Справа №: 398/723/19
провадження №: 1-кп/398/129/20
Іменем України
"14" лютого 2020 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 та її представника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120070002757 від 02 жовтня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Пробіжна Чортківського району Тернопільської області, громадянки України, українки, з повною вищою освітою, пенсіонерки, є особою з інвалідністю ІІ групи, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України
02 жовтня 2018 року близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «SKODA Осtаvіа», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись в місті Олександрія Кіровоградської області по проспекту Соборному, навпроти будинку 95, в напрямку від вул. Героїв Сталінграду до площі Соборної, проявила особисту неуважність та безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки руху, чим позбавила себе можливості оцінювати вірно дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем, чим грубо порушила вимоги п. 1.5, п. п. «б» п. 2.3, п. п. 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України (п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну…, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; п. 18.1 Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека) здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка переходила проїзну частину дороги по проспекту Соборному по пішохідному переходу, визначеному дорожнім знаком 5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.1 згідно з Правилами дорожнього руху України, та рухалася справа на наліво відносно напрямку руху автомобіля. В результаті наїзду автомобіля потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми (струсу головного мозку, рани тім'яної ділянки голови справа); перелом зовнішнього мищелку лівої великогомілкової кістки; перелом нижньої третини лівої променевої кістки. Тілесні ушкодження у вигляді перелому зовнішнього мищелку лівої великогомілкової кістки та перелому в ділянці метафазу нижньої третини лівої променевої кістки відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров'я.
Отже, зазначеними діями ОСОБА_7 вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 пояснила, що 02 жовтня 2018 року близько 12 год. вона їхала до лікаря, кабінет якого розташований за будівлею Олександрійського міськрайонного центру зайнятості. Лікаря на місці не було. Вона пересувалась своїм автомобілем «SKODA Осtаvіа», державний номер НОМЕР_1 . Погода того дня була ясною, дорожнє покриття сухим. Вона їхала дорогою між центром зайнятості і будівельним майданчиком до проспекту Соборного, пропустила транспортні засоби, що рухалися по головній дорозі, повернула праворуч і доїхала до місця зміни напрямку руху між газонами, де також пропустила транспортні засоби, та повернула на проспект Соборний в напрямку до площі Соборної (навпроти буд. 132 біля автобусної зупинки). Проїхавши близько 90 метрів, праворуч були припарковані автомобілі, тому вона рухалась дорогою ліворуч - ближче до газону. Вона зупинилась перед пішохідним переходом, пропустила 6 чоловік, 2 чоловіка пройшло в напрямку до ТЦ «Гірник», а 4 чоловіки - у зворотному напрямку. Пропустивши пішоходів почала рух, проїхавши близько 9 метрів, з-поміж припаркованих авто, з правого узбіччя дороги, вискочила жінка, яка сумкою вдарила у вікно автомобіля, пошкодила праве крило і дзеркало заднього виду, а лобове скло розбила своєю сумкою. До зіткнення вона побачила потерпілу і почала гальмувати, швидкість руху була 5-10 км/год, оскільки вона тільки рушила на першій швидкості, перейшла на другу і відразу загальмувала. Вона увімкнула аварійну сигналізацію і вийшла з автомобіля. Думала, що жінка потрапила під задні колеса, але коли вийшла з автомобіля, то побачила, як жінка стрімко пішла, навіть побігла, і впала десь за три метри до пішохідного переходу, обличчям у бік с. Звенигородка, головою - до припаркованого авто, а ногами - до газону. Після ДТП до потерпілої не підходила і не розмовляла, бо була у шоковому стані. Вона викликала швидку і поліцію. Першою приїхала швидка і почала забирати постраждалу, але остання заперечила, не хотіла їхати до лікарні, бо їй треба було забрати дитину. Постраждала була у свідомості. Постраждалу забрала швидка. Припарковані автомобілі відразу роз'їхалися, бо стояли з порушенням ПДР. Якби поліція приїхала раніше, то побачила дорожню обстановку на момент ДТП, а саме: припарковані автомобілі, то результат був би іншим. Якби вона збила жінку на пішохідному переході, то потягла б її в напрямку центра міста, а постраждала після зіткнення з автомобілем побігла і впала за три метри до пішохідного переходу. Відповідно до схеми місця ДТП автомобіль зупинився за 9 метрів 30 см від зебри. Потерпілу в лікарні відвідував її син, повністю відшкодували потерпілій лікування в розмірі близько 19 000,00 грн. Вона керує транспортними засобами з 1967 року, ДТП сталося в її практиці вперше. Після аварії за кермо більше не сідала. Дуже шкодує, що так сталося та просить вибачення у потерпілої. Хоча і оспорює фактичні обставини ДТП, проте свою вину визнає, оскільки керувала транспортним засобом. Цивільний позов прокурора визнає у повному обсязі. Заперечує проти задоволення позову потерпілої про стягнення з неї моральної шкоди. Вона пенсіонер і отримує пенсію у розмірі 2 489,00 грн., до ДТП займалась підприємницькою діяльністю, ФОП офіційно не закритий, але вона фактично не займається підприємницькою діяльність.
Незважаючи на часткове визнання ОСОБА_7 вини, її вина підтверджується дослідженими судом фактичними даними, що містяться в наступних джерелах доказів:
Показаннями допитаної судом потерпілої ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні пояснила, що 02 жовтня 2018 року близько 12 год. 55 хв. вона йшла за онуком до школи по вул. Міліцейській і вийшла на проспект Соборний. Вона інвалід ІІІ групи 22 роки у зв'язку з захворюванням опорно-рухової системи, а тому не може навіть підбігти та ходить лише по рівній дорозі. Підійшовши до пішохідного переходу вона зупинилася, оскільки не може повертати голову та повертає весь тулуб, подивилась на дорогу - найближчий автомобіль рухався за 40 метрів до переходу, тому вона почала перетинати проспект Соборний. В окулярах вона бачить добре і завжди ходить в них. Автомобілі були припарковані з лівої сторони від пішохідного переходу за 10-15 метрів від переходу. Пройшовши більшу половину шляху відчула удар і втратила свідомість, отямилась в лікарні. В цей час, о 13 год. 20 хв. їй зателефонував чоловік і запитав де вона, на що повідомила, що у прийомному відділенні лікарні. Внаслідок ДТП вона отримала струс мозку, перелом руки і ноги, зашивали вухо та гематоми по всьому тілу. Перебувала в лікарні 3 тижні, а потім ще 3 місяці не могла самостійно себе обслуговувати, потребувала стороннього догляду. Лікування оплатила обвинувачена, її особисто вона жодного разу не бачила, вперше зустрілися у суді. Син обвинуваченої приходив до лікарні і надавав кошти на лікування. Коли її привезли додому вона спробувала стати на костилі, але не змогла і впала, аби підвестися довелося наймати людей, чоловік сам не міг її підняти. Наступного дня вони зателефонували сину обвинуваченої з приводу того, що вона потребує послуг доглядальниці, на що почули відповідь - поміркуємо. Більше спілкувань не було. Крім того, син обвинуваченої надав інвалідну коляску і ходунки, які вона бажає повернути, проте на даний час не має змоги. Після ДТП почалося розвиватися катаракта. Просить стягнути моральну шкоду саме в розмірі 49 000,00 грн. Покарання призначити на розсуд суду.
Показаннях допитаного судом свідка ОСОБА_9 , який в судовому засіданні пояснив, що 02 жовтня 2018 року він зі своєю дружиною повертався додому по проспекту Соборному, в напрямку від пл. Соборної до с. Петрове, по протилежній стороні від торгового центру «Гірник». В цей момент він звернув увагу на жінку, яка стояла біля пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою - зеброю, по їхній стороні проспекту. По дорозі рухався автомобіль, приблизно за 50 метрів від пішохідного переходу зі швидкістю близько 40 км/год. Це була «іномарка» сріблястого кольору. Відвернувшись до дружини він почув удар. Момент, коли потерпілу збила машина він не бачив. Все відбулося за 2-3 секунди. Він підбіг до потерпілої, інші перехожі також зійшлися біля неї. Жінка лежала за 2-3 метри від пішохідного переходу в напрямку пл. Соборної (пішохідний перехід був позначений на дорозі навскоси), тому жінка лежала за переходом, за 1,5 м до тротуару, головою до узбіччя. Автомобіль зупинився за 7-8 метрів від пішохідного переходу. Звуку гальм автомобіля він не чув. Він зателефонував до швидкої, а потім до поліції, де зазначив інформацію про авто, що скоїло ДТП. Біля голови жінки, на асфальті була кров. Обвинувачена вийшла з автомобіля лише коли до неї приїхала «група підтримки». На пошкодження автомобіля він не звернув уваги. Після ДТП автомобіль обвинуваченої стояв в лівій смузі руху, оскільки справа були припарковані автомобілі. Точно не може сказати чи були припарковані автомобілі до пішохідного переходу.
Фактичними даними, що містяться у наступних джерелах доказів:
- протоколі огляду місця дорожньо-транспортної події від 02 жовтня 2018 року зі схемою огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та фототаблицею, відповідно до якого оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди, за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний, навпроти будинку №95. В ході огляду встановлено, що це пряма ділянка дороги поряд з пішохідним переходом, стан покриття: сухе, чисте, для одного напрямку руху, шириною 7,25 м, радіус заокруглення відсутній, місце пригоди знаходиться в зоні дії дорожніх знаків, встановлених по ходу огляду: 5.35.2, загальний стан видимості дороги понад 200 м, оглядовість із кабіни водія на смугу руху, праворуч і ліворуч становить 50 м, сліди гальм та сліди шин відсутні. Ознаки напрямку руху транспортного засобу встановлено за кінцевим розташуванням автомобіля, відсутні відокремлені від автомобіля частини та інші об'єкти, наявні плями крові на проїзній частині дороги (т. 1 а. с. 70 - 80);
- протоколі проведення слідчого експерименту від 10 січня 2019 року зі схемою та фототаблицею, за участю потерпілої ОСОБА_5 , відповідно до якого потерпіла знаходячись за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, повідомила та показала, що 02 жовтня 2018 року, близько 12 год. 15 хв. вона йшла в гості до онука, який проживає в будинку поза торгівельним центром «Гірник», переходила проспект Соборний з боку вул. Міліцейська, вийшла на пішохідний перехід, визначений дорожньою розміткою та переконавшись у відсутності поблизу автомобілів, продовжила перетинати проїзну частину дороги по пішохідному переходу. Пройшовши ще близько 2-х метрів вона відчула удар в лівий бік та втратила свідомість. Потерпіла вказала місце на проїзній частині дороги по пр. Соборному навпроти буд. 95 на лінії дорожньої розмітки 1.14.1, де шляхом замірів було встановлено, що в момент наїзду, потерпіла знаходилась на відстані 4,3 метри від правого краю проїзної частини дороги (по ходу руху від вул. Героїв Сталінграду в напрямку площі Соборної) та на відстані 6,7 метрів від початку пішохідного переходу, визначеного дорожньою розміткою 1.14.1. Крім того, встановлено, що пішохідний перехід, позначений дорожньою розміткою можливо виявити з відстані більше 100 м (т. 1 а. с. 88 - 90);
- висновку експерта від 17 жовтня 2018 року №310 з фототаблицями, відповідно до якого на момент експертного огляду та на момент ДТП, з технічної точки зору рульове керування, гальмова система та ходова частина автомобіля «SKODА OCTAVIA», державний номер НОМЕР_1 , знаходилися у працездатному стані (т. 1 а. с.93 - 98);
- висновку експерта від 18 жовтня 2018 року №311 з фототаблицями, відповідно до якого в передній праві частині автомобіля марки «SKODА OCTAVIA», державний номер НОМЕР_1 (передня права блок-фара та передня частина переднього крила) наявні пошкодження, які характерні для їх утворення при контакті з об'єктом не рівним по міцності металу (імовірно тілом людини) (т. 1 а. с. 101 - 105);
- висновку експерта за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи від 19 лютого 2019 року №594/19-27, відповідно до якого у даній дорожньо-транспортній ситуації належні дії водія автомобіля марки «SKODА OCTAVIA» ОСОБА_7 , що спрямовані на забезпечення безпеки руху і можливість уникнення ДТП, регламентувались вимогами п. п. «б» п. 2.3, п. 12.3 та п. 18.1 ПДР України. За умови виконання водієм автомобіля «SKODА OCTAVIA» ОСОБА_7 вимог п. 12.3 та п. 18.1 ПДР України (в наданих на дослідження матеріалах відсутні дані про наявність будь-яких технічних причин, які б заважали водію виконати вимоги ПДР), ОСОБА_7 мала можливість уникнути створень умов, що призвели до ДТП (наїзду на пішохода). Враховуючи, що водій автомобіля марки «SKODА OCTAVIA» ОСОБА_7 мала технічну можливість виконати вимоги п. 12.3 та п. 18.1 ПДР України і таким чином уникнути наїзду на пішохода, слід зробити висновок, що в розглянутій дорожній обстановці невідповідність дій водія ОСОБА_7 вимогам п. 12.3 та п. 18.1 ПДР України знаходяться в причинному зв'язку з ДТП, що сталося (т. 1 а. с. 107 - 112);
- висновку експерта №1 від 04 січня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_5 мала тілесні ушкодження у вигляді: рани тім'яної ділянки, переломів зовнішнього мищелку лівої великогомілкової кістки та шиловидного паростку лівої променевої кістки. Тілесні ушкодження у вигляді переломів зовнішнього мищелку лівої великогомілкової кістки та шиловидного паростку лівої променевої кістки відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я на термін понад 21 добу (т. 1 а. с. 114 - 116);
- показаннях допитаного судом експерта ОСОБА_10 , який складав висновок експерта №1 від 04 січня 2019 року, та в судовому засіданні пояснив, що у висновку допущені технічні помилки щодо дати та не дописане речення про можливості встановлення дати утворення ушкоджень у постраждалої. Відповідно до висновку у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у виді ран правої тім'яної ділянки та перелом зовнішнього мищелку лівої великогомілкової кістки, шиловодного паростку лівої променевої кістки. Дані ушкодження не можуть бути оцінені за давністю через відсутність об'єктивних даних в наданих медичних документах. Описаний хід операції також не дає можливості встановити давність перелому. Оскільки, він не є експертом в галузі рентгенології тому не дав висновку щодо питання про давність тілесних ушкоджень. В судово-медичній термінології використовується термін контактування або переїзд транспортним засобом. Для надання категоричного висновку йому необхідні дані про розташування потерпілої (як вона переходила дорогу), з якого боку рухався транспортний засіб, як відбулося контактування людини і автомобіля. У зв'язку з недостатністю інформації на момент проведення експертизи, зробити висновок про механізм отримання тілесних ушкоджень було неможливо;
- висновку експерта №57 від 03 вересня 2019 року, відповідно до якого у ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми (струсу головного мозку, рани тім'яної ділянки голови справа); перелом зовнішнього мищелку лівої великогомілкової кістки; перелом нижньої третини лівої променевої кістки. Тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, рани тім'яної ділянки голови справа відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Тілесні ушкодження у вигляді перелому зовнішнього мищелку лівої великогомілкової кістки та перелому в ділянці метафазу нижньої третини лівої променевої кістки відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров'я. Тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів. Перелом лівої променевої кістки виник при падінні з положення стоячи на відведену кінцівку з упором на ліву долоню. Зазначені тілесні ушкодження відповідають строку - 02 жовтня 2018 року. Механізм утворення тілесних ушкоджень не суперечить механізму утворення, вказаному в протоколі слідчого експерименту з ОСОБА_5 , тобто могли утворитися при зіткненні легкового автомобіля з пішоходом при направленні руху автомобіля зліва направо по відношенню до пішохода (т. 1 а. с. 197 - 203).
Також судом досліджено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 02 жовтня 2018 року №25, відповідно до якого ознак сп'яніння у ОСОБА_7 не виявлено (т. 1 а. с. 82) та виписку з акту №3421 від 12 жовтня 2018 року на основі дослідження крові, відповідно до якого в крові ОСОБА_5 етиловий спирт не виявлений (т. 1 а. с. 83).
Крім того, судом досліджено витяг з ЄРДР (а. с. 69), копію водійського посвідчення обвинуваченої та копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «SKODА OCTAVIA», сірого кольору, державний номер НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 81), повідомлення про підозру (т. 1 а. с. 117 - 122), відомості, що мають значення для вирішення долі речових доказів (т. 1 а. с. 84 - 86) та докази наявності процесуальних витрат у кримінальному провадженні (т. 1 а. с. 91, 99, 112). Ці докази, зокрема підтверджують достовірність, можливість використання та допустимість інших досліджених судом доказів.
Суд критично оцінює показання обвинуваченої ОСОБА_7 щодо фактичних обставин ДТП в частині того, що потерпіла несподівано для водія ОСОБА_7 вибігла на проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу, а потім ОСОБА_5 самостійно підбігла до пішохідного переходу.
Так, потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що проїзну частину переходила по пішохідному переходу, де її збив автомобіль. Аналогічні пояснення вона надала під час слідчого експерименту та показала на місцевості як саме переходила проїзну частину дороги. Крім того, свідок ОСОБА_9 під час допиту в судовому засіданні повідомив, що потерпіла переходила проїзну частину дороги саме по пішохідному переходу.
Також, факт наїзду автомобіля під керуванням обвинуваченої на потерпілу саме на пішохідному переході підтверджується протоколом огляду місця ДТП від 02 жовтня 2018 року та схемою до нього, на яких зафіксовано взаємне розташування автомобіля під керуванням ОСОБА_7 та місце падіння потерпілої, наявність горизонтальної дорожньої розмітки та знаку, які позначають нерегульований пішохідний перехід. Крім того, відповідно до висновку експерта за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи від 19 лютого 2019 року №594/19-27 саме порушення обвинуваченою ОСОБА_11 , зокрема вимог п. 18.1. ПДР України, якими встановлено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, знаходиться в причинному зв'язку з ДТП.
Зазначені докази узгоджуються між собою щодо часу, місця, механізму ДТП та підтверджуються факт наїзду автомобіля під керуванням ОСОБА_7 на потерпілу ОСОБА_5 в момент її переходу проїзної частини дороги по пішохідному переходу.
Таким чином, оцінюючи у сукупності всі досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що зібраними по справі доказами поза межами розумного сумніву підтверджується вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй діяння, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно із ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Вчинений обвинуваченою злочин відповідно до ст. 12 КК України належить до злочинів невеликої тяжкості та відноситься до категорії вчинених з необережності.
Досліджуючи дані про особу обвинуваченої встановлено, що вона є пенсіонером, за місцем проживання скарг та заяв щодо неї не надходило, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Відшкодувала потерпілій матеріальну шкоду шляхом надання коштів на лікування від отриманих травм внаслідок ДТП.
Згідно з досудовою доповіддю від 02 квітня 2019 року ризик вчинення обвинуваченою повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як низькі. На думку органу пробації виправлення обвинуваченої можливе без позбавлення або обмеження волі та не становитиме високої небезпеку для суспільства, у тому числі для окремих осіб (т. 1 а. с. 51 - 52). Відповідно до ч. 1 ст. 314-1 КПК України при призначенні покарання обвинуваченій судом враховується зазначена досудова доповідь.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
Підстав для застосування ст. 69 КК України до обвинуваченої судом не встановлено.
Виходячи із зазначених обставин, відношення обвинуваченої до скоєного, яка визнала, що порушення нею Правил дорожнього руху України призвело до ДТП, відшкодувала потерпілій матеріальну шкоду, даних про її особу, її вік та стан здоров'я, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченої, враховуючи її належну процесуальну поведінку під час судового розгляду та дані досудової доповіді, позицію потерпілої, яка не наполягала на суровому покаранні, суд вважає, за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, з урахуванням положень ч. 2 ст. 50 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами, яке застосовується у випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з грубим або повторним порушенням порядку користування таким правом.
Суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права на керування транспортними засобами, зважаючи на наслідки, які настали внаслідок грубого порушення обвинуваченою вимог ПДР України, та з метою недопущення вчинення нею у майбутньому подібних правопорушень. Застосування цього покарання не матиме негативного впливу на можливість отримувати обвинуваченою засоби для існування.
У кримінальному провадженні прокурором в інтересах держави в особі Олександрійської міської ради пред'явлений цивільний позов до обвинуваченої про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в розмірі 7 736,70 грн. (т. 1 а. с. 25 - 30).
Згідно з довідкою Міського комунального лікувально-профілактичного закладу - Міської лікарні №1 м. Олександрії вартість витрат на лікування потерпілої ОСОБА_5 за період з 02 жовтня 2018 року по 19 жовтня 2018 року склала 7 736,70 грн. (т. 1 а. с. 31).
Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 КПК України цивільний відповідач має право визнавати позов повністю чи частково або заперечувати проти нього.
Таким чином, оскільки обвинуваченою визнано позов в повному обсязі та розмір заявлених вимог підтверджений документально, то цивільний позов, заявлений прокурором підлягає задоволенню.
Потерпілою ОСОБА_5 до обвинуваченої пред'явлено позов про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 49 000,00 грн.
Обвинувачена цивільний позов потерпілої не визнала, оскільки вважає, що моральна шкода потерпілій не завдана.
Згідно з ст. 1168 ЦК України відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідного до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї та близьких родичів. Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в заявах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.95 р. суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд вважає, що потерпілій дійсно спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних переживаннях у зв'язку з тим, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілій, яка на той час вже була особою з інвалідністю ІІІ групи, були завдані середньої тяжкості тілесні ушкодження, у зв'язку з чим вона тривалий час перебувала на стаціонарному лікуванні, після чого пересувалася на інвалідному візку, а потім - за допомогою милиць. При визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги характер правопорушення, ступінь фізичних та душевних страждань потерпілої.
Одночасно суд враховує матеріальний стан ОСОБА_7 , яка є пенсіонеркою, особою з інвалідністю ІІ групи, отримує пенсію в розмірі 2 469,17 грн. щомісячно та добровільно відшкодувала потерпілій матеріальну шкоду шляхом надання коштів на лікування від отриманих травм внаслідок ДТП в розмірі 18 273,00 грн. (т. 1 а. с. 138, 157). В той же час, обвинувачена тривалий час здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, має у власності будинок та автомобіль іноземного виробництва, що свідчить про її задовільний матеріальний стан.
Оцінюючи характер вчиненого злочину, ступінь вини обвинуваченої, глибину фізичних і моральних страждань, спричинених потерпілій ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та керуючись принципами розумності, виваженості і справедливості, суд вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди на суму 25 000,00 грн.
Підстави для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої.
Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 3 400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Цивільний позов Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Олександрійської міської ради Кіровоградської області про стягнення витрат на лікування задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Олександрійської міської ради Кіровоградської області (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, 59, код за ЄДРПОУ 33423535) витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 від злочину в розмірі 7 736 (сім тисяч сімсот тридцять шість) гривень 70 копійок.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог потерпілої ОСОБА_5 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні №12018120070002757 від 02 жовтня 2018 року за проведення експертиз в розмірі 3 432 (три тисячі чотириста тридцять дві) гривень 00 копійок.
Речовий доказ - автомобіль марки «SKODА OCTAVIA», державний номер НОМЕР_1 , переданий на зберігання ОСОБА_7 - залишити останній.
Медичну картку стаціонарного хворого №9883, що заведена у Міському комунальному лікувально-профілактичному закладі «Міська лікарня №1 м. Олександрії» на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та рентгенівські знімки ОСОБА_5 від 02 жовтня 2018 року та від 03 жовтня 2018 року в кількості 10 (десять) штук повернути за належністю до Міського комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська лікарня №1 м. Олександрії».
Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1