Справа № 591/6431/18
2/588/23/20
04.02.2020 року м.Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Линник О.С., з участю секретаря судових засідань Лободи Т.С.,з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської області про стягнення шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,
ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, який мотивував тим, що за рішенням зборів учасників ТОВ «АРВ» від 14.02.2007 його було призначено директором указаного товариства.
26.07.2010 старшим слідчим відділу прокуратури Сумської області молодшим радником юстиції Нікітченко В.Г. була прийнята постанова про порушення проти нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.355 КК України.
У зв'язку із порушенням вказаної кримінальної справи на очолюваному ним підприємстві було проведено обшук та виїмку первинних бухгалтерських документів, інших документів із господарської діяльності і печатки TOB «АРВ», внаслідок чого підприємство фактично припинило свою діяльність.
Постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Сумської області молодшого радника юстиції Нікітчен ОСОБА_4 від 23.03.2011 його було притягнено у якості обвинуваченого та пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.28 ч.3, 358 ч.3, 28 ч.3, 366 ч.2, 28 ч.3, 212 ч.3, 366 ч.1 КК України.
Вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 11.01.2016, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 23.08.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.05.2017 він був визнаний невинуватим та виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28 - ч.2 ст.212; ч.2 ст.27, ч.2 ст.28 - ч.4 ст.358; ч.2 ст.27, ч.2 ст.28 - ч. 1 ст.366 ; ч.1 ст.366 КК України.
Позивач вважає, що незаконні дії органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду, завдали йому моральної шкоди, призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків та здійснення додаткових зусиль для організації його життя, до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин із оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У період часу із 26.07.2010 по 23.08.2016, тобто 72 повних місяці, позивач перебував під слідством, у зв'язку із чим було порушено його звичайне життя та організація діяльності; такі події створили моральний, психічний, виробничий та побутовий дискомфорт, було, підірвано його ділову репутацію, погіршились відносини з оточуючими людьми, розпався його шлюб, що підтверджується рішенням суду.
За наявності указаних обставин, в виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день звернення до суду із позовом у сумі 3723,00 грн., кількості повних місяців знаходження під слідством - 72, враховуючи понесені страждання, позивач оцінює завдану йому моральну шкоду внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого по кримінальній справі у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28 - ч.2 ст.212; ч.2 ст.27, ч.2 ст.28 - ч.4 ст.358; ч.2 ст.27, ч.2 ст.28 - ч.1 ст.366; ч.1 ст.366 КК України у розмірі 1 500 000 гривен.
Крім того, позивач указав, що на підставу договору про надання професійної правничої допомоги від 28.08.2018 за №28/0.8, укладеного між ним та адвокатом Монагаровою О.Я. та квитанціями про сплату, на день звернення до суду ним понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. Загальна вартість послуг із надання професійної правничої допомоги визначена шляхом множення вартості однієї години послуг із надання професійної правничої допомоги - 800,00 грн. на обсяг послуг з надання професійної правничої допомоги - 10 годин: 800,00 х10 =8000,00 грн.
За указаних обставин позивач просить стягнути із держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 1 500 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та 8000,00 грн. судових витрат.
У відповідності до ст.178 ЦПК України виконуючим обов'язки прокурора Сумської області І.Сидоренко був поданий відзив на позов, згідно якого прокуратура вважає заявлений позов необґрунтованим, заявлена сума моральної шкоди є необґрунтовано завищеною. Заперечення мотивовані тим, що твердження позивача не доведені належними та допустимими доказами, тобто позивачем не підтверджено заподіяння, на його думку, шкоди, будь-які факти її спричинення відсутні.
У порушення вимог ст.ст.79-81, 83 ЦПК України жодних доказів порушення нормальних життєвих зв'язків та здійснення додаткових зусиль для організації його життя, погіршення відносин з оточуючими людьми не надано.
Із долученого до матеріалів справи рішення Охтирського міськрайонного суду від 06.02.2013 №1813/5294/2012 про розірвання шлюбу вбачається, що розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_5 відбулось не у зв'язку із порушенням кримінальної справи та здійсненням досудового розслідування відносно позивача, а у зв'язку з тим, що сімейне життя між подружжям не склалося, відсутнє взаєморозуміння. Позивач участі у розгляді справи не брав, позовні вимоги визнав повністю та проти розірвання шлюбу не заперечував, що також свідчить про його не бажання зберегти сімейні відносини. У зв'язку з цим будь-який причинно-наслідковий зв'язок між цими подіями та кримінальним переслідуванням відсутній. Отже окрім тез, вказаних у позовній заяві, ОСОБА_3 будь-яких даних, на підставі яких суд міг встановити наявність або відсутність (фактів), що обґрунтовують позовні вимоги, не надано.
Враховуючи, що окремі негативні наслідки, які, на думку позивача, він зазнав внаслідок дій органів досудового розслідування, не підтверджено конкретними доказами, не можна погодитися із розміром визначеної ним моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.
У разі підтвердження заподіяння моральної шкоди позивачу, заявлений ним позов підлягає частковому задоволенню за період перебування його під слідством і судом з 26.07.2010 (дата порушення кримінальної справи) по 23.08.2016 (дата набрання законної сили виправдувального вироку суду) із урахуванням визначеної законодавством розрахункової величини, а решта вимог є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.
Документальне підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. та їх розрахунок відсутні, адвокатом не надано акт виконаних робіт, значно перебільшено тривалість годин наданих послуг із професійної правничої допомоги, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (а.с.131-135 Том 1).
Представник Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області у відзиві на позов указав, що до компетенції Казначейства входить управління коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштів державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організації що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування й видатків.
Конституційний суд України у рішенні від 03.10.2001 N12-рп/2001 у справі про відшкодування шкоди державою вказав, що державні органи, як юридичні особи, несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов'язаннями. Держава не відповідає по зобов'язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов'язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов'язаннями коштами, які є в її розпорядженні.
Оскільки, як випливає зі змісту позову, Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України і інших актів законодавства Казначейство не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб'єктів.
Щодо моральної шкоди представник указав, що позивач не зазначив чим підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості такого відшкодування. Проте позивачем не наведено обґрунтованих розрахунків, з яких він виходить при визначенні моральної шкоди саме в розмірі 1 500 000 грн.
Також є необгрунтованим та завищеним приведений у позові розрахунок надання правової допомоги у розмірі 8000 грн. Акт виконаних робіт суду не наданий.
За указаних підстав, Державна казначейська служба України просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с.147-148 Том 1).
У відповіді на відзив прокуратури Сумської області позивач указав, що правові підстави відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, право на відшкодування якої виникло на підставі вироку Тростянецького районного суду Сумської області від 11 січня 2016 року у кримінальній справі №588/1254/14-к наведені в позовній заяві. Право на відшкодування шкоди у повному обсязі гарантоване також ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом національного права.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному із мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Вказане підтверджує актуальною практикою Верховного суду, викладеною у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 761/19004/16-ц.
Тому, висновок прокуратури про обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, є помилковим.
Правове та документальне обґрунтування витрат позивача у справі наведено у позовній заяві та додатках до позову, отже є необгрунтованим висновок прокуратури про недоведеність таких витрат (а.с.153-156 Том 1).
У відповіді на відзив Державної казначейської служби України позивач указав, що він погоджується із тим, що Державна казначейська служба України є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за дії інших державних органів. Проте, за усталеною судовою практикою Державна казначейська служба України є відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Висновок Державної казначейської служби України про необгрунтованість заявленої ним суми відшкодування моральної шкоди позивач вважає безпідставним та указав такі мотиви як і у відповіді на відзив Прокуратури Сумської області. Також позивач послався на ст.3 Конституції України, ч.5 ст.9, ч.6 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст.38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч.5 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та рішення Європейського Суду від 08.06.1976 у справі «Енгель та інші проти Нідерландів», рішення від 02.12.1986 у справі «Боцано проти Франції», згідно яких кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.
На законодавчому рівні встановлено лише мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який визначається у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Максимальний розмір відшкодування моральної шкоди чи будь-які інші обмеження у відшкодуванні моральної шкоди на законодавчому рівні не встановлені.
Правове та документальне обґрунтування витрат позивача у справі наведено у позовній заяві та додатках до позову. Додатково позивач надав акт приймання - передачі наданих послуг по договору про надання професійної правничої допомоги від 28.08.2018 р. за №28/08 із розрахунком вартості наданих послуг (а.с.171-173 Том 1).
У судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала за підстав указаних у ньому, просила задовольнити заявлені вимоги.
Представник відповідача Державної казначейської служби України, будучи належним чином повідомленим, у судове засідання не з'явився, причина його неявки суду не відома, свою позицію щодо позову виклав у відзиві на позов, а тому суд визнав за можливе розглянути справу у його відсутність, на підставі наявних доказів у справі.
Представник відповідача Прокуратури Сумської області у судовому засіданні позов не визнала, підтримавши обставини викладені у відзиві на позов, вважає, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, не відповідає критеріям оцінки моральної шкоди.
Суд, заслухавши позицію представників сторін, покази позивача у ролі свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із таких мотивів.
Судом установлено, що за рішенням зборів учасників ТОВ «АРВ» від 14.02.2007, починаючи з 15.02.2007 директором ТОВ «АРВ» був призначений ОСОБА_3 .
Постановою старшого слідчого відділу прокуратури Сумської області молодшого радника юстиції Нікітченко В.Г. від 26.07.2010 було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212, ч.2 ст.355 КК України (а.с.30,69-70 Том 2) та постановою від 23.03.2011 останнього було притягнено у якості обвинуваченого та пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.28 ч.3, 358 ч.3, 28 ч.3, 366 ч.2, 28 ч.3, 212 ч.3, 366 ч.1 КК України.
Вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 11.01.2016, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 23.08.2016 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.05.2017 ОСОБА_3 був визнаний невинуватим та виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28 - ч.2 ст.212; ч.2 ст.27, ч.2 ст.28 - ч.4ст.358; ч.2 ст.27, ч.2 ст.28 - ч. 1 ст.366 ; ч.1 ст.366 КК України (а.с.45-123 Том 1).
27.08.2010 старшим слідчим відділу прокуратури Сумської області молодшим радником юстиції Нікітченко В.Г. була прийнята постанова щодо обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд з місця його фактичного проживання (а.с.67-68 Том 2).
Отже, судом установлено, що у період з 26.07.2010 по 23.08.2016 (72 повних місяці) ОСОБА_3 перебував під слідством та судом.
Обгрунтовуючи заявлений позов позивач посилався на те, що незаконні дії органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків та здійснення додаткових зусиль для організації його життя, до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин із оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, а отже йому була завдана моральна шкода. Перебування під слідством та судом створило моральний, психічний, виробничий та побутовий дискомфорт, було, підірвано його ділову репутацію, погіршились відносини із оточуючими людьми, розпався його шлюб.
На підтвердження розірвання шлюбу позивачем надано рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06.02.2013 (а.с.22 Том 1).
Суд критично ставиться до наданого позивачем доказу (рішення суд) як доказу підтвердження розпаду його шлюбу через перебування позивача під слідством та судом, погоджуючись із думкою представника Прокуратури, викладеної у відзиві на позов. Зокрема, як вбачається із указаного рішення причиною розлучення стала відсутність взаєморозуміння. Жодного посилання на те, що перебування позивача під слідством стало підставою для розірвання шлюбу не указано. Крім того, на розгляд справи про розірвання шлюбу ОСОБА_3 не з'явився та подав заяву про те, що він визнає позов та не заперечує проти розірвання шлюбу.
Разом із тим, розглядаючи позовну вимогу про стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 1500 000 грн., суд виходить із наступного.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Ст.56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової шкоди і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства прокуратури або суду, встановлюється законом.
Ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закону України) встановлено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Згідно з п.1 ч.1 ст.2 Закону України право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Відповідно до ст.3 Закону України у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій (пункт 1); моральна шкода (пункт 5).
Ст.4 Закону України встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Виходячи із того, що щодо позивача постановлено виправдувальний вирок, який набрав законної сили, позивач має право вимагати відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених Законом України, як такий, якого незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності.
Згідно з ст.13 Закону України розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначається за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» у 2020 році мінімальну заробітну плату з 01.01.2020 установлено у місячному розмірі 4723,00 грн.
Як встановлено вище, позивач незаконно перебував під слідством та судом у період з 26.07.2010 по 23.08.2016 (72 повних місяці).
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України (п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі постанови Пленуму ВСУ) моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Допитаний у судовому засіданні у ролі свідка ОСОБА_3 показав, що після порушення кримінальної справи відносно нього та перебування під слідством він залишився без роботи. За час слідства на підприємстві ТОВ «АРВ» було проведено два обшуки, фактично вилучені усі документи, печатки, внаслідок чого підприємство фактично припинило свою діяльність. На той час у нього була неповнолітня дитина. Він не міг матеріально забезпечити свою сім'ю. Намагався влаштуватися на роботу, але перебування його під слідством було цьому перешкодою. Згодом дружина подала позов про розірвання шлюбу, він втратив дитину. Також він втратив право на отримання роботи, вимушений був змінити місце проживання. Дії правоохоронних органів та прокуратури мають певні наслідки. Для нього це був психологічний удар, коли він втратив родину і дитину. Восени 2010 року він перестав спати, звертався до лікаря, приймав снодійні засоби, офіційно до лікарні не лягав. Влітку 2011 року мав бажання звозити дитину на море, але залишився вдома, оскільки слідчий не надав такого дозволу. Підірвалася його ділова репутація. До 2014 року свої професійні навики реалізувати не було можливості. До вересня 2013 року він працював за трудовим контрактом у Охтирській ТЕЦ, а з жовтня 2013 року почав шукати роботу у місті Києві. Влітку 2014 року він працевлаштувався до державної прикордонної служби, де працював до травня 2016 року. За час перебування під слідством та судом погіршилися відносини із оточуючими людьми, одразу стало мало друзів, коло спілкування звузилося до батьків і родини, він став більше замкнений у собі, менше спілкувався, менше виходів із дому, практично був лише вдома та на роботі.
Таким чином, судом установлено, що позивачу було завдано моральну (немайнову) шкоду у зв'язку із його незаконним перебуванням під слідством чи судом, яка полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із незаконним притягнення до кримінальної відповідальності, та які чітко були вказані позивачем під час його допиту у якості свідка.
Суд погоджується із позивачем, що саме із перебуванням останнього під слідством та судом пов'язана вимушеність змін його стосунків із оточуючими людьми, що тепер вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя та настанні інших негативних наслідків у виді переживань через позбавлення можливостей реалізації позивачем своїх звичок і бажань, спілкування із працівниками правоохоронних органів, невизначеності щодо майбутнього.
Доказами доведено, що позивач втратив заробіток під час перебування під слідством та судом (а.с.11-14 Том 2).
Відповідно до п.9 постанови Пленуму ВСУ у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Оскільки законом передбачено мінімальний розмір моральної шкоди, а максимальний розмір не установлений, суд виходить із розміру моральної шкоди за час перебування під судом.
Зважаючи на ці обставини суд вважає, що позивачу підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 340056, 00 грн. (мінімальна заробітна плата у сумі 4723,00 грн. х 72 місяці перебування під слідством та судом).
Присудження судом такого розміру відшкодування відповідає глибині страждань позивача та засадами розумності, виваженості та справедливості.
Також суд не погоджується із аргументами відповідачів, наведених у відзивах на позов, що позивачем не доведено доказами наявність самої моральної шкоди та причинного зв'язку із діями органів досудового розслідування, оскільки такий аргумент спростовується наведеним вище.
Ст.25 Бюджетного кодексу України встановлено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою у порядку, визначеному законом.
Відповідно до приписів ч.1 ст.43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно зі ст.44 Бюджетного кодексу України державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням, а також відповідність розподілу бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за загальним фондом державного бюджету за визначеними цим розписом періодами року відповідному прогнозу надходжень загального фонду державного бюджету протягом бюджетного періоду.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, які погоджені службовими особами прокуратури Сумської області позивачу спричинено моральну шкоду, спричинена шкода перебуває в причинному зв'язку із неправомірними діями органів досудового розслідування і прокуратури, суд, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача моральної шкоди у сумі 340056,00 грн.
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення на його користь 8000,00 грн. суд керується ст.137 ЦПК України, правове та документальне обгрунтування витрат позивача на професійну правничу допомогу, зокрема: договір про надання професійної правничої допомоги від 28.08.2018 за №28/0.8, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Монагаровою О.Я.; акт приймання-передачі наданих послуг від 07.02.2019; розрахунки вартості послуг з професійної правничої допомоги за указаним договором від 28.08.2018 та від 07.02.2019; квитанції про сплату за надані послуги адвокату Монагаровій О.Я. на загальну суму 8000,00 грн. (12.09.2018 - 4000,00 грн., 19.10.2018-3000,00 грн., 22.10.2018 - 1000,00 грн.). Загальна вартість послуг із надання професійної правничої допомоги визначена шляхом множення вартості однієї години послуг із надання професійної правничої допомоги - 800,00 грн. на обсяг послуг з надання професійної правничої допомоги - 10 годин: 800,00 * 10 =8000,00 грн. (а.с.23-28, 174,175 Том 1).
Таким чином, понесені позивачем витрати на послуги правничої допомоги у заявленому розмірі 8000,00 грн. повністю підтверджуються документально, а тому ці витрати підлягають до стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача.
Судові витрати, відповідно до ст.141 ЦПК України, суд відносить на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10-13,259,264,265,354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Сумської області про стягнення шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування , прокуратури і суду - задовольнити частково.
Стягнути із Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) 340056,00 (триста сорок тисяч п'ятдесят шість ) грн. на відшкодування моральної шкоди, а також 8000,00 (вісім тисяч) грн. витрат за надання професійної правничої допомоги.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складений 13.02.2020.
Суддя О.С.Линник