Справа № 583/2218/16-ц
2/583/158/20
14 лютого 2020 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого Плотникова Н.Б.
при секретарі Логвиненко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом
Приватного акціонерного товариства «ПриватБанк»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
14 липня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 11198,06 грн. за кредитним договором б/н від 07.12.2012 року.
Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду від 21.12.2016 р. під головуванням судді Кудіна А.М. позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 11198,06 грн. за кредитним договором б/н від 07.12.2012 р., яка складається з наступного: 4178,32 грн. - заборгованість за кредитом; 5110,31 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 509,43 грн. - штраф (процентна складова) та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378 грн., а всього - 12576,06 грн.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17.12.2019 року скасовано заочне рішення Охтирського міськрайонного суду від 21.12.2016 р. по цивільній справі № 583/2218/16-ц провадження № 2/583/785/16 за позовом Акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
04.02.2020 р. від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 11198,06 грн. за кредитним договором б/н від 13.12.2010 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, в письмовій заяві просить справу розглядати у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, в письмовій заяві просить справу розглядати у його відсутності, розглянути та задовольнити його клопотання про передачу справи до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу, територіальна підсудність якого відповідає його місцю проживання, так як він зареєстрував своє місце проживання в м. Кривий Ріг. В заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 зазначив про те, що наявна в матеріалах справи анкета-заява не містить суми бажаного кредитного ліміту, у зв'язку з чим неможливо встановити дійсний розмір наданих йому кредитних коштів. У заяві також не зазначено, який вид банківської картки йому видано. Доказів отримання ним ( ОСОБА_1 ) кредитної картки позивач не надав. Анкета-заява не може слугувати доказом видачі кредитної картки, погодження правил та умов надання кредитних коштів та їх отримання. Підписом в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що є договором приєднання, він ( ОСОБА_1 ) погодився з умовами та правилами, однак з цієї анкети-заяви не вбачається суми наданого кредитного ліміту та виду кредитної картки, отже, застосування Умов та правил надання банківських послуг в будь-якій редакції не є можливим. Крім того, формування штрафу у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості є подвійною відповідальністю за одне й те ж порушення.
В судове засідання сторони не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені. В зв'язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справита без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Заявлене відповідачем клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу, не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з позовної заяви, що надійшла до суду 14.07.2016 р., місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .
Крім того, згідно довідки про реєстрацію місця проживання № 02-15/20 від 09.01.2020 р., виданої Чупахівською селищною радою Охтирського району, місце проживання ОСОБА_1 було зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 з липня 2013 року по 09 вересня 2019 р.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Тобто, станом на день звернення позивача до суду з позовною заявою дана справа була підсудна Охтирському міськрайонному суду Сумської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Судом встановлено, що 13.12.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 4300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, що підтверджується заявою ОСОБА_1 від 13.12.2010 року (а.с. 6).
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 травня 2016 року становить 11198,06 грн. і складається з наступного:
-4178,32 грн. - заборгованості за кредитом;
-5110,31 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
-900,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією;
-500,00 грн. - штраф (фіксована частина);
-509,43 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника від 13.12.2010 року процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату боргу.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13 грудня 2010 року, посилався на Довідку про умови обслуговування кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови обслуговування кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та ці Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПприватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (13 грудня 2010 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (14 липня 2016 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та комісії за несвоєчасне погашення кредиту, штрафів наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Обґрунтовуючи позов, позивач посилався й на умови обслуговування кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», однак надана довідка про умови обслуговування кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» також відповідачем не підписана.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Оскільки Довідка про умови обслуговування кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13.12.2010 року шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі 5110,31 грн., пені в розмірі 900,00 грн., штрафів в розмірі 1009,43 грн.(500 грн. - фіксована частина + 509,43 грн. - процентна складова) не можуть бути задоволені у зв'язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 13.12.2010 року, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті: https://privatbank.ua/terms/pages/70/ не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
З наведених підстав, суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані ним Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов'язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.
Доводи відповідача про те, що відповідачем не надано доказів отримання позивачем кредитної картки не заслуговують на увагу, так як матеріали справи містять дані про те, що відповідач 13.12.2010 р. звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з анкетою-заявою щодо отримання кредитної карти «Універсальна». Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» був відкритий рахунок та надана кредитна карта «Універсальна». 07.12.2012 р. позичальник отримав нову кредитну карту, відповідно до тарифів якої відповідач отримав кредит у розмірі 4300.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна». Доказом вручення картки є наданий до суду скрін-шот з банківського програмного комплексу Промінь з фотографією позичальника під час отримання картки (а.с. 106). Зазначені обставини підтверджуються випискою по особовому рахунку позичальника за період з 07.12.2012 року по 31.10.2019 року, з якої вбачається, що відповідач знімав кошти з картки, розраховувався карткою, поповнював її, що свідчить про фактичне отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, банк вправі вимагати судового захисту своїх прав - шляхом стягнення із відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 13.12.2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути суму непогашеного тіла кредиту в розмірі 4178,32 грн.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (37% від 1378,00 грн.) в сумі 509,86 грн.
На підставі викладеного, ст. ст. 526, 530, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Дунаєвським РВ УМВС України в Хмельницькій області 22.01.2008 р., АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1 Д м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 - для погашення заборгованості та судових витрат, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.12.2010 року в розмірі 4178,32 грн. та 509,86 грн. судових витрат, а всього 4688,18 грн. (чотири тисячі шістсот вісімдесят вісім грн. 18 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суду Сумської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова