12 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 160/6700/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М., розглянувши в м. Дніпро у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (суддя Кальник В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправним наказу прокуратури Дніпропетровської області від 02.04.2015 року № 798к;
Про понорвлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Дніпропетровської області.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року позов задоволено частково.
Суд вирішив скасувати Наказ Прокуратури Дніпропетровської області від 02.04.2015 року № 798к.
Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Дніпропетровської області.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов залишити без розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що прокуратура Дніпропетровської області не погоджується з ухвалою суду першої інстанції від 03.09.2019, якою позивачу було поновлено строк на звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
Представник прокуратури Дніпропетровської області апеляційну скаргу підтримав.
Позивач не з'явився, судова повістка була вручена 31.01.2020.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 відповідно до наказу прокурора Дніпропетровської області №1843 від 11.11.2008 перебував на службі в прокуратурі з 12.11.2008.
02.04.2015 ОСОБА_1 на ім'я в.о. прокурора Дніпропетровської області старшого радника юстиції Гладкіх О.В. подано рапорт, в якому він просив звільнити його з займаної посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Дніпропетровської області та з органів прокуратури України, за згодою сторін, відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 06.04.2015.
Наказом в.о. прокурора Дніпропетровської області від 02.04.2015 № 798к ОСОБА_1 було звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Дніпропетровської області з 06.04.2015 за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України), з яким позивач був ознайомлений під підпис.
Вважаючи своє звільнення протиправним, позивач 16.07.2019 звернувся до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 було поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою до прокуратури Дніпропетровської області про визнання наказу від 02.04.2015 року № 798к про звільнення протиправним та поновлення на посаді.
Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що суд приймає до уваги той факт, що представник відповідача двічі до зали судового засідання не з'явився, витребуваних судом пояснень по суті заяви не надав, заперечень щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду не направив, а тому, суд першої істанції дійшов до висновку, що прокуратура Дніпропетровської області фактично з доводами позивача, викладеними в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, погоджується та проти поновлення строку на звернення ОСОБА_1 до суду не заперечує.
Крім того, судом першої інстанції було враховано значення справи для позивача.
Задовольняючи позовні вимоги в рішення від 17.10.2019 суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 подав до відповідача заяву про звільнення із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП «За згодою сторін» з 06.04.2015. Однак, до 06.04.2015, а саме, 03.04.2015 ОСОБА_1 засобом поштового зв'язку до прокуратури Дніпропетровської області було направлено заяву, в якій він просив не звільняти його із займаної посади.
За висновками суду першої інстанції, факт подання позивачем відповідної заяви, який підтверджується фактом направлення її на адресу відповідача до моменту видачі Наказу та до ознайомлення позивача з Наказом свідчить про відсутність свідомого волевиявлення працівника щодо звільнення з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 36 КЗпП України, що, в свою чергу, також свідчить про відсутність між працівником та роботодавцем домовленості щодо звільнення за угодою сторін.
Судом першої інстанції було зазначено, що станом на день винесення Наказу прокуратури Дніпропетровської області від 02.04.2015 № 798к у позивача не було волевиявлення на звільнення із займаної посади за угодою сторін, інше відповідачем належними доказами не підтверджено.
Враховуючи те, що прокуратурою Дніпропетровської області було заперечення на ухвалу суду першої інстанції від 03.09.2019 про поновлення строку звернення до суду включено до апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, колегія суддів перевіряє підстави поновлення зазначеного строку.
Відповідно до ст. 120 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач після подачі рапорту про звільнення, був ознайомлений з наказом від 02.04.2015 №798к про своє звільнення з 06.04.2015 та отримав трудову книжку (а.с. 61-64).
Таким чином, про те, що він звільнений з відповідної посади в прокуратури Дніпропетровської області, ОСОБА_1 дізнався 06.04.2015.
До суду позов про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді позивачем було подано 16.07.2019, більш ніж через чотири роки.
Доводи ОСОБА_1 про те, що ним 03.04.2015 засобом поштового зв'язку до прокуратури Дніпропетровської області було направлено заяву, відповідно до якої позивач відізвав рапорт та, відповідно, просив не звільняти його із займаної посади, колегія суддів до уваги не бере.
Про те, що ОСОБА_1 звільнений та його заява про небажання звільнятися не розглянута, позивач дізнався 06.04.2015.
Матеріал справи не містять доказів того, що з 06.04.2015 (з часу звільнення) до 16.07.2019 (дати звернення до суду) позивач не знав про своє звільнення, як відсутні докази які б свідчили про поважні причини пропуску місячного строку для звернення до суду.
Доводи ОСОБА_1 про те, що його колишня дружина не повідомляла його про наявність поштового відправлення до прокуратури колегія суддів не буру до уваги, з огляду на значний (більш ніж чотирирічний) пропуск строку звернення до суду.
За цей час позивач мав можливість з'ясувати долю своєї заяви до прокуратури.
Колегія суддів не вбачає поважних причин для пропущення ОСОБА_1 строку звернення з адміністративним позовом.
Частиною 1 статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених ст. 240 цього Кодексу.
Пунктом 8 частини 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;
Частинами 3 та 4 статті 123 КАС України передбачено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, позовні вимоги ОСОБА_1 належить залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну каргу прокуратури Дніпропетровської області задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі скасувати.
Позов ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 14 лютого 2020 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш