Дата документу 11.02.2020 Справа № 554/10260/19
Провадження № 2/554/13/2020
(З А О Ч Н Е )
11 лютого 2020 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого - судді Савченко Л.І.
при секретарі - Гаврись В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ФОП ОСОБА_2 про стягнення на його користь 60 000 грн. сплачених у якості передоплати по договору № 8654 від 26.12.2016 року, 17 676 грн. збитків від інфляції за період з лютого 2017 року по жовтень 2019 року включно, 4 975 грн. 89 коп. - 3 % річних за користування коштами за період з 08.02.2017 року по 13.11.2019 року включно та 10 000 грн. в якості компенсації завданої моральної шкоди за невиконання умов договору № 8654 від 26.12.2016 року.
В обґрунтування позову зазначив, що 26 грудня 2017 року між ним та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір № 8654 на виконання робіт по виготовленню стола. Відповідно до п.2.1. Договору вартість робіт становить 85 700 грн. Згідно п.2.2. Договору попередня оплата за матеріали становить 70 % від суми договору 60 000 грн. Відповідно п.3.1 Договору договір набуває сили з моменту його підписання та діє до 07.02.2017 року. В період часу з 07.02.2017 року по 10.03.2017 року він намагався перевірити хід та якість роботи, але Виконавець на призначені зустрічі не з'являвся. 10.03.2017 року він звернувся до правоохоронних органів із заявою, а в подальшому до Октябрського районного суду м.Полтави з позовом про стягнення на його користь пені за порушення строків виконання умов договору. На підставі постанови Полтавського апеляційного суду від 02.10.2019 року на його користь із ФОП ОСОБА_2 стягнуто 483 грн. 16 коп. пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором за період з 08 лютого 2017 року по 14 серпня 2017 року. Вказаним рішенням було встановлено факт порушення умов договору та не виготовлення столу. У зв'язку із закінченням строку Договору 07.02.2017 року без виконання замовлення та недосягненням згоди на пролонгацію договору, відпала підстава утримання відповідачем сплачених ним у якості передплати коштів на виконання замовлення, тому внаслідок невиконання його законної вимоги про повернення коштів відповідачем допущено прострочення грошового зобов'язання і згідно ст. 625 ЦК України вважає за можливе стягнути з відповідача збитки від інфляції та 3 % річних. Також йому спричинено моральну шкоду через невиконання умов договору відповідачем, оскільки він змушений був звертатися до поліції, суду, витрачати час та зусилля для явки до суду, отримання правової допомоги, що змінило його ритм життя та створило дискомфорт та напругу. Бездіяльність відповідача вплинула і на родинні відносини, в яких виникла напруга та непорозуміння, що спричинило йому душевних страждань. З цих підстав, звернувся до суду з позовом.
Ухвалою суду від 15 листопада 2019 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 15 листопада 2019 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог та остаточно прохав стягнути із ФОП ОСОБА_2 на його користь 60 000 грн. сплачених у якості передоплати по договору № 8654 від 26.12.2016 року, 17 676 грн. збитків від інфляції (за повернення 60 000 грн., внесених в якості передоплати по договору № 8654 від 26.12.2016 року) період з лютого 2017 року по жовтень 2019 року включно, 5 069 грн. 60 коп. - 3 % річних за користування коштами ( 60 000 грн., внесених у якості передоплати по договору № 8654 від 26.12.2016 року) за період з 08.02.2017 року по 02.12.2019 року включно, 1901 грн. 80 коп. пені за невиконання умов договору за період з 15.08.2017 року по 03.12.2019 року включно та 10 000 грн. в якості компенсації, завданих моральних страждань, внаслідок порушення умов договору № 8654 від 26.12.2016 року, а всього 94 647 грн.40 коп. Додатково в обґрунтування збільшених позовних вимог зазначив, що має право на стягнення пені, що встановлено постановою Полтавського апеляційного суду від 02.10.2019 року, тому збільшив позовні вимоги в цій частині та частині розміру 3 % річних за користування коштами.
Ухвалою суду від 10 грудня 2019 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено повторно.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач ФОП ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився повторно, викликався до суду належним чином, шляхом направлення за місцем знаходження, що підтверджується Витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, судових повісток рекомендованими повідомленнями (а.с.67-68, 80-81) Про причини неявки суд не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 26 грудня 2016 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір № 8654, за яким відповідач, як виконавець, взяв на себе зобов'язання виготовити стіл за специфікацією та зразком, що є додатком до договору, зі свого матеріалу, а позивач, як замовник, зобов'язався оплатити роботи та матеріали, а також додаткові об'єми по фактичним витратам згідно додаткового кошторису, погодженого сторонами.
Відповідно до п.2.1. Договору вартість робіт становить 85 700 грн.
Згідно п.2.2. Договору попередня оплата за матеріали становить 70 % від суми договору 60 000 грн.
Відповідно п.3.1 Договору договір набуває сили з моменту його підписання та діє до 07.02.2017 року
Споживач ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання, сплативши попередню оплату за матеріали в розмірі 60 000 грн., що підтверджується відмітками у договорі та не спростовано відповідачем.
Пунктом 3.3 Договору визначений строк його дії до 07.02.2017 року, однак станом на день звернення до суду з позовом 14.11.2019 року та день збільшення позовних вимог 09.12.2019 року обумовлені Договором № 8654 роботи виконані не були, чим порушено право позивача, як споживача послуг.
Позивач просив захистити своє порушене право, посилаючись на норми Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки Договором визначено вартість робіт та строки виконання.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Визначаючи характер спірних правовідносин між сторонами та виходячи з дійсних обставин справи, наявних доказів, суд дійшов до висновку, що фактично між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено оплатний, двосторонній, консенсуальний договір про виконання робіт за винагороду - договір побутового підряду, тому вони регулюються положеннями глави 61 ЦК України «Підряд» та Законом України «Про захист прав споживачів», що також відповідає п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною 1 статті 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 2 ст. 873 ЦК України робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Укладеним між сторонами договором обумовлена ціна договору, виконання замовлення з матеріалу підрядника, строки виконання умов договору, та відповідальність за порушення умов договору сторонами.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. ст. 610, 611ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закон України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
На час звернення з позовом до суду відповідач ФОП ОСОБА_2 зобов'язання по виготовленню та встановленню пам'ятника у визначений сторонами термін не виконав, кошти позивачу не повернув. Заперечень по даному факту від відповідача не надходило.
Відповідач ухиляється від зустрічей із позивачем, жодних пояснень з приводу невиконання умов договору не надає, що змусило позивача звернутися до Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про вжиття заходів щодо ОСОБА_3 . З Висновку ДОП Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області від 01.04.2017 року вбачається, що склад злочину в діях ОСОБА_3 відсутній (а.с.14).
Згідно договору убачається, що позивач сплатив гроші за виготовлення столу у розмірі 70 %, що становить 60 000 грн.( а.с.8-9).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
Статтею 10 цього ж Закону визначено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася. Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
Відповідно до ст.849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Неналежне виконання відповідачем ФОП ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за договором підряду, а саме не виконання робіт з виготовлення та встановлення столу, призвело до порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення сплачених коштів за виготовлення столу у розмірі 60 000 грн. на користь позивача із відповідача, оскільки останній не надав жодного доказу у підтвердження виконання умов договору.
Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статей 546, 547, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За положеннями статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір установлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (стаття 551 ЦК України).
Вищевказана норма Закону № 1023-XII має диспозитивний характер та не містить заборони щодо договірного зменшення розміру пені сторонами, що не суперечить вимогам статей 6, 627, 551 ЦК України.
Пунктом 4.4 Договору установлена відповідальність за несвоєчасне виконання замовлення (договірних зобов'язань) у вигляді штрафних санкцій у розмірі 0,1% за кожен день прострочки.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 жовтня 2019 року (справа № 554/6432/17, провадження № 22-ц/814/2076/19) стягнуто із ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 483 грн. 16 коп. пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором № 8654 від 26 грудня 2016 року за період з 08 лютого 2017 року по 14 серпня 2017 року.
У вказаній постанові встановлено факт укладення Договору № 8654 від 26.12.2016 року та невиконання його умов, а отже і порушення зобов'язання відповідачем щодо позивача, а тому ці обставини не потребують доказування у відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені за період з 15.08.2017 року по 03.12.2019 року включно у сумі 1 901 грн. 80 коп. (25 700 грн. вартість робіт Х 0,01 х 740 днів/100 %) є доведеними та підлягають задоволенню.
Пунктом 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як убачається із матеріалів справи між сторонами був укладений договір побутового підряду, умовами якого передбачено виконання відповідачем робіт з виготовлення столу.
Будь-які грошові зобов"язання договором не передбачені.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання та трьох відсотків річних не ґрунтується на вимогах закону та умовах укладеного договору, оскільки дані правовідносини виникли на підставі договору підряду (виконання послуг), а не з договору з виконання грошових зобов'язань, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 10 000 грн. суд керується наступним.
Відповідно до ст. 22 «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно із ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, та яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно із роз'ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування передбачено безпосередньо нормами Конституції, законами України, а також при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених в п. 1 постанови № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», із змінами, доповненнями, при вирішенні цих справ суди мають насамперед виходити із положень Закону «Про захист прав споживачів».
З роз'яснень, які містяться в п. 23 вищезазначеної постанови, вбачається, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру, яких споживач зазнав унаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії продавця, виготівника, виконавця або через їх бездіяльність. Розмір відшкодування моральної шкоди встановлюється судом і визначення його не ставиться в залежність від наявності матеріальної шкоди, вартості товару (робіт, послуг), суми неустойки, а має ґрунтуватися на характері й обсязі моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві у кожному конкретному випадку.
В своїй позовній заяві позивач зазначає, що зазначене порушення відповідачем його прав, які виразились у тривалому невиконанні відповідачем умов договору з виготовлення столу спричинили йому моральні та душевні страждання, оскільки він змушений був звертатися до поліції, суду за захистом своїх порушених прав, наслідком чого стало витрачання часу та зусиль для явки у суд, отримання правової допомоги, що змінило його ритм життя та створило дискомфорт та напругу. Також непорозуміння та напруга виникла у родинних стосунках.
Враховуючи обставини справи, суд вважає дії відповідача такими, що спричинили позивачеві душевні та моральні страждання, оскільки відповідач отримавши кошти на виготовлення столу протягом більше ніж два роки і дев'ять місяців не виконав умови договору, чим позбавив позивача можливості укласти договір на виготовлення столу іншою особою, оскільки кошти йому повернуті не були. Навіть оскаржуючи рішення суду про стягнення пені, позивач і надалі нехтує своїм обов'язком щодо виконання зобов'язання.
На підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд повинен керуватися засадами розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи викладене, суд вважає, що зазначені обставини дають підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн., а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.
Крім того, позивача, відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», звільнено від сплати судового збору, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за одну позовну вимогу майнового характеру у сумі 617 грн. 92 коп. (задоволено позов на суму 61 901 грн. 80 коп. із 84 647 грн. 40 коп., що становить 73 %; розмір судового збору за вимогу майнового характеру становить 1% ціни позову, тобто 846 грн. 47 коп., а 73 % від судового збору становить 617 грн.92 коп. ), за вимогу немайнового характеру 153 грн. 68 коп. ( 20 % від суми 10 000 грн., тобто 20 % від 768 грн. 40 коп.), а всього 771 грн. 60 коп. Решту судового збору у сумі 228 грн. 55 коп. (за вимогу майнового характеру) та 614 грн. 72 коп. (за вимогу немайнового характеру), а всього 843 грн. 27 коп., від сплати яких позивач звільнений на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. ст.12, 81,141, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 60 000 грн. сплачені у якості передоплати по Договору № 8654 від 26.12.2016 року, 1901 грн. 80 коп. пені за прострочення виконання зобов'язання за Договором № 8654 від 26.12.2016 року за період з 15.08.2017 року по 03.12.2019 року включно, 2 000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, а всього 63 901 грн. 80 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути зФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 771 грн. 60 коп..
Решту судового збору у сумі 843 грн. 27 коп. віднести на рахунок держави.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разу розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 .
Відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 . код ІПН НОМЕР_2 .
Суддя Л.І.Савченко