Справа №524/5899/19
Провадження №2/524/384/20
11 лютого 2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого судді - Андрієць Д.Д., за участю секретаря - Шило В.С., позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та вселення,-
В своєму позові ОСОБА_4 просив усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном - квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 демонтувати цегляну перегородку, встановлену в коридорі перед входом до квартири АДРЕСА_1 та надання ОСОБА_1 ключів від дверей квартири.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 . За час його тимчасової відсутності відповідачами була встановлена цегляна перегородка в коридорі загального користування з дверима, ключів від якої йому не надали. Такими діями відповідачі позбавили його можливості користуватись квартирами 49,50 в буд. АДРЕСА_2 , співвласником яких він є.
В судовому засіданні позивач підтримав свій позов та просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Не заперечував те, що відповідачами йому були передані ключі від усіх дверей.
В судовому засіданні ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову. Зазначила, що на даний час в квартирі ніхто не проживає і перешкод у користуванні квартирою позивачу ні вона, ні ОСОБА_3 не чинять. Вказала, що перегородка була встановлена їх сусідами - ОСОБА_5 , після того, як з їх квартири вчинено крадіжку. Всі необхідні ключі, в тому числі від тамбуру, були передані позивачу, а тому, на її думку, підстав для задоволення позову немає.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 11 грудня 2019 року закрито підготовче провадження.
Судом було відмовлено у прийнятті, як доказів документів, визначених в заяві позивача від 07.02.2020.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_4 є співвласником квартир 49,50 в АДРЕСА_2 . Іншими співвласниками квартир є ОСОБА_2 (співвласник квартири АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 (співвласник квартири АДРЕСА_4 ).
Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва на право власності на житло, виданого УЖКГ виконкому Кременчуцької міської Ради народних депутатів на підставі розпорядження від 08.01.2002 №9763/2, копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №10313169 від 04.10.2013, копіями рішень Автозаводського районного суду м.Кременчука від 27.07.2012 по справі №2-360/12 та від 04.04.2012 по справі 2-359/12.
Відповідно до приписів статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частини першої статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (частини перша та друга статті 321 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 391, частини другої статті 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно статей 76-82 Цивільного процесуального кодексу України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В постанові по справі 761/42887/16-ц(провадження № 61-28637св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов наступного висновку: «Застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння»
Так, застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до правовідносин, які виникли між сторонами в даній справі, суд відзначає, що позивачем було доведено належними та допустимими доказами своє право власності на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_5 .
Щодо обставин наявності у позивача перешкод у користуванні нерухомими майном суд відзначає наступне.
Так, суд відхиляє надані позивачем копію акта опису й арешту майна від 06.09.2006, копію припису КГЖЕП «Автозаводське» від 03.10.2011 №79/02-06, копії заяв ОСОБА_1 від 05.04.2018 та 23.11.2012(а.с.17,18), акти про не допуск від 16.09.2011 та 27.10.2017, оскільки вказані докази не є належними, з огляду на те, що предметом даного позову є відносини між сторонами, які виникли у 2019 році(про що позивач зазначає в своєму позові).
Суд наголошує на тому, що питання законності чи незаконності побудови перегородки, встановлення осіб, які її збудували було предметом розгляду компетентних органів, про що свідчать наявні в матеріалах копії відповіді, припису та постанов по справі про адміністративні правопорушення.
Суд відзначає, що в судовому засіданні позивачем не заперечувалось те, що від відповідача по справі він отримав комплект ключів, в тому числі і від тамбуру. На запитання суду про те, чи перевірив позивач після отримання комплекту ключів можливість безперешкодно потрапити до належної йому квартири АДРЕСА_4 , останній повідомив, що не перевіряв.
Також суд приймає до уваги, що в судовому засіданні доводи позивача з приводу перешкод у користуванні належним йому майном фактично зводились до можливого порушення його прав відповідачами в майбутньому.
На переконання суду, висловлення припущень про можливе порушення прав без надання відповідних доказів унеможливлює застосування судом положень ч.2 ст.386 ЦК України.
З огляду на викладене та приймаючи до уваги те, що позивачем не було доведено те, що на час розгляду справи йому з боку відповідачів чиняться перешкоди у користуванні власністю, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати суд покладає на позивача.
Керуючись ст..ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном та вселення - залишити без задоволення.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 14.02.2020
Суддя Д.Д.Андрієць