13 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 280/4620/19
(суддя Новікова І.В., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року у справі №280/4620/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 19 вересня 2019 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, згідно з яким просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII;
- зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, увесь період навчання курсантом (слухачем) у Харківському інституті внутрішніх справ та у подальшому в Університеті внутрішніх справ з 14 серпня 1993 року по 17 липня 1996 року включно як військову службу, роботу в органах внутрішніх справ на посадах старшого оперуповноваженого відділення державної служби боротьби з економічною злочинністю, старшого інспектора групи по роботі з особовим складом, слідчого та старшого слідчого з 17 липня 1996 року по 09 серпня 2005 року включно, загальною тривалістю 11 років 11 місяців 20 днів, роботу слідчим, прокурором відділу, помічником прокурора, заступником прокурора, начальником відділу та прокурором, як роботу прокурором в органах прокуратури Запорізької області з 09 серпня 2005 по 03 вересня 2019 року включно, загальною тривалістю 14 років 25 днів;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу з 03 вересня 2019 року пенсію за вислугу років, відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, у розмірі 60 відсотків від середньомісячного заробітку. Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно не зарахував до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугу років увесь період його навчання з 14 серпня 1993 року по 17 липня 1996 року, період роботи в органах внутрішніх справ з 17 липня 1996 року по 09 серпня 2005 року, період роботи слідчим, прокурором відділу, помічником прокурора, заступником прокурора, начальником відділу та прокурором, як роботу прокурором в органах прокуратури Запорізької області з 09 серпня 2005 по 03 вересня 2019 року включно, загальною тривалістю 14 років 25 днів.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII. Зобов'язав відповідача зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII: період навчання курсантом (слухачем) у Харківському інституті внутрішніх справ та в Університеті внутрішніх справ з 19 серпня 1993 року по 17 липня 1996 року включно як військову службу; період перебування на посаді слідчого Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної прокуратури з 09 серпня 2005 року по 22 березня 2011 року включно; період перебування на посаді помічника Кам'янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора з 20.05.2012 по 05.06.2012 включно. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати позивачу з 03 вересня 2019 року пенсію за вислугу років, відповідно до положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII. В задоволенні решти позовних вимог відмовив. Рішення суду мотивовано тим, що під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи до прокурорського стажу, належить застосовувати норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відсутні будь-які законні підстави для зарахування часу навчання і роботи позивача у спірні періоди.
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 03.09.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (а.с.16).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.09.2019 №111 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (як прокурору незалежно від віку, за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2018 по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років) (а.с.55).
При цьому, в зазначеному листі вказано, що в призначенні пенсії за віком відмовлено, в зв'язку з відсутністю необхідної вислуги років не менше 24 років (наявна 21 рік 8 місяців 28 днів) та стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років (наявний 8 років 4 місяці 2 дні по 09.08.2019).
Також, відповідачем зазначено, що до вислуги років не зараховано 1 рік 5 місяців 15 днів - половину періоду з 19.08.1993 по 17.07.1996 навчання, оскільки документами не підтверджений факт навчання на денній формі (абз.7 ч.6 ст.86 Закону України «Про прокуратуру»).
Крім того, до стажу роботи на посадах прокурорів не зараховані періоди роботи:
з 09.08.2005 по 22.03.2011 (5 років 7 місяців 13 днів) на посаді слідчого прокуратури, оскільки ця посада не передбачена ст.56 Закону України «Про прокуратуру» №1789;
з 20.05.2012 по 05.06.2012 (15 днів) на посаді помічника прокурора, оскільки ця посада з 20.05.2012, після внесення змін Законом України від 13.04.2012 №4652, не передбачена ст.56 Закону України «Про прокуратуру» №1789. Правомірність дій відповідача щодо не зарахування вищезазначених періодів до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії та відмова позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру» є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року вислуги років не менше - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років.
Абзацом 7 частини 6 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
Як вбачається з повідомлення від 12.09.2019 №111 відповідач не зарахував позивачу до вислуги років, що дає право на пенсію 1 рік 5 місяців 15 днів - половину періоду навчання з 19.08.1993 по 17.07.1996, оскільки документами не підтверджений факт навчання на денній формі.
Відповідно до положень пункту 1.6 та 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 22-1, 25.11.2005 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Тобто, відповідач встановивши, що до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, зокрема документи, які підтверджують факт навчання позивача на денній формі повинен був письмово повідомити його про це, проте таких дій відповідачем вчинено не було.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, увесь період навчання курсантом (слухачем) у Харківському інституті внутрішніх справ та у подальшому в Університеті внутрішніх справ з 14 серпня 1993 року по 17 липня 1996 року включно як військову службу, враховуючи наступне.
Частиною 1 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25 березня 1992 року було передбачено, що громадяни, які навчаються у військово-навчальних закладах, перебувають на військовій службі і не мають звань прапорщиків чи мічманів та офіцерського складу, є курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами. Навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
Положення статті 18 Закону України «Про міліцію» (в редакції чинній на час проходження позивачем навчання), передбачали, що навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.
Однак, посилання позивача на вищезазначені норми, не можуть бути підставою для зарахування йому періоду навчання до вислуги років як періоду проходження військової служби, оскільки вищезазначені положення передбачають зарахування всього періоду у разі проходження такої служби, а не періоду навчання прирівняного до проходження служби. При цьому, положення зазначеної норми встановлює порядок зарахування до вислуги років періоду навчання, який в свою чергу зараховується половиною строку такого навчання за умови денної форми навчання.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що положення статті 18 Закону України «Про міліцію» (в редакції чинній на час проходження навчання) та частини 1 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» прирівнювали період навчання до проходження військової служби зокрема задля відсутності в подальшому у таких осіб обов'язку проходити військову службу в лавах армії, а не задля обрахунку стажу, порядок обрахунку якого прямо передбачено статтею 86 Закону України «Про прокуратуру».
Як вбачається з повідомлення від 12.09.2019 №111 відповідач не зарахував позивачу до вислуги років, що дає право на пенсію період роботи з 09.08.2005 року по 22.03.2011 року (5 років 7 місяців 13 днів) на посаді слідчого прокуратури, оскільки ця посада не передбачена ст.56 Закону України «Про прокуратуру» №1789;
Період роботи з 20.05.2012 по 05.06.2012 (15 днів) на посаді помічника прокурора також не зараховано, оскільки ця посада з 20.05.2012, після внесення змін Законом України від 13.04.2012 №4652 не передбачена ст.56 Закону України «Про прокуратуру» №1789.
Так, відповідно до статті 56 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII, 05.11.1991 року (в редакції чинній на час роботи позивача на посаді слідчого прокуратури) під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Проте, судом встановлено, що на час звернення позивача з заявою до відповідача був чинним Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII відповідно до частини 6 статті 86 якого передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями.
Враховуючи те, що на час звернення позивача з заявою період роботи на посаді слідчого прокуратури та помічника прокурора підлягав зарахуванню до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з статтею 86 Закону України «Про прокуратуру», суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача в частині не зарахування цих періодів роботи до вислуги років, що дає право на пенсію.
Щодо позовних вимог про зарахування інших періодів зазначених в позовній заяві, то суд вважає, що ці позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки як вбачається з матеріалів справи такі періоди не є спірними та визнаються органом Пенсійного фонду.
Стосовно позовних вимог про призначення позивачу пенсії у розмірі 60 відсотків від середньомісячного заробітку, суд зазначає, що така позовна вимога є передчасною, оскільки позивачу відмовлено у призначенні пенсії взагалі, а питання про розмір пенсійної виплати вирішується органом Пенсійного фонду після прийняття рішення про призначення пенсії, а відтак така позовна вимога задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що відповідач протиправно не зарахував позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII: період перебування на посаді слідчого Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної прокуратури з 09 серпня 2005 року по 22 березня 2011 року включно; період перебування на посаді помічника Кам'янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора з 20.05.2012 по 05.06.2012 включно.
При цьому, суд апеляційної інстанції зробив висновок про передчасну відмову відповідача у зарахуванні позивачу половини строку навчання у Харківському інституті внутрішніх справ та в Університеті внутрішніх справ, оскільки відповідач письмово не повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів для з'ясування обставин цього навчання.
Враховуючи те, що розрахунок стажу є компетенцією відповідача, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що єдиним можливим та достатнім способом захисту порушених прав позивача у спірних відносинах буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» прийняту відповідачем 03.09.2019 року і зареєстровану за №144.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року у справі №280/4620/19 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, період перебування на посаді слідчого Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної прокуратури з 09 серпня 2005 року по 22 березня 2011 року включно; період перебування на посаді помічника Кам'янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора з 20.05.2012 року по 05.06.2012 року включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, період перебування на посаді слідчого Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної прокуратури з 09 серпня 2005 року по 22 березня 2011 року включно; період перебування на посаді помічника Кам'янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора з 20.05.2012 року по 05.06.2012 року включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії згідно з статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» прийняту Управлінням обслуговування громадян Кам'янсько-Дніпровським відділом обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 03.09.2019 року і зареєстровану за №144 з урахуванням висновків суду зроблених у цій постанові.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 13 лютого 2020 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко