Справа № 201/10139/19
Провадження № 2/201/515/2020
(заочне)
10 лютого 2020 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Демидової С.О.,
з секретарем судового засідання Мунтян А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини, -
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування доводів позову позивач посилається на те, що від шлюбу з відповідачем, який на даний час розірвано за рішенням суду, має малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом із позивачем та знаходяться на її утриманні. З відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання доньки з 31 березня 2009 року. Позивач не має наміру перешкоджати відповідачу у спілкуванні з донькою, проте у зв'язку з недосягненням згоди стосовно місця проживання дитини, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом, в якому просить визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 03 вересня 2019 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.13).
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 15).
До суду 13 вересня 2019 року на запит надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с. 16).
Ухвалою судді від 02 жовтня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини (а.с. 18-19).
Представник позивача надала до суду заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, не заперечувала проти заочного порядку розгляду справи.
Від представника третьої особи до суду надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника Управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради, позовні вимоги підтримала, до заяви додала висновок про доцільність визначення місця проживання дитини сторін із позивачем, а також акт про обстеження умов проживання.
Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 22 квітня 2008 року (а.с. 7).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2009 року, ухваленого у справі № 2-3263/2009, стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку боржника, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 31 березня 2009 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , виданого 15 квітня 2009 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, позивачці було повернуто дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 » (а.с. 9).
Станом на вересень 2019 рок розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів становить 192216,77 грн. (а.с. 32-34).
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5 зворот, 16).
Згідно з атом про обстеження умов проживання, складеного комісією Управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради 17 січня 2020 року на підставі заяви ОСОБА_1 , були обстежені умови проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою проживають: ОСОБА_1 , її донька ОСОБА_3 , чоловік позивачки ОСОБА_6 , 1973 року народження, та їхній син ОСОБА_7 , 2015 року народження. Зі слів ОСОБА_5 в родині ніхто не зловживає алкогольними напоями, відносини в родині хороші, донька відвідує гурток йоги та вивчає іноземні мови. Під час виходу діти мали охайний вигляд. Дітям створені належні умови для нормального розвитку та проживання (а.с. 52).
Виконавчим комітетом Соборної районної у місті Дніпрі ради 23 січня 2020 року складено висновок № 23/05-38 «Про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », яким за доцільне визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 (а.с. 50-51).
Згідно зі ст. 157 Сімейного Кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Відповідно до ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч.3 ст. 29 ЦК України, ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості: малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно вимог ст. 14 ч.1 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов'язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.
Враховуючи ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, висновок органу опіки та піклування, вік дитини, якій вже виповнилося десять років та вона разом з батьками має право вирішувати з ким їй проживати, побутові умови проживання матері, можливість створення належних умов для виховання, а також те, що ОСОБА_1 може створити необхідні умови для проживання та розвитку дитини, задоволення гармонійного розвитку дитини в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, суд приходить до висновку, що визначення місця проживання дитини разом із матір'ю буде в повній мірі сприяти розвитку та інтересам дитини.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю такими, що підлягають задоволенню.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивча судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Управління-служба у справах дітей Соборної районної у місті Дніпрі ради про визначення місця проживання дитини задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська.
Повний текст рішення виготовлений 14 лютого 2020 року.
Суддя С.О. Демидова