П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4748/19
Категорія: 108020000 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.
Місце ухвалення: 11:28 год.,м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Рощіній К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у поверненні позивачеві надміру сплачених сум митних платежів у розмірі 92597,52 грн;
зобов'язати відповідача скласти та надати ГУ ДКСУ в Одеській області висновок за заявою ОСОБА_1 від 04.03.2019 щодо повернення надмірно сплачені суми митних платежів у розмірі 92597,52 грн., з яких 6533,82 грн. - ввізне мито, 59741,08 грн. - акцизний податок, 26322,62 грн - податок на додану вартість, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1 в АК КБ "Приватбанк" р/р 29244825509100, код ЄДРПОУ банка - 14360570, МФО 305299, поточний рахунок 5168 7573 2785 6821.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 20.01.2019 ним було поміщено транспортний засіб марки Opel, модель Vivaro, VIN-код НОМЕР_1 , 2005 року випуску до митного режиму імпорт. На підставі митної декларації та відповідно до ХІ МК України, п.215.1 ст. 215 та 206 ПК України позивачем були сплачені до Державного бюджету України суми митних платежів у розмірі 92597,52 грн, з яких 6533,82 грн - ввізне мито, 59741,08 грн - акцизний податок, 26322,62 грн - податок на додану вартість. В подальшому 01.03.2019 позивачем було поміщено вказаний т/з до митного режиму реекспорт згідно МД-2 № UA500410/2019/006596 від 01.03.2019, МД-6 UA-500410/2019/006596 від 01.03.2019, акту проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500410/2019/006596. 04 березня 2019 р. позивач відповідно до п.43.1 ст.43 ПК України направив на ім'я начальника Одеської митниці ДФС заяву про повернення йому суми митних платежів у розмірі 92597,52 грн, так як т/з неможливо поставити на облік з технічних причин. Однак у відповідь листом № 2252/10/1570-19-02-08 від 20.03.2019 позивачеві повідомлено, що сума ввізного митна, які були сплачені при імпорті товару, який реекспортується, повертаються декларанту за умови дотримання вимог п. 5 ч. 1 ст. 86 МКУ, повернення ПДВ та акцизного податку, який сплачено при імпорті такого товару нормами МКУ та ПКУ не передбачено. Позивач вважає зазначену відмову неправомірною, зважаючи, що сплачені ним суми митних платежів підлягають повернення, оскільки будь-яких об'єктивних застережень для цього немає.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що положеннями Митного Кодексу України та Податкового Кодексу України не передбачено повернення податку на додану вартість та акцизного податку після поміщення товарів у митний режим реекспорту Апелянтом вказано, що позивачем при поданні заяви не надано доказів відсутності у позивача податкового боргу. При цьому зазначив, що суд може зобов'язати вчинити певні дії тільки у разі визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, однак в даному спорі питання щодо визнання бездіяльності протиправною не ставилося. Також апелянтом зазначено, що судом першої інстанції помилково розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.01.2019 ОСОБА_1 було поміщено транспортний засіб марки Opel, модель Vivaro, VIN-код НОМЕР_1 , 2005 року випуску до митного режиму імпорт. На підставі митної декларації та відповідно до ХІ МК України, п.215.1 ст. 215 та 206 ПК України позивачем були сплачені до Державного бюджету України суми митних платежів у розмірі 92597,52 грн, з яких 6533,82 грн - ввізне мито, 59741,08 грн - акцизний податок, 26322,62 грн - податок на додану вартість.
Оплата вищезазначених сум підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій № 38363330 на суму 5227,07 грн, 38363331 на суму 62,72, № 38362206 на суму 87 370,45 грн, № 38362207 на суму 1 048,32 грн від 20.01.2019. Факт того, що зазначені кошти у повному обсязі надійшли на рахунок Державного бюджету України представник відповідача не заперечував в судовому засіданні.
У зв'язку із неможливістю поставити на облік в Україні зазначений автомобіль 01.03.2019 ОСОБА_1 було поміщено вказаний транспортний засіб до митного режиму реекспорт згідно з МД-2 № UA500410/2019/006596 від 01.03.2019, МД-6 UA-500410/2019/006596 від 01.03.2019, акту проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500410/2019/006596.
04.03.2019 ОСОБА_1 направив на ім'я начальника Одеської митниці ДФС заяву (вх. № 61/ДЗН від 04.03.2019), в якій зазначив, що ним 20.01.2019 на рахунок митниці № 37345250020026, код ЄДРПОУ 39441717, була сплачена сума 92 597,52 грн за поміщення т/з марки Opel, модель Vivaro, VIN-код НОМЕР_1 , 2005 року випуску до митного режиму імпорт. Зазначену суму ОСОБА_1 просив повернути на його рахунок у зв'язку з технічною неможливістю поставити ввезений автомобіль на облік.
Листом від 20.03.2019 № 2252/10/15-70-19-02-08 Одеська митниця ДФС за результатами опрацювання звернення ОСОБА_1 надала відповідь, в якій приведені окремі положення Митного кодексу України (ст. ст. 85, 71, 86, 89, 301), Податкового кодексу України (ст. ст. 43, 206, 213) та підсумовано останні висновком про те, що питання стосовно суми сплачених до бюджету митних платежів здійснюється у відповідності та дотримання вимог Митного та Податкового кодексів України.
Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у поверненні позивачеві надміру сплачених сум митних платежів у розмірі 92597,52 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що Одеська митниця ДФС не виконала процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на неї митним законодавством, а тому визнав протиправною бездіяльність Одеської митниці та зобов'язав відповідача скласти та надати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області висновок за заявою ОСОБА_1 від 04.03.2019 щодо повернення сплачених сум митних платежів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно із підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України).
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені визначено статтею 43 ПК України, статтею 301 МК України, Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року №643 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 серпня 2017 року за №976/30844; далі - Порядок №643) та Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 2015 року №1146 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за №1679/28124; далі - Порядок №1146).
Так, у відповідності до пунктів 43.1 та 43.2 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Згідно із підпунктом 43.3 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (пункт 43.4 статті 43 ПК України).
Порядок №1146 регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 ПК України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.
Аналогічні положення визначені пунктами 3, 5 Порядку №1146.
Пунктом 6 Порядку №1146 визначено, що у заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштiв, що повертаються:
1) на поточний рахунок платника податку в установі банку;
2) на погашення грошового зобов'язання та пені (податкового боргу) з iнших платежiв, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно вiд виду бюджету;
3) готiвкою за чеком у разi вiдсутностi у платника податкiв рахунку в установі банку;
4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку;
5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку;
6) для подальших розрахункiв як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:
на небюджетний рахунок з облiку коштiв забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві;
банкiвський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).
Отже, з системного аналізу положень статті 43 ПК України та Порядку №1146 слідує, що умовами для повернення надміру сплачених грошових зобов'язань є: 1) подання платником заяви у довільній формі з обов'язковим зазначенням суми і виду помилково та/або надміру сплаченого платежу, напряму або напрямів перерахування коштiв, що повертаються; 2) подання такої заяви протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми; 3) відсутність податкового боргу; 4) наявність переплати з відповідного платежу.
Надаючи оцінку діям Одеської митниці ДФС щодо відмови у поверненні надміру сплачених сум митних платежів у розмірі 92597,52 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із пунктом 27 частини першої статті 4 МК України митними платежами є: а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції).
Частиною другою статті 271 МК України визначено, що в Україні застосовуються такі види мита: 1) ввізне мито; 2) вивізне мито; 3) сезонне мито; 4) особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір.
Отже за встановлених судом обставин, сплачені 20.01.2019 при імпорті в Україну транспортного засобу ОСОБА_1 після поміщення 01.03.2019 останнього в режим реекспорту платежі в загальній сумі 92597,52 грн, з яких 6533,82 грн - ввізне мито, 59741,08 грн - акцизний податок, 26322,62 грн - податок на додану вартість, є надмірно сплаченими до Державного бюджету України.
Таким чином, грошові зобов'язання, заява про повернення яких направлено позивачем до відповідача, є митними платежами, а отже доводи апелянта, що нормами законодавства не передбачено повернення акцизного податку та ПДВ є помилковими, оскільки такі сплати є митними платежами.
Митниці ДФС при підготовці та наданні висновків про повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань за митними платежами керуються, передусім, статтею 301 МК України, відповідно до частини першої якої повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Частиною третьою статті 301 МК України визначено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Таким порядком є Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року №643 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844; далі - Порядок №643), який визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби (далі - ДФС) при поверненні суб'єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев'ятій, десятій статті 55, частині п'ятій статті 299, частинах третій, п'ятій статті 301 МК України, статті 43 ПК України, частині першій статті 9 глави V Додатка А до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), частині третій статті 11 глави ІІ Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №643 визначено відомості, які зазначаються у заяві, та документи, які до неї додаються, обов'язково зазначаються, зокрема, сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів. До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, керівництвом відділу митних платежів митного органу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України (пункт 4 розділу ІІІ Порядку).
Також алгоритм дій митниці при поверненні надміру сплачених сум митних платежів включає обов'язкову перевірку підрозділом факту перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу (пункт 5 розділу ІІІ Порядку № 643).
Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта що позивачем при поданні заяви не надано доказів відсутності у позивача податкового боргу, а отже заява не відповідала нормам законодавства, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки Порядком № 643 чітко передбачено обов'язок митного органу щодо перевірки існування податкового боргу.
За правилами пункту 7 розділу ІІІ Порядку № 618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.
Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган ДФС зобов'язаний не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому орган ДФС наділений правом провести перевірку платника податків у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.
Згідно з ст. 85 МК України реекспорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п. 5 ч. ч. 1 ст. 86 МК України митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та: були поміщені у митний режим імпорту і повертаються нерезиденту - стороні зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у цей режим, у зв'язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:
а) вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту;
б) перебувають у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів.
Відповідно до ст. 89 МК України після поміщення товарів у митний режим реекспорту згідно із пунктом 5 частини першої статті 86 цього Кодексу суми ввізного мита, сплачені при імпорті цих товарів, повертаються особам, які їх сплачували, або їх правонаступникам відповідно до цього Кодексу. Акцизний податок і податок на додану вартість при поміщенні товарів згідно з пунктом 5 частини першої статті 86 цього Кодексу в митний режим реекспорту справляються відповідно до Податкового кодексу України.
Отже, позивач підтвердив наявність підстав для повернення коштів і це зокрема задокументовано у відповідному митному органі під час оформлення реекспорту транспортного засобу МД-2 № UA500410/2019/006596 від 01.03.2019, МД-6 № UA500410/2019/006596 від 01.03.2019, тоді як відповідач за результатами отриманої заяви позивача щодо повернення сплачених коштів не вжив заходів та не вчинив дій, визначених Порядком № 618, як-то: встановлення факту відсутності надмірної сплати податку, проведення перевірки, складання відповідних висновків та направлення їх до відповідного територіального органу казначейства.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Одеська митниця ДФС не виконала процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на неї митним законодавством, оскільки відповідач діяв у непередбаченим законодавством спосіб, та без дотримання своїх власних процедур, а отже правомірно визнав дії відповідача протиправними.
При цьому судом першої інстанції правомірно констатовано, що якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.
У свою чергу, рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов'язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.
У справі, що розглядається, законодавством визначено алгоритм дій митного органу, який отримав заяву. Так, Порядок № 618 передбачає лише один вид правомірної поведінки митного органу, який отримав заяву, відповідно до якого заява після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями / діями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними, що вірно зазначено судом першої інстанції.
Враховуючи, що повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, встановивши неправомірну бездіяльність Одеської митниці ДФС, суд першої інстанції правомірно зобов'язав відповідача скласти та надати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області висновок за заявою ОСОБА_1 від 04.03.2019 щодо повернення сплачених сум митних платежів.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що суд може зобов'язати вчинити певні дії тільки у разі визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, однак в даному спорі питання щодо визнання бездіяльності протиправною не ставилося, оскільки з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, наявна неправомірна бездіяльність Одеської митниці ДФС. Надання спірної відповіді за встановлених судом обставин хоча і є активною дією, однак остання не відповідає встановленому законодавством порядку, а тому не впливає на відповідність критерію дії "на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України".
У свою чергу, рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов'язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.
Посилання апелянта, що судом першої інстанції помилково розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, враховуючи, що справу у суді першої інстанції було розглянуто з викликом сторін, колегія суддів не вбачає порушення норм права судом першої інстанції, розглянувши дану справу у порядку спрощеного провадження.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Повний текст постанови складено та підписано 13 лютого 2020 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова