14.02.2020 Справа №607/1840/17
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Сташків Н.М.,
за участі секретаря судового засідання Облещук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» на дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Польного Богдана Михайловича, заінтересована особа - ОСОБА_1 , -
Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» (далі - ТОВ «Домобудівник») ОСОБА_2 . звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (далі - відділ, відділ ДВС) Польного Богдана Михайловича (далі - державний виконавець), за участю заінтересованої особи ОСОБА_1 .
В обґрунтування скарги посилається на такі обставини:
01 серпня 2018 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №607/1840/17 визнано незаконним та скасовано наказ голови комісії з припинення ТОВ «Домобудівник» №16/06/7-10 від 14 червня 2016 року «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді слюсаря ТОВ «Домобудівник» з 14 червня 2016 року; стягнуто із ТОВ «Домобудівник» у користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.10.2015р. по 14.06.2016р. у розмірі 7987 грн. з урахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов'язкових платежів; стягнуто з ТОВ «Домобудівник» у користь ОСОБА_1 40200 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов'язкових платежів; стягнуто із ТОВ «Домобудівник» у користь ОСОБА_1 2700 грн. грошової компенсації за період тимчасової непрацездатності; зобов'язано ТОВ «Домобудівник» провести ОСОБА_1 індексацію зазначеної суми невиплаченої заробітної плати, а також компенсацію втрати частини його доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з ТОВ «Домобудівник» у користь держави 2819,20 грн. судового збору.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін. 07 лютого 2019 року Верховним Судом відмовлено у відкритті касаційного провадження.
12.10.2018р. ТОВ «Домобудівник» звернулося до Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області з листом № 12/10/18/2 з проханням врахувати, що в разі стягнення коштів на виконання рішень по трудових спорах із відповідних сум сплачуються податки (податок на доходи фізичних осіб та військовий збір) у розмірі 19,5%.
Крім того, 08.01.2020 р. ТОВ «Домобудівник» направило до відділу ДВС інформаційний запит за вих. № 18/01/20-6 із проханням надати інформацію та підтверджуючі документи про кошти, які стягувались в користь ОСОБА_1 по справі № 607/1840/17 з ТОВ «Домобудівник».
16 01.2020р. відділом ДВС надано відповідь № 10925, в якій повідомлено таку інформацію: 13.09.2018р. державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № 57210756, № 57209357, № 57210990; згідно з розпорядженнями № 57210756, № 57209357, № 57210990 від 28.09.2018 року на користь ОСОБА_1 перераховано суми в розмірах 7987 грн., 40200 грн. та 2700 грн.; 05.10.2020р. державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень.
З діями державного виконавця щодо видачі вищевказаних розпоряджень ТОВ «Домобудівник» не погоджується, вважає їх незаконними з огляду на наступне:
ТОВ « Домобудівник» не має перераховувати на рахунки ДВС додатково суми для виплат і також перерахувати (сплатити) податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, єдиний соціальний внесок окремо на рахунки суб'єкта адміністрування таких платежів, оскільки такі суми включені в кошти, визначені судом.
Однак, державним виконавцем стягнуто на користь ОСОБА_1 усі суми, без віднімання обов'язкових платежів, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав додаткове благо.
Самостійно ТОВ «Домобудівник» не могло виконати рішення суду, оскільки було накладено арешт на рахунки, самостійно ОСОБА_1 не звертався до ТОВ «Домобудівник» з виконавчим листом.
ТОВ «Домобудівник», будучи податковим агентом щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати, не приймав участі у таких виплатах та фізично не мав змоги виконати відповідні обов'язки, встановлені Податковим кодексом України.
З цих підстав заявник вважає, що державний виконавець безпідставно стягнув з ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_1 9922,965 грн. податків і зборів, які мали утримуватись позивачем із коштів, визначених судом, а саме: 1) податок на доходи фізичних осіб 18% х 7987 грн. = 1437,88 грн., військовий збір 1,5% х 7987 грн. = 119,805 грн.; 2) податок на доходи фізичних осіб 18% х 40200 грн. = 7236, військовий збір 1,5% х 40200 грн. = 603 грн.; 3) податок на доходи фізичних осіб 18% х 2700 грн. = 486 грн., військовий збір 1,5% х 2700 грн. = 40,5 грн.
З урахуванням наведеного заявник просить суд: 1) визнати незаконними дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області в частині стягнення з ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_1 суми ПДФО - 9159,6 грн., суми військового збору - 763,305 грн. та виконавчого збору в розмірі 5088,7 грн.; 2) скасувати розпорядження № 57210756 від 28.09.2018 року про перерахунок грошових коштів у розмірі 7987 грн. на користь ОСОБА_1 , 798,7 грн. виконавчого збору в користь держави, 120 грн. витрат виконавчого провадження, 3) скасувати розпорядження № 57209357 від 28.09.2018 року про перерахунок грошових коштів у розмірі 40200 грн. на користь ОСОБА_1 , 4020 грн. виконавчого збору в користь держави, 120 грн. витрат виконавчого провадження, 4) скасувати розпорядження № 57210990 від 28.09.2018 року про перерахунок грошових коштів у розмірі 7987 грн. на користь ОСОБА_1 , 798,7 грн. виконавчого збору в користь держави, 120 грн. витрат виконавчого провадження, 5) зобов'язати головного державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області повернути на рахунок ТОВ «Домобудівник» грошові кошти у розмірі 15011,665 грн., з яких: ПДФО - 9159,66 грн., військовий збір - 763,305 грн., виконавчий збір - 5088,7 грн.
В судове засідання 14 лютого 2020 року о 10 годині боржник та державний виконавець не з'явились, не повідомивши про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення боржнику копії ухвали про відкриття провадження за скаргою та судової повістки, а державному виконавцю - копії ухвали про відкриття провадження за скаргою, копії скарги з додатками та судової повістки, які ними отримані 05 лютого 2020 року.
Від стягувача ОСОБА_1 в судове засідання надійшла заява, в якій він просить скаргу розглядати у його відсутності та відмовити в її задоволенні.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 450 ЦПК України, згідно з якою неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, зважаючи на наявність доказів про своєчасне належне сповіщення учасників справи про час та місце розгляду скарги, суд вважає за доцільне розглянути скаргу в їх відсутності.
Вирішуючи скаргу, проаналізувавши матеріали справи, суд виходить з наступного.
В порядку розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», ст. 447 ЦПК України, передбачено право сторін виконавчого провадження звернутись до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п.7 Постанови №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року, роз'яснює, що у разі визнання неправомірними рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 року у справі №607/1840/17 визнано незаконним та скасовано наказ голови комісії з припинення ТОВ «Домобудівник» №16/06/7-10 від 14 червня 2016 року «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді слюсаря ТОВ «Домобудівник» з 14 червня 2016 року; стягнуто із ТОВ «Домобудівник» у користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.10.2015р. по 14.06.2016р. у розмірі 7987 грн. з урахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов'язкових платежів; стягнуто з ТОВ «Домобудівник» у користь ОСОБА_1 40200 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов'язкових платежів; стягнуто із ТОВ «Домобудівник» у користь ОСОБА_1 2700 грн. грошової компенсації за період тимчасової непрацездатності; зобов'язано ТОВ «Домобудівник» провести ОСОБА_1 індексацію зазначеної суми невиплаченої заробітної плати, а також компенсацію втрати частини його доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з ТОВ «Домобудівник» у користь держави 2819,20 грн. судового збору.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін.
08.01.2020 р. ТОВ «Домобудівник» направило до відділу ДВС інформаційний запит за вих. № 18/01/20-6 із проханням надати інформацію та підтверджуючі документи про кошти, які стягувались в користь ОСОБА_1 по справі № 607/1840/17 з ТОВ «Домобудівник».
16 01.2020р. відділом ДВС надано відповідь № 10925, в якій повідомлено таку інформацію: 13.09.2018р. державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № 57210756, № 57209357, № 57210990; згідно з розпорядженням № 57210756 від 28.09.2018 року на користь ОСОБА_1 перераховано грошові кошти в розмірі 7987 грн., 798,7 грн. виконавчого збору в користь держави, 120 грн. витрат виконавчого провадження, згідно з розпорядженням № 57209357 від 28.09.2018 року на користь ОСОБА_1 перераховано грошові кошти в розмірі 40200 грн. на користь ОСОБА_1 , 4020 грн. виконавчого збору в користь держави, 120 грн. витрат виконавчого провадження, згідно з розпорядженням № 57210990 від 28.09.2018 року на користь ОСОБА_1 перераховано грошові кошти в розмірі 7987 грн. на користь ОСОБА_1 , 798,7 грн. виконавчого збору в користь держави, 120 грн. витрат виконавчого провадження; 05.10.2020р. державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень. До відповіді додано копії зазначених розпоряджень № 57210756, № 57209357, № 27210990 від 28.09.2018 року та постанов про закінчення виконавчих проваджень № 57210756, № 57209357, № 57210990 від 05.10.2020р.
Щодо доводів скаржника про стягнення коштів з боржника без утримання податків і зборів, суд зазначає наступне.
Пункт 14.1.180 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IVцього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Таким чином, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника.
В резолютивній частині рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 року зазначено, що сума заробітної плати в розмірі 7987 грн., середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 40200 грн. стягується з урахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов'язкових платежів. Також, згідно з рішенням, стягнуто 2700 грн. грошової компенсації за період тимчасової непрацездатності.
Згідно з Академічним тлумачним словником української мови слово «урахування» означає «дію за значенням урахувати». В свою чергу, «урахувати» має таке значення: «брати до уваги, зважати на що-небудь».
У резолютивній частині рішення суду вказано, що заробітна плата та середній заробіток стягнуті з урахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов'язкових платежів.
Даних, що сума заробітної плати ОСОБА_1 , яка була взята судом для розрахунку середнього заробітку, була визначена без відрахування сум податку та зборів, матеріали справи не містять та заявником не надано відповідних доказів.
Посилання заявника на те, що відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 359/10023/16-ц від 18.07.2018 року справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення, не може бути підставою для задоволення скарги, оскільки у резолютивній частині рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 року вказано стягнути суми заробітної плати і середнього заробітку саме «з урахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов'язкових платежів», а не «без урахування», а у справі № 359/10023/16-ц, яку заявник наводить як приклад вирішення аналогічної справи Верховним Судом, у резолютивній частині рішення суду першої інстанції взагалі не було зазначено, з урахуванням чи без урахування податків та зборів, стягувались суми заробітної плати.
Якщо ТОВ «Домобудівник» як відповідач не був згідним із таким рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 року, він вправі був подавати апеляційну скаргу з цих підстав.
Відповідно до ч. 8 ст. 268 ЦПК України після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 року залишене без змін Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року, набрало законної сили, відтак є обов'язковим до виконання.
Відповідно до положень п. 9 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість виконання судових рішень.
Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість, яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Згідно з ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.
Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція), право доступу до суду, що гарантується статтею 6§1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи.
У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.
Суд вважає безпідставними посилання заявника на неправильне перерахування ОСОБА_1 коштів в сумі 15011,665 грн., з яких: ПДФО - 9159,66 грн., військовий збір - 763,305 грн., виконавчий збір - 5088,7 грн., оскільки Податковий кодекс України - пункт 14 статті 14 та пункт 164.2 статті 164 - не встановлює обов'язку державного виконавця стягувати чи відраховувати податки чи збори із суми стягнення, зазначеної у виконавчому листі, так як це обов'язок роботодавця, тобто ТОВ «Домобудівник». Крім того, державний виконавець позбавлений можливості змінювати вказані у рішенні суду суми, що підлягають стягненню, оскільки діяльність виконавця врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" та останній не є податковим агентом (стаття 168 ПК України).
Твердження заявника про те, що самостійне виконання ТОВ «Домобудівник» було неможливим у зв'язку з арештом рахунків не підтверджено жодними доказами. Також заявником не надано доказів щодо повідомлення ТОВ «Домобудівник» державного виконавця про нараховані суми податків і зборів.
Крім цього, не заслуговують на увагу посилання заявника на незаконність стягнення державним виконавцем виконавчого збору в сумі 8407,04 грн, оскільки він діяв у межах ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження".
З огляду на викладене, судом не здобуто доказів про те, що, державний виконавець, виконавши рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2018 року, допустив порушення прав чи свобод ТОВ «Домобудівник», а тому підстави для задоволення скарги, а саме: 1) визнання незаконними дій головного державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області в частині стягнення з ТОВ «Домобудівник» на користь ОСОБА_1 суми ПДФО - 9159,6 грн., суми військового збору - 763,305 грн. та виконавчого збору в розмірі 5088,7 грн.; 2) скасування розпорядження № 57210756 від 28.09.2018 року про перерахунок грошових коштів у розмірі 7987 грн. на користь ОСОБА_1 , 798,7 грн. виконавчого збору в користь держави, 120 грн. витрат виконавчого провадження, 3) скасування розпорядження № 57209357 від 28.09.2018 року про перерахунок грошових коштів у розмірі 40200 грн. на користь ОСОБА_1 , 4020 грн. виконавчого збору в користь держави, 120 грн. витрат виконавчого провадження, 4) скасування розпорядження № 57210990 від 28.09.2018 року про перерахунок грошових коштів у розмірі 7987 грн. на користь ОСОБА_1 , 798,7 грн. виконавчого збору в користь держави, 120 грн. витрат виконавчого провадження, 5) зобов'язання головного державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області повернути на рахунок ТОВ «Домобудівник» грошові кошти у розмірі 15011,665 грн., з яких: ПДФО - 9159,66 грн., військовий збір - 763,305 грн., виконавчий збір - 5088,7 грн. - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 447, 450, 451, 260 - 261, 353 - 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» на дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Польного Богдана Михайловича, заінтересована особа - ОСОБА_1 , відмовити.
Ухвала набираєзаконної сили негайно після її проголошення.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Ухвала складена та підписана суддею 14 лютого 2020 року.
Головуючий суддяН. М. Сташків