Дата документу 14.02.2020 Справа № 554/1173/20
Провадження №1-кс/554/2422/2020
Іменем України
14 лютого 2020 року м.Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави клопотання слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020170000000179 від 13.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка Друга, Близнюківського району, Харківської області, громадянина України, працюючого на посаді командира четвертої роти першого батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України,
14.02.2020 року слідчий звернувся до суду із зазначеним клопотанням, в обґрунтування якого зазначав, що у провадженні Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві перебувають матеріали досудового розслідування № 62020170000000179 від 13.02.2020, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 призначений на посаду командира четвертої роти першого батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державний захист працівників правоохоронних органів та суду» є працівником правоохоронного органу та має звання старшого лейтенанта поліції.
13.02.2020 ОСОБА_4 разом з інспектором першого взводу четвертої роти першого батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенантом поліції ОСОБА_7 та інспектором першого взводу четвертої роти першого батальйону УПП в Харківській лейтенантом поліції ОСОБА_8 ніс службу у складі автопатруля «Купол-451» на службовому автомобілі SKODA RAPID, д.н.з. НОМЕР_1 (на синьому фоні).
В подальшому, приблизно о 02 год. 35 хв., в ході перевірки повідомлення із попередньою інформацією про те, що за адресою: м. Харків, вул. Зубарєва, 47/49 троє чоловіків розпивають алкогольні напої та мають намір рухатися на автомобілі СУБАРУ ФОРЕСТЕР д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , перебуваючи в посадці поблизу с. Хоролі Харківського району, Харківської області, переслідуючи автомобіль СУБАРУ ФОРЕСТЕР н.з. НОМЕР_2 , рухаючись бігом позаду справа від автомобіля, намагався його зупинити, проте водій вказаного автомобілю не зупинився та поїхав в сторону, правіше від працівника поліції.
Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 46 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю: для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю людей та/або поліцейського.
Відповідно до ч. 5 ст. 46 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу примусу, визначеного цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 46 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу.
Відповідно до ч. 9 ст. 46 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності.
Водночас, діючи всупереч вказаних вище положень закону, свідомо та умисно перевищуючи свої службові повноваження, розуміючи, що водій своїми діями не створює загрозу життю та здоров'ю людей або поліцейських, та розуміючи, що у обстановці, що склалася у разі застосування вогнепальної зброї, може бути завдано шкоди іншим особам, здійснив три постріли з табельної вогнепальної зброї в бік автомобіля СУБАРУ ФОРЕСТЕР д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_9 , 1987 р.н., отримав два вогнепальні поранення в область правої лопатки та попереку.
Такі дії ОСОБА_4 призвели до настання тяжких наслідків, а саме завдання ОСОБА_9 двох вогнепальних поранень в область правої лопатки та попереку.
13.02.2020 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженецю с. Миколаївка Друга, Близнюківського району, Харківської області, громадянину України, українцю, працюючому на посаді командира четвертої роти першого батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, одруженому, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України - умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалось застосуванням зброї, що спричинило тяжкі наслідки.
Підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколами огляду місця події, під час яких виявлено та вилучено металеві предмети, зовні схожі на гільзи та кулі, куртку потерпілого з отворами в середній та нижній частинах спини, інші речові докази;
- допитами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , згідно пояснень яких, ОСОБА_12 з двома товаришами випивали пиво біля цілодобового кіоску, під час чого зустрілися з нарядом патрульної поліції та обмінялися з ними парою загальних фраз. Після цього до кіоску під'їхав ОСОБА_11 на своєму автомобілі ВАЗ 2114 д.н.з. НОМЕР_3 .
ОСОБА_12 попросив ОСОБА_11 , який був тверезим, відвезти їх у якості водія. ОСОБА_11 погодився, залишив свій автомобіль біля кіоску та сів за кермо Субару Форестер. Після того, як вони виїхали, зустрічали автомобіль патрульної поліції, що рухався їм на зустріч та увімкнув проблискові маячки. Однак, жодних вимог від поліцейських стосовно водія автомобіля Субару Форестер не надійшло, зупинка поліцейськими не здійснювалась, він поїхав далі та звернув у бік поля та поїхав “випробовувати” нові зимові шини. Поїздивши по полю, тією ж дорогою почали повертатися на автомобілі назад. Під час руху побачили в полі зліва автомобіль з увімкнутими фарами. Продовжили свій рух і помітили, що зліва позаду біжать двоє в чорному одязі, вигукуючи при цьому образливі фрази. Після цього почули три хлопки. Одразу подумали, що відбулися вистріли з травматичної зброї, однак пасажир почав кричати від болю та дуже погано себе почував. Була викликана БШМ до приміщення Індустріального ВП ГУНП в Харківській області, куди свідки прямували для звернення до поліції стосовно стрільби по машині. Однак, прибувши до Індустріального ВП ГУНП в Харківській області побачили, що швидка відсутня, прийняли рішення про прямування до найближчого лікувального закладу. Таким чином, поранений був доставлений до 25-ї міської лікарні м. Харкова приблизно о 02.35 год.;
- оглядом відеозаписів зі службового планшета працівників патрульної поліції, на яких зафіксований момент переслідування автомобіля та застосування вогнепальної зброї;
- рапортом ОСОБА_13 на ім'я начальника Індустріального ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 з інформацію про те (серед іншого), що за кермо автомобіля Субару Форестер д.н.з. НОМЕР_2 сів чоловік в червоній куртці;
- рапортом помічника чергового Індустріального ВП ГУНП в Харківській області, згідно якого ОСОБА_4 був доставлений БШМ до 17-ї лікарні лише о 04.50 годині;
- допитом свідка ОСОБА_7 , який повідомив обставини події, за яких він у складі екіпажу переслідували автомобіль Субару Форестер;
Дослідивши матеріали кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину у сфері службової діяльності із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої особи.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (справа «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини тяжкість злочину не може бути єдиним фактором, який вказує на наявність ризику переховування підозрюваного від слідства та суду.
Ураховано положення п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, при цьому, ризик переховування особи від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Так, ОСОБА_4 , являючись працівником правоохоронного органу, володіючи знаннями у сфері юриспруденції, тактикою та методами виявлення та розкриття кримінальних правопорушень, зокрема проти життя та здоров'я особи, володіючи зв'язками в правоохоронних органах, може вчинити дії, спрямовані на здійснення впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадження, з метою зміни останніми показань або відмови від наданих показань. Крім того, ОСОБА_4 , може вчинити ряд дій спрямованих на знищення або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні, збір яких на даний час досудовим розслідуванням не завершено. Зважаючи на тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 діяння, а також на міру покарання, яка загрожує підозрюваному, сторона обвинувачення обґрунтовано вважає, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, вчинятиме дії спрямовані на переховування від органу досудового розслідування, з метою уникнення проведення слідчих та процесуальних дій, а також з метою уникнення покарання, яке передбаченого Кримінальним кодексом України. Окрім цього, враховуючи, що додатковим об'єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, в даному випадку є життя та здоров'я особи, це може свідчити, що ОСОБА_4 може вживати заходів впливу на свідків та потерпілого.
Беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення - злочину, а також те, що підозрюваний ОСОБА_4 , відповідно до ст.ст. 1, 20 Закону України «Про Національну поліцію», виконував функції офіційного представника органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто був службовою особою правоохоронного органу ? представником влади, на якого ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладено обов'язки: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, орган досудового слідства вважає, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177 КПК України.
13.02.2020 року о 12.48 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який працює на посаді командира четвертої роти першого батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України затриманий у порядку ст. 208 КПК України.
14.02.2020 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.
Відповідно до вимог ч. 4 п. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж провадженні з метою ухилення від кримінальної відповідальності, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України установлено, що підставою застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, який в аспекті кримінально-правової кваліфікації відноситься до категорії тяжких, та санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Таким чином, ОСОБА_4 , боючись тяжкості покарання, яке може бути застосоване до нього судом в разі визнання винуватим, може переховуватись від органу досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Інші більш м'які запобіжні заходи не можливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 з наступних причин:
- особисте зобов'язання - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та обрання такого запобіжного заходу може зашкодити встановленню об'єктивної істини, зокрема яке може виразитись у незаконному впливу на свідків та потерпілих..
- особиста порука - на адресу ТУ ДБР у м. Полтаві та прокуратури не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за підозрюваного.
- застава - слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного, його захисника, рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного запобіжного заходу;
- домашній арешт - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що такий запобіжний захід не може забезпечити відсутності можливості впливу на свідків та потерпілого у вказаному кримінальному провадженні та переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
У разі застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.
Підозрюваний та захисник проти задоволення клопотання заперечували, просили обрати більш м'який запобіжний захід.
В судовому засіданні від першого заступника начальника Департаменту патрульної поліції ОСОБА_15 надійшла заява про бажання взяти підозрюваного на поруки.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, захисника, свідка, особи, яка виявила бажання взяти підозрюваного на поруки, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків , а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому же кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
14.02.2020 року ОСОБА_4 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.
За вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, який є тяжким злочином, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.
При цьому, згідно ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного.
У обґрунтування клопотання, як на підставу застосування вказаного запобіжного заходу, слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, тобто запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Проаналізувавши доводи прокурора в обґрунтування обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що ризики, визначені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а саме: через усвідомлення втрати свободи, за скоєння ним тяжкого злочину підозрюваний ОСОБА_4 , може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків, кримінального правопорушення; може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч.4 п.1 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
Беручи до уваги дані про особу підозрюваного, стан його здоров'я, наявність повідомлення про підозру, стадію кримінального провадження, яке на час розгляду данного клопотання розслідується лише другий день, з чого можливо зробити висновок, що попереду ще весь комплекс слідчих дій, на результат проведення яких, при наявності бажання, зможе вплинути підозрюваний, інші обставини справи, та з урахуванням тяжкості вчиненого, наявності ризиків, визначених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є доведеними прокурором, слідчий суддя дійшов до висновку про неможливість застосувати більш м'який запобіжний захід.
За тих же самих мотивів, які на думку суду унеможливили обрання підозрюваному більш м'який запобіжний захід, суд позбавлений можливості застосувати будь- який інший запобіжний захід, в тому числі і передачу підозрюваного на поруки, оскільки вони є в значній мірі м'якшими, ніж той, до можливості застосування якого прийшов суд.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 193-194, 196, 197, 376 КПК України, суд,-
Клопотання слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020170000000179 від 13.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (№ 27)».
Строк тримання під вартою рахувати з 12 год. 48 хв. 13 лютого 2020 року.
Строк дії ухвали - до 12 год. 48 хв. 12 квітня 2020 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Слідчий суддя : ОСОБА_1