втрати в сумі 316 823,27 грн, нарахованих позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку зі спливом позовної давності й щодо вказаних вимог.
Що стосується вимоги позову в частині стягнення збитків у розмірі 135508,95 грн, суд приходить до наступного висновку.
Нормою ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до пункту 6.3. Загальних умов кредитування, що є додатком до кредитного договору № 50008393 від 26 квітня 2013 року, компанія має право у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором вживати необхідних, на розсуд компанії, заходів для забезпечення прав компанії, в тому числі, але не виключно, направляти повідомлення, іншим чином контактувати з позичальником. Витрати компанії на такі дії підлягають відшкодуванню позичальником у повному обсязі.
Згідно з пунктом 8.5. Загальних умов кредитування, збитки, заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.
Так, в позовній заяві стверджується, що позивач звернувся до спеціалізованої організації - ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» для супроводження виконавчого провадження та звернення стягнення на предмет застави.
На підтвердження таких доводів позовної заяви позивачем надано рахунки-фактури ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» (а.с.64-65, 68, 70, 73, 76) з актами наданих послуг (а.с.66, 69, 71, 74, 77, 78), із зазначенням сум та посиланням на юридично-консультаційні послуги згідно п. 3.5.2., 3.5.6. договору про надання юридично-консультаційних послуг від 21 червня 2012 року, а також платіжні доручення (а.с.67, 72, 75).
При цьому позивачем суду не надано договору про надання юридично-консультаційних послуг від 21 червня 2012 року, що позбавляє суд можливості встановити, надання яких саме юридично-консультаційних послуг мало здійснити та/або здійснило ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» відповідно до умов договору.
Також позивачем не надано доказів, які конкретно послуги надані щодо відповідача та який результат цих послуг.
В позовній заяві також стверджується, що позивач звернувся до ТОВ «Автосоюз» для зберігання транспортного засобу.
Проте будь-якого договору, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті» та
ТОВ «Автосоюз» матеріали справи не містять.
На підтвердження понесених збитків позивач подав: акти надання послуг з відповідального зберігання автомобілів, серед яких автомобіль НОМЕР_2 НОМЕР_1 (а.с.82, 85, 88, 91, 94, 97, 100, 103, 106); рахунки на оплату (а.с.79, 81, 84, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 105); платіжні доручення з оплати послуг згідно рахунків та за пошук позичальників (а.с.80, 83, 86, 89, 92, 95, 98, 101, 104, 107).
Проте зазначені документи не містять жодного посилання на дату договору, відповідно до якого вони були виготовлені, та призначення платежу в деяких з них зазначено як оплата за пошук позичальників, тому суд не приймає вказані акти, рахунки та платіжні доручення як належні докази.
Поняття збитків визначено законодавцем у ст. 22 ЦК України. Так, положеннями
ч. 1 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).
В якості збитків ТОВ «Порше Мобіліті» зазначено витрати на надання юридичних послуг та витрати понесені на зберігання транспортного засобу.
Під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Отже, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Проте позивачем не доведено те, що вказані витрати були необхідними для відновлення свого порушеного права та перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням умов кредитного договору.
Захист порушених, невизнаних або оспрюваних прав, свобод та інтересів здійснюється судом.
Тому суд приходить до висновку про те, що витрати ТОВ «Порше Мобіліті» на юридичну допомогу ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» та витрати на зберігання
ТОВ «Автосоюз» не є збитками і не підлягають відшкодуванню на підставі ст.22 ЦК України.
За таких умов у суду відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» 135508,95 грн у якості компенсації понесених збитків.
Що стосується заяви відповідача про застосування позовної давності й до позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 суми штрафу в розмірі 97279,53 грн. та збитків у сумі 135508,95 грн, суд зазначає наступне.
Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, по захист якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 14 серпня
2019 року в справі №676/2934/16-ц.
Оскільки в задоволенні позову в частині вимог про стягнення штрафу в розмірі 97279,53 грн. та збитків у сумі 135508,95 грн відмовлено з підстав їх необґрунтованості, суд не надає оцінки доводам сторін стосовно позовної давності щодо цих вимог.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, враховуючи подану відповідачем заву про застосування позовної давності, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків та відмовляє в його задоволенні в повному обсязі.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 22, 251-253, 256, 257, 261, 266, 267, 509, 526, 530, 536, 549, 610-612, 625, 626, 631, 1048-1050, 1054 ЦК України, статтями 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 209, 247, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (місцезнаходження: 02152, м.Київ, проспект П.Тичини, 1-В, офіс «В», ЄДРПОУ 36422974) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання:
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості та збитків - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Повний текст рішення складено 13 лютого 2020 року.
Суддя: