Справа № 945\2311\19
Провадження № 1-кп-945\192\20
Вирок
Іменем України
13 лютого 2020 року Миколаївський районний суд Миколаївській області
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу за обвинуваченням: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Залуччя Борівського району Тернопільської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні дитину інваліда, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України.
Встановив:
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_4 29.11.2019 року, приблизно о 07 год.00 хв. переслідуючи корисливи мотиви, з метою таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачивши суспільно небезпечні наслідки такого діяння та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, через незачинену хвіртку, зайшов на територію двору будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_5 , звідки таємно викрав секції металевого паркану у кількості 21 шт., металеві решітки в кількості 4 шт., металеве крісло, металевий лист та металеву секцію, загальною вагою 70 кг.600гр. вартістю 4 грн. за 1 кг., чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 282 грн. 40 коп.
Після цього ОСОБА_4 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд.
Крім того, 30.11.2019 року приблизно о 07год.00хв. ОСОБА_4 , з метою таємного викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачивши суспільно небезпечні наслідки такого діяння та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, через незачинену хвіртку, зайшов на територію двору будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_5 , звідки таємно викрав металеву сокиру вартістю 200грн., чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 200 грн. 00 коп.
Після цього ОСОБА_4 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, підтвердивши обставини викладені у обвинувальному акті, щиро розкаявся, що виразилось у критичному відношенні до своєї протиправної поведінки, визнанні винуватості та готовності нести передбачену законом кримінальну відповідальність.
З урахуванням того, що проти не заперечували учасники судового провадження, керуючись вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники судового провадження, яким було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає.
За таких умов, докази на підтвердження вини обвинуваченого, за погодженням з учасниками провадження, не досліджувались, за виключенням документів, які стосуються особи обвинуваченого, характеризуючих даних на нього.
За таких обставин суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною, а його дії правильною кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за ч.2 ст.185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.
Відповідно до п.1, 2, 3, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання підсудному, який визнається винним у вчиненні злочину, необхідно дотримуватися вимог ст.65 КК України, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При призначенні покарання у кожному конкретному випадку необхідно дотримуватися вимог кримінального закону, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке виразилось у критичному відношенні до своєї протиправної поведінки, визнанні винуватості та готовності нести передбачену законом кримінальну відповідальність, сприянні органу розслідування та суду в установленні дійсних обставин вчиненого ним злочину.
Обставин, що обтяжує покарання згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Обираючи міру покарання ОСОБА_4 суд враховує тяжкість скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є за ч.1 ст.185 КК України злочином середньої тяжкості за ч.2 ст.185 КК України тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не працює, за місцем проживання характеризуються позитивно, має на утриманні дитину інваліда, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, добровільно відшкодував завдану шкоду потерпілій.
Призначаючи покарання, суд виходить з вимог ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а так само попередження вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у відношенні ОСОБА_4 можливо та доцільно призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України та встановленням обмежень, передбачених ст..76 КК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,-
Ухвалив :
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання: за ч.1 ст.185 КК України - один рік позбавлення волі; за ч.2 ст.185 КК України - один рік шість місяців позбавлення волі. Згідно ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання - один рік шість місяців позбавлення волі. На підставі ст.ст..75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку - один рік, не вчинить нового кримінального правопорушення. На підставі п.1,2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази по даному кримінальному провадженню, які знаходяться під зберігальною розпискою потерпілої ОСОБА_5 залишити за належністю.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до судової палати у кримінальних справах Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1
13.02.2020