Справа № 405/6896/16-к
1-кп/405/260/16
13.02.2020 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі колегії суддів:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі: ОСОБА_4 ,
за участю прокурора: ОСОБА_5 ,
захисника: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016120020009395 від 31.07.2016 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26.12.2019 ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24 лютого 2020 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
В судовому засіданні постало питання щодо доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
В судовому засіданні прокурор зазначив про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказавши, що ризики застосування запобіжного заходу - тримання під вартою не відпали, обвинувачений вину не визнає, тому може ухилитися від суду з метою уникнення відповідальності за вчинення злочинів. Зі змісту обвинувального акту слідує, що ОСОБА_7 не вміє вирішувати питання мирним шляхом. Окрім того, вказав, що розгляд справи розпочато з початку, а тому існує ризик незаконного впливу обвинуваченим на потерпілу та свідків.
Захисник ОСОБА_6 заперечив про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає, що можливо змінити на інший більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки ОСОБА_7 тривалий час перебуває під вартою, більш, ніж 3 роки, а із застосуванням ч.5 ст. 72 КК України (в редакції від 24.12.2015 року), то приблизно 7 років. Окрім того, обвинувачений має сім'ю та постійне місце проживання.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника, просив змінити на домашній арешт, оскільки йому необхідно працювати для того, щоб утримувати сім'ю.
Враховуючи доводи прокурора, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд прийшов до висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 судом враховано правові позиції Європейського суду з прав людини та обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого.
Згідно рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України», зазначено, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.
Разом з тим, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Крім цього, при вирішенні даного питання, судом враховано, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ від 06.04.2000 р. у справі «Лабіта проти Італії»).
Так, ОСОБА_7 не одружений, не працює, зареєстрований в с. Сонячне Кіровоградської області, що свідчить про відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків. Обвинувачується у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких, санкція статті якої передбачає покарання від 7 до 15 років позбавлення волі.
При цьому, суд приймає до уваги ту обставину, що по справі не допитані потерпіла та свідки, що вказує про наявність ризику незаконного впливу на них з метою зміни їхніх показів на користь обвинуваченого.
Наведене свідчить про наявність ризиків, встановлених ст. 177 КПК України, а саме: можливість ухилення від явки до суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, можливість вчинення інших кримінальних правопорушень, та незаконного впливу на потерпілу та свідків.
Суд зазначає, що постійне місце проживання та сімейний стан не зменшують ступінь ризиків, встановлених судом.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного запобіжний захід - тримання під вартою відносно ОСОБА_7 підлягає продовженню строком на 60 днів, тобто до 12 квітня 2020 року включно, так як більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та завдань кримінального провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 331, 177, 178, 194 КПК України, -
продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - тримання під вартою на 60 днів до 12 квітня 2020 року включно.
Копію ухвали суду направити до ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» для виконання
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3