30 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9108/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 в адміністративній справі №160/9108/19, ухвалене суддею Захарчук-Борисенко Н.В., по справі за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У вересні 2019 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила: визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення пенсії позивачки - протиправною, визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії позивачці викладене в відмові відповідача від 18.03.2019 та зобов'язати відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії провести поновлення виплати пенсії позивачці з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року закрито провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду обґрунтована тим, що у спорі між позивачем та відповідачем про зобов'язання відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії - провести поновлення виплати пенсії позивачці з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є рішення в адміністративній справі, яке набрало законної сили.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначає, що в даній справі оскаржується протиправне рішення відповідача, яке є новим та не було предметом спору.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Закриваючи провадження, суд першої інстанції виходив з того, що у справі № 200/13690/17 набрало законної сили судове рішення про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що набрала законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав (п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України).
Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Приписами п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що кожна особа наділена правом на звернення до суду, якщо вважає, що суб'єкт владних повноважень своїми рішеннями, діями або бездіяльністю допустив порушення її прав. При цьому, таке право не є абсолютним. Так, у випадку встановлення судом наявності судового рішення, що набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, провадження у судовій справі підлягає закриттю.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали та закриття провадження по справі були висновки останнього стосовно наявності судового рішення, а саме у справі №200/13690/17 відмовлено від 20.11.2017.
Постанова Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 20.11.2017 у справі №200/13690/17 набрала законної сили 27.02.2018.
Відповідно до листа Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.10.2019 вих. № 01-27/629/2019 адміністративні справа №200/136/17 направлена до Касаційного адміністративного суду у складі ВСУ.
Так, зі змісту постанови Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.10.2019 року вбачається, що предметом спірних правовідносин було: зобов'язання Відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком Позивачці з 07.10.2009 року - шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в її пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів
Натомість, в даному випадку, позивач звернувся до суду з позовом, в якому, зокрема, просив: визнання бездіяльності Відповідача, щодо не поновлення пенсії Позивачки - протиправною, визнання протиправним та скасування рішення про відмову у поновленні пенсії Позивачці викладене в відмові Відповідача від 18.03.2019 року та зобов'язати Відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії провести поновлення виплати пенсії Позивачці з 07.10.2009 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів
Отже, заявлені позивачем позовні вимоги по даній справі не є тотожними позовним вимогам, які були заявлені по справі №200/13690/17.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування приписів п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України та закриття провадження по справі в частині заявлених позивачем позовних вимог.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. 243, ст.308, ст. 311, ст. 320 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року - скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова