14 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 202/6391/19 (2-а/202/11/2020)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді-доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2020 року у справі № 202/6391/19 (2-а/202/11/2020) (суддя І інстанції - Кухтін Г.О.)
за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Вовк Ілони Вікторівни про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
третя особа: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області,-
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії інспектора роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Вовк Ілони Вікторівни щодо винесення відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі;
- скасувати постанову, винесену інспектором роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Вовк Ілони Вікторівни серії ЕАВ № 1498168 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпП.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2020 року позов залишено без задоволення, а рішення суб'єкта владних повноважень - без змін.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, вказує, що відповідачем не надано жодних доказів скоєння позивачем адміністративного правопорушення, описаного в постанові. Також вказав, що свідчення іншого працівника підрозділу Національної поліції, який знаходився в одному екіпажі з відповідачем не є достатнім доказом, що підтверджує вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відтак правомірності винесення постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Крім цього позивач зазначив, що оскільки відповідачем не було подано до суду доказів скоєння ним адміністративного правопорушення, описаного в оскарженій постанові, що на його думку є зневагою до суду, вважає, що суд повинен відреагувати на зневагу відповідача до суду прийняттям окремої ухвали у відношенні інспектора патрульної поліції.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
7 вересня 2019 року інспектором роти 1 батальйону 4 УПП в Дніпропетровській області Вовк І.В. винесено постанову серії ЕАВ № 1498168, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, за те, що о 20 годині 37 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «MERSEDES-BENZ 312ВD-П18», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Калиновій, 65 у місті Дніпрі проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України. (а.с. 7)
Законність та обґрунтованість зазначеної вище постанови є предметом спору у цій справі.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що достатнім доказом правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є свідчення інших працівників підрозділу Національної поліції, які знаходились в одному екіпажі з відповідачем. Зазначає про достатність таких доказів, оскільки позивачем не надано доказів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, відтак дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови серії ЕАВ № 1498168 від 07.09.2019. Крім цього, суд зазначив про правомірність дій працівника поліції в частині винесення відносно позивача постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Щодо правомірності прийнятої відповідачем постанови у справі про адміністративне правопорушення по суті, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за проїзд на заборонний сигнал світлофора.
Згідно з п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху України червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Колегія суддів зауважує, що ні відповідачем, ні третьою особою не надано до судів обох інстанцій жодних доказів в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують порушення позивачем Правил дорожнього руху, наявність в його діях складу правопорушення та правомірність прийняття оскаржуваної постанови (фото, відеозапис тощо).
Відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується також і змістом оскарженої постанови, у пункті 9 якої «До постанови додаються» не зазначено жодного доказу, який додається до цієї постанови. Не вказано про наявність таких доказів також ні у відзиві на позов, ні у поясненнях третьої особи.
Апеляційний суд зауважує, що саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судова колегія наголошує, що в силу статті 77 КАС України обов'язок доказування у даній справі покладено саме на відповідача як суб'єкта владних повноважень, тобто позивач не повинен доводити відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання.
З огляду на це, відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.
У зв'язку з цим, свідчення інших працівників підрозділу Національної поліції, які знаходились в одному екіпажі з інспектором, який виніс оскаржену постанову, не є достатнім доказом, який підтверджує вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Отже, оскільки доказів вини позивача у правопорушенні відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не надано, колегія суддів дійшла висновку про про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, що в свою чергу свідчить про неправомірність складеної відносно останнього постанови про накладення адміністративного стягнення.
Однак суд першої інстанції уваги на вказані обставини не звернув і помилково в цій частині позову відмовив, у зв'язку з чим судове рішення в цій частині підлягає скасуванню.
За приписами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України суд за наслідками розгляду справи про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення може скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутності події і складу правопорушення. (п. 1 ст. 247 КУпАП).
Відтак, скасовуючи постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд вважає за необхідне закрити справу про адміністративне правопорушення.
Щодо вимог позову про визнання протиправними дій відповідача при прийнятті оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до статті 217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Згідно з частиною другою статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Отже, відповідач законом наділений повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень від імені органів Національної поліції.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, у разі прийняття інспектором поліції протиправної постанови про накладення адміністративного стягнення належним способом захисту порушених прав особи є скасування такої постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення. При цьому, в силу приписів ст. 286 КАС України, додаткове визнання протиправними дій інспектора поліції при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення не вимагається, оскільки це автоматично випливає із висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення та охоплюється задоволенням вимоги про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення із закриттям справи.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій інспектора патрульної поліції, при прийнятті ним постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому судове рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про скасування постанови, винесеної інспектором роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Вовк Ілони Вікторівни серії ЕАВ № 1498168 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпП з прийняттям нової постанови про задоволення позову в цій частині, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Щодо доводів позивача про винесення окремої ухвали у відношенні відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності, суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З наведеного вбачається, що прийняття окремої ухвали є правом, яке він використовує на власний розгляд, виходячи із внутрішнього переконання, при встановленні під час розгляду справи обставин, що безумовно свідчать про порушення закону. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що питання постановлення окремої ухвали не є позовною вимогою, а тому не вирішується судом у резолютивній частині рішення.
Так, у цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за відсутності доказів, які підтверджували б факт вчинення останнім адміністративного правопорушення. Той факт, що відповідач не надав доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, на думку суду апеляційної інстанції, не є підставою для прийняття окремої ухвали, оскільки ненадання відповідачем доказів вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, свідчить лише про невиконання відповідачем обов'язку визначеного ст. 77 КАС України, що є підставою для задоволення позовних вимог, та враховано апеляційним судом під час розгляду справи і є достатнім для умов відновлення порушеного права позивача.
За таких обставин, колегія суддів зауважує про відсутність підстав для прийняття окремої ухвали у відношення відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2020 року у справі № 202/6391/19 (2-а/202/11/2020) скасувати в частині відмови у позові про скасування постанови, винесеної інспектором роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Вовк Ілони Вікторівни серії ЕАВ № 1498168 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпП і в цій частині позов задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАВ № 1498168 від 07.09.2019, винесену інспектором роти 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Вовк Ілони Вікторівни про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Закрити справу про адміністративне правопорушення.
В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2020 року у справі № 202/6391/19 (2-а/202/11/2020) залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко